Постанова КЦС ВС № 730/779/24-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Київ справа № 730/779/24-ц провадження № 61-356 св 26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Національна академія аграрних наук України, треті особи:Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, Ялтушківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Національної академії аграрних наук України на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Поліщук Н. В., Соколової В. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовної заяви У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України), треті особи: Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, Ялтушківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Позовна заява обґрунтована тим, що 26 липня 2022 року його призначено на посаду виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України до призначення директора у встановленому законом порядку. 14 травня 2024 року його було звільнено за прогул на підставі наказу відповідача № 216-к. Указаний наказ він виявив 15 травня 2024 року після перевірки особистої електронної пошти. Водночас станом на 14 червня 2024 року наказ не вручено ані особисто, ані поштою. Вважав такий наказ протиправним, а своє звільнення - незаконним і таким, що відбулося із грубим порушенням трудового законодавства України, оскільки він не порушував трудову дисципліну та не вчиняв прогул. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ НААН України від 14 травня 2025 року № 216-к «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновити його на посаді виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року у складі судді Ільєвої Т. Г. у задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України за прогул без поважних причин (пункт 4 статті 40 КЗпП України), згідно наказу НААН України від 14 травня 2024 року № 216-к «Про звільнення ОСОБА_2 », з 14 травня 2024 року на 16 травня 2024 року. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є законним, оскільки він без поважних причин був відсутній на роботі у Ялтушківській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України 17, 18 та 19 квітня 2024 року, що підтверджується відповідними актами комісії. Також відсутні докази роботи позивача у цей період в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. Окрім цього суд виснував, що 19 квітня 2024 року є п`ятницею - неробочим днем в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України відповідно до наказів від 01 квітня 2025 року № 25-к та № 33-к, тому твердження заступника директора Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України ОСОБА_11 та юрисконсульта ОСОБА_6 про те, що позивач 19 квітня 2024 року працював в Інституті над проектом договором про надання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво, календарних планів та робочих програм не доводять цих обставин. При цьому судом не встановлено, що позивачу чинилися будь-які перешкоди в доступі до роботи за адресою місцезнаходження Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. Водночас суд установив, що звільнення позивача відбулося в період його тимчасової непрацездатності, а тому вважав за можливе виправити допущене відповідачем порушення вимог частини третьої статті 40 КЗпП України шляхом зміни дати звільнення позивача на 16 травня 2024 року, тобто на перший день після закінчення періоду непрацездатності. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Мельником М. С., - задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Національної академії аграрних наук України № 216-к від 14 травня 2025 року «Про звільнення ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки листу директора Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України від 08 травня 2024 року № 07/2994 ОСОБА_3 , у якому той повідомляв, що ОСОБА_1 17, 18 та 19 квітня 2024 року знаходився в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України з питань оформлення договору про надання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво, календарних планів та робочих програм. Крім того, на виконання наказу НААН України від 13 травня 2024 року № 215-к було проведено службове розслідування за фактом порушення в. о. директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України ОСОБА_1 вимог трудового законодавства, у т. ч. дотримання трудової дисципліни та Закону України «Про запобігання корупції» у період з 17 по 19 квітня 2024 року. В ході службового розслідування отримано пояснювальні записки спеціалістів, які разом з позивачем брали участь у розробці проекту договору про надання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво та які підтвердили обставини присутності ОСОБА_1 у період з 17 по 19 квітня 2024 року в Інституті. Висновок суду першої інстанції про те, що 19 квітня 2024 року було неробочим днем в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України відповідно до наказів від 01 квітня 2025 року № 25-к та № 33-к ґрунтується виключно на довідці про проведення службового розслідування від 14 травня 2025 року, однак матеріали справи не містять наказів про встановлення на підприємстві режиму неповного робочого дня. Також апеляційний суд зауважив, що відсутність відповідного наказу про відрядження ОСОБА_1 до Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України не спростовує обставини його перебування в Інституті з 17 по 19 квітня 2024 року з відповідною посадовою метою як керівника та виконання ним свої посадових обов`язків, що виключає вчинення ним прогулу. Встановивши вказані обставини, апеляційний суд виснував, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що позивач 17, 18 та 19 квітня 2024 року виконував свої обов`язки в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, а тому його відсутність на робочому місці в Ялтушківській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України не можна вважати такою, що була без поважних причин (становила прогул). Апеляційний суд визнав слушними доводи позивача про чинення йому перешкод у виконанні трудових обов`язків після поновлення його на роботі 11 квітня 2024 року. Зокрема судом встановлено, що станом на 07 травня 2024 року керівником Ялтушківської дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань значився ОСОБА_4 , який був звільнений із відповідної посади ще 10 квітня 2024 року відповідно до наказу НААН України № 167-к. Указана обставина свідчить про юридичне перешкоджання ОСОБА_1 у реалізації ним своїх трудових обов`язків як керівника (представника) у відносинах із іншими органами державної влади. Крім того, із рішення про відмову у державній реєстрації змін про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 квітня 2024 року встановлено, що підставою для такої відмови стала відсутність нотаріального засвідчення справжності підписів на рішенні уповноваженого органу управління юридичної особи (Ялтушівської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України). Про вказані обставини ОСОБА_1 неодноразово повідомляв НААН України та директора Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України ОСОБА_3, проте відповідей на свої звернення не отримав. Нотаріально засвідчену копію наказу від 11 квітня 2024 року № 168-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 отримав лише 08 травня 2024 року, після чого відповідні зміни про юридичну особу були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що наказ про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є незаконним (безпідставним) і підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Апеляційний суд, посилаючись на принципи змагальності й диспозитивності, перевіряв висновки суду першої інстанції лише в частині відсутності позивача на роботі 17, 18 та 19 квітня 2024 року без поважних причин. Короткий зміст вимог касаційної скарги 08 січня 2026 року через підсистему Електронний суд НААН України подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року. Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц, у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 711/5593/21, від 29 січня 2025 року у справі № 206/2608/22, від 10 червня 2020 року у справі № 565/120/18, а також необґрунтовано відхилив всі клопотання, подані представниками Національна академія аграрних наук України. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2026 року справу розподілено судді-доповідачу Ступак О. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 730/779/24-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 05 березня 2026 року справа № 730/779/24-ц надійшла до Верховного Суду. Розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 25 березня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 730/779/24-ц між суддями у зв`язку обранням судді Ступак О. В. до Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2026 року справу № 730/779/24-ц передано на розгляд судді-доповідачеві Осіяну О. М., судді, які входять до складу колегії: Сакара Н. Ю., Сердюк В. В. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга НААН України мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що на директора підприємства, як працівника підприємства, поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, трудова дисципліна, а також режим роботи, який безпосередньо встановлений трудовим договором у Ялтушківській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. Тимчасове виконання службового завдання в іншому населеному пункті, якщо ця робота не є постійною або регулярною за посадою, є службовим відрядженням і регулюється Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 з відповідними змінами (далі - Інструкція № 59). Вказує, що перебування позивача в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України 17, 18 та 19 квітня 2024 року не може розцінюватися як знаходження на роботі за відсутності відповідного запрошення позивача до Інституту, дозволу роботодавця - НААН України на відрядження позивача в інший населений пункт для виконання службових завдань та відповідного наказу про відрядження, що передбачено положеннями Інструкції №

59. Також зазначає, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. Водночас самовільне залишення позивачем основного місця роботи без належних на те об`єктивних підстав та перебування протягом 17, 18 та 19 квітня 2024 року в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, яке не є його постійним робочим місцем, без відповідного документального оформлення службової необхідності не може бути об`єктивною причиною, що не залежить від його волі. Недотримання керівником підприємства вимог трудового законодавства, що регулює підстави поїздок на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи, не є обставиною, яка повністю виключає вину працівника. З огляду на викладені обставини, апеляційний суд з порушенням норм матеріального права безпідставно визнав факт перебування позивача на роботі. Також посилається на те, що судом апеляційної інстанції було відхиллено всі клопотання представників НААН України, які були спрямовані на з`ясування викладених у апеляційній скарзі нових тверджень та фактів. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 09 березня 2026 року через підсистему Електронний суд ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість її доводів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Звертає увагу, що положеннями статуту Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України визначено, що станція безпосередньо підпорядкована Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України і директор має звітувати про фінансово-господарську діяльність станції перед науковою установою та академією в установлені терміни (пункти 1.5, 7.8 статуту). Вказує, що його перебування в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України 17, 18 та 19 квітня 2024 року було викликане виконанням посадових та статутних обов`язків, а саме укладанням господарських договорів. Звертає увагу на те, що він працював в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України на прохання директора цього закладу, а тому як підпорядкований працівник, не має нести відповідальність через неналежне оформлення свого відрядження. Фактичні обставини справи, встановлені судами 26 липня 2022 року на підставі наказу НААН України № 194-к ОСОБА_1 увільнено з посади виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН України. Цього ж дня, 26 липня 2022 року, на підставі наказу НААН України № 197-к ОСОБА_1 тимчасово призначено на посаду виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, до призначення директора у встановленому законом порядку (а. с. 20, т. 1). Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. статуту Ялтушківської дослідно-селекційної станції, остання заснована на основі державної власності, перебуває у віданні НААН України, як органу управління державним майном. Місцезнаходження: с. Черешневе, Барський район, Вінницька область. Станція безпосередньо підпорядкована Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (пункт 1.5 статуту). Директор звітує про фінансово-господарську діяльність станції перед науковою установою та академією в установлені терміни (пункт 7.8. статуту). 14 вересня 2023 року на підставі наказу НААН України № 262-к ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетики культур і цукрових буряків НААН України на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України (а. с. 21, т. 1). Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у справі № 730/1130/23, позовні вимоги ОСОБА_1 до НААН України про поновлення на роботі задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ НААН України № 262-к від 14 вересня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (а. с. 22-25, 26-35, т. 1). 07 грудня 2023 року НААН України видала наказ № 327-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (а. с. 36, т. 1). 15 січня 2024 року на підставі наказу НААН України № 9-к ОСОБА_1 звільнено із посади виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (а. с. 37, т. 1). Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у справі № 730/235/24, позовні вимоги ОСОБА_1 до НААН України про поновлення на роботі задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ НААН України від 15 січня 2024 року № 9-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (а. с. 38-42, 43-52, т. 1). На виконання вказаного судового рішення 10 квітня 2024 року НААН України видала наказ № 167-к про звільнення ОСОБА_4 з посади виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП України (у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу). 11 квітня 2024 року НААН України видала наказ № 168-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (а. с. 54, т. 1). З нотаріально засвідченим наказом від 11 квітня 2024 року № 168-к про поновлення на роботі позивача ознайомлено 08 травня 2024 року (а. с. 114, т. 1). 14 травня 2024 року на підставі наказу НААН України № 216-к ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, а саме відсутність на роботі 17-19 квітня 2024 року, 22 квітня 2024 року, 23 квітня 2024 року, 09 травня 2024 року, 10 травня 2024 року, 13 травня 2024 року. Підставами звільнення в наказі зазначено звернення трудового колективу Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України від 11 квітня 2024 року № 66, від 22 квітня 2024 року № 67, від 26 квітня 2024 року № 69; акти комісії Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України «Про відсутність на роботі Половіка Миколи Вікторовича» від 17-19 квітня 2024 року, від 22 квітня 2024 року, від 23 квітня 2024 року, від 09 травня 2024 року, від 10 травня 2024 року; листи НААН України від 08 травня 2024 року № 11-1/134 та від 13 травня 2024 року № 11-01/139 щодо надання письмових пояснень; письмові пояснення ОСОБА_1 від 09 травня 2024 року та від 13 травня 2024 року (а. с. 115, т. 1). У матеріалах справи наявні акти, складені комісією Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, про відсутність ОСОБА_1 на роботі 12 квітня 2024 року, 15 квітня 2024 року, 16 квітня 2024 року, 17 квітня 2024 року, 18 квітня 2024 року, 19 квітня 2024 року, 22 квітня 2024 року, 23 квітня 2024 року (а. с. 135-139, 142-143, т. 2). Листом від 08 травня 2024 року № 07/2994, надісланим президенту НААН України Гадзалу Я. М., директор Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України Роїк М. повідомив, що Половік М. В. 17, 18 та 19 квітня 2024 року знаходився в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України з питань оформлення договору про надання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво, календарних планів та робочих програм (а. с. 169, т. 2). На виконання наказу НААН України від 13 травня 2024 року № 215-к «Про проведення службового розслідування» комісією проведено службове розслідування можливого порушення вимог трудового законодавства (в т. ч. щодо дотримання трудової дисципліни) та Закону України «Про запобігання корупції» виконуючим обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України ОСОБА_1, за результатами якого складено довідку від 14 травня 2024 року (а. с. 199-201, т. 1). Комісією перевірялась дійсність перебування виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України ОСОБА_1 в інституті у період з 17 по 19 квітня 2024 року, для чого було отримано пояснювальні записки у спеціалістів, які безпосередньо брали участь у розробці проекту договору про надання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво. Відповідно до пояснювальної записки виконуючої обов`язки завідуючої відділом досліджень інноваційного потенціалу та трансферу технологій Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України ОСОБА_12, яка безпосередньо була відповідальною за підготовку проекту договору про надання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво, 17 квітня 2024 року вона передала ОСОБА_1 договір про надання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво з робочими програмами та календарним планом на 2024 рік у 2-х екземплярах з підписом директора інституту. Відповідно до пояснювальної записки головного фахівця сектору міжнародних досліджень ОСОБА_13 пунктом 2.2. її посадової інструкції передбачено оформлення відряджень співробітників. Вказувала, що ОСОБА_1 відрядження не відмічав, приїжджав і працював із їх співробітниками, але конкретні дні вона не пам`ятає. Пояснювальні записки щодо присутності ОСОБА_1 у період з 17 по 19 квітня 2024 року в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України надали: заступник директора ОСОБА_5 , юрисконсульт ОСОБА_6 , старший науковий співробітник ОСОБА_7 , фахівець ОСОБА_8 , завідувач відділу інтелектуальної власності та економіки ОСОБА_9 , учений секретар ОСОБА_10 . Зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стверджували, що ОСОБА_1 працював в інституті по заключенню договорів по впровадженню завершених наукових розробок у виробництво. У матеріалах справи наявні доповідні записки ОСОБА_1 від 22 квітня 2024 року, від 23 квітня 2024 року, 26 квітня 2024 року, 29 квітня 2024 року, 30 квітня 2024 року, 01 травня 2024 року, 02 травня 2024 року, 03 травня 2024 року, 07 травня 2024 року направлені президенту НААН України та директору Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, у яких позивач вказував про факти чинення йому перешкод у виконанні трудових обов`язків виконуючого обов`язки директора через неможливість внесення змін про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якому керівником Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України значиться ОСОБА_4 , який був звільнений з цієї посади ще 10 квітня 2024 року, а також неможливість отримання доступу до звітності, первинних документів, договорів, електронних ключів, паролів офіційної електронної пошти, банківських рахунків та блокування наукової та господарської діяльності Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (а. с. 67-70, 73-76, 86-89, 90-93, 94-97, 98-101, 102-105, 106-109, 110-113, т. 2). Відповіді на вказані звернення позивач не отримав. З 24 квітня по 17 травня 2024 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується медичними висновками № 3С5Е-НВ7Е-5Х8М-ТРВ6, № НС29-К476-3242-К5В4, № 8СР9-КХ6Х-НР7Р-6ТСК, № ЕНМС-ВВНМ-9655-68Р7 (а. с. 81-84, т. 2). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу першого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Касаційна скарга НААН України задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Предметом касаційного оскарження у справі є постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в частині висновків щодо відсутності позивача на роботі 17, 18 та 19 квітня 2024 року без поважних причин. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України. Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі (постанова Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19). Згідно із судовою практикою, причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я (постанови Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19, від 19 вересня 2023 року у справі № 760/22937/20). Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, не залежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника (постанова Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц). У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 369/9301/18 зазначено, що обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Разом з тим невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами (постанова Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15, постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 та від 13 грудня 2023 року у справі № 621/2124/22). У трудових правовідносинах обидві сторони трудових правовідносин (працівник та роботодавець) мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором. Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Статтями 4, 9 Конвенції МОП N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2024 року у справі № 730/235/24, наказом НААН України від 11 квітня 2024 року № 168-к ОСОБА_1 поновлено на посаді виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. 14 травня 2024 року на підставі наказу НААН України № 216-к ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Відсутність безпосередньо у будівлі Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України 17, 18 та 19 квітня 2024 року ОСОБА_1 в судах попередніх інстанцій пояснював тим, що у цей період він працював над договором про надання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. Відповідно до пунктів 1.1., 1.5., 7.8. статуту Ялтушківської дослідно-селекційної станції, остання заснована на основі державної власності, перебуває у віданні НААН України, як органу управління державним майном. Станція безпосередньо підпорядкована Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України. Директор звітує про фінансово-господарську діяльність станції перед науковою установою та академією в установлені терміни. З метою з`ясування обставин відсутності виконуючого обов`язки директора Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України ОСОБА_1 безпосередньо у будівлі станції 17, 18 та 19 квітня 2024 року та перевірки перебування його у цей період в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, було проведено службове розслідування, в ході якого отримано пояснювальні записки співробітників Інституту, які безпосередньо працювали з позивачем над проектом договору про надання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво, та які підтвердили факт перебування ОСОБА_1 17, 18 та 19 квітня 2024 року в Інституті. Крім того, обставини перебування ОСОБА_1 17, 18 та 19 квітня 2024 року в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України з питань оформлення договору про надання послуг з впровадження наукових розробок у виробництво, календарних планів та робочих програм підтвердив також директор цього закладу Роїк М. у листі від 08 травня 2024 року № 07/2994. За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутність ОСОБА_1 17, 18 та 19 квітня 2024 року у будівлі Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, яка безпосередньо підпорядкована Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України, була викликана виконанням ним посадових та статутних обов`язків, а саме укладанням господарських договорів, а тому відсутні підстави вважати, що позивачем було допущено прогул. Апеляційний суд обґрунтовано зауважив, що відсутність відповідного наказу про відрядження ОСОБА_1 до Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України не спростовує обставини його перебування в Інституті з 17 по 19 квітня 2024 року з відповідною посадовою метою як керівника та виконання ним свої посадових обов`язків. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав у відповідача для звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відповідно до наказу від 14 травня 2024 року № 216-к. Доводи касаційної скарги про те, що перебування позивача в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України 17, 18 та 19 квітня 2024 року не може розцінюватися як знаходження на роботі за відсутності відповідного наказу про відрядження, колегія суддів відхиляє та звертає увагу на те, що на позивача, як підпорядкованого працівника, не може бути покладена відповідальність через неналежне оформлення відрядження. У контексті доводів касаційної скарги щодо відхилення всіх клопотань представників НААН України, які були спрямовані на з`ясування викладених у апеляційній скарзі нових тверджень та фактів, колегія суддів зауважує, що заявник не конкретизував, які саме нові твердження та факти були зазначені позивачем в апеляційній скарзі та які клопотання були відхилені судом. Колегія суддів вважає, що правова оцінка наданих відповідачем доказів була здійснена судом апеляційної інстанції з урахуванням наведених вище принципів оцінки доказів. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним судом обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 761/30967/15-ц, у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 711/5593/21, від 29 січня 2025 року у справі № 206/2608/22, від 10 червня 2020 року у справі № 565/120/18, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович