Ухвала КЦС ВС № 760/22937/20
від 11.05.2023 · ЦивільнаУХВАЛА 11 травня 2023 року м. Київ справа № 760/22937/20 провадження № 61-5863ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Зубчук Оксаною Русланівною, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року та на постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку при звільненні, ВСТАНОВИВ : 20 квітня 2023 року ОСОБА_1 через представника засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення. До касаційної скарги додано клопотання, у якому ОСОБА_1 просить відстрочити сплату судового збору, посилаючись на статтю 8 Закону України «Про судовий збір» та 136 ЦПК, зазначає, що звільнення з роботи на підставі частини 4 статті 40 КЗпП України ускладнює влаштування на нову роботу, крім цього, на її утриманні знаходиться хвора матір. На підтвердження вказаних обставин додала відповідні докази. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні вказаним законом не передбачено. При цьому, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 755/12623/19, за пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України (за час вимушеного прогулу), позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях. За подачу касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1681,6 грн (804,8 х 200%). Питання щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору врегульовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір» та 136 ЦПК України, згідно з якими, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд виходить з того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Перевіривши доводи клопотання та додані до касаційної скарги матеріали, суд вбачає за можливе його задовольнити та відстрочити сплату судового збору у розмірі 1681,6 грн на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі з метою забезпечення права заявника на доступ до суду. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року в справі № 6-33цс14 та постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 664/2820/15-ц, від 23 січня 2019 року в справі № 572/1644/17-ц, від 23 січня 2018 року в справі № 273/212/16-ц, від 02 червня 2021 року в справі № 428/6597/19. З огляду на викладене, касаційна скарга подана на зазначені судові рішення з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України щодо її форми та змісту. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження. Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, УХВАЛИВ : Клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задовольнити. Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 1681,6 грн на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Зубчук Оксаною Русланівною, на рішення Соломянського районного суду м. Києва від 12 серпня 2021 року та на постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року. Витребувати з Солом`янського районного суду м. Києва справу № 760/22937/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку при звільненні. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в строк, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук