Постанова 4824 № 369/10181/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2023 року місто Київ справа № 369/10181/21 провадження №22-ц/824/4020/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - АТ «Кредобанк» відповідач - ОСОБА_1 відповідач - ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Дубас Т.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року позивач АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості солідарно. Позов обґрунтовано тим, що 21 лютого 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CL-171814, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах обумовлених цим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інших платежів, передбачені цим договором. За умовами договору позичальнику наданий кредит в сумі 90000 грн. на строк до 20 лютого 2024 року. За користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 52,99% річних. Позичальник за умовами договору повертає кредит щомісячними платежами, розмір щомісячного платежу становить 4338 грн. 20 лютого 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву № CL-171814 фізичної особи на отримання готівкового кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 . Факт шлюбних відносин підтверджується у паспорті ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, вони є солідарними боржниками. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 26 травня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить 104734,86 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 80602,37 грн.; заборгованості за відсотками - 24132,49 грн. Добровільно відповідачі погасити борг не бажають, у зв`язку з чим кредитора вимушений звернутися до суду. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-171814 від 21 лютого 2019 року в розмірі 104734,86 грн., яка складається із 80602,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24132,49 грн. заборгованість за відсотками. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2021 року відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_2 адвокат Панченко О.В. подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості. Відповідач ОСОБА_2 не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з нього заборгованості, як солідарного боржник у зобов`язанні, з підстав помилкового застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, висловлених у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, та з підстав неналежного дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача в повному обсязі, не дослідив в повному обсязі надані позивачем докази (мету отримання споживчого кредиту - на поточні потреби споживача ОСОБА_1 ), а застосовуючи до правовідносин положення ч.2 ст.65 СК України, залишив поза увагою положення ч.4 ст.65 СК України, а також правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 3 травня 2018 року у справі № 639/7335/15-ц, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18251/15-ц. Крім того, зазначає, що шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 29 серпня 2014 року, був розірваний 13 березня 2021 року. Щодо неможливості явки в судове засідання ОСОБА_2 , останній повідомляє, що він перебував на лікарняному із діагнозом «короновірусна хвороба», що унеможливлює будь-які пересування та вчинення активних дій для повідомлення суду про неможливість явки через підвищену температуру та загальну слабкість, апатію. У своїх письмових поясненнях представник АТ «Кредобанк» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом установлено, що 21 лютого 2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-171814, відповідно до умов якого банк видав ОСОБА_1 кредит в сумі 90000 грн. на строк до 20 лютого 2024 року. Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 52,99% річних. Відповідно до п.п.6.1, 6.2 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором. АТ «Кредобанк» зобов`язання за договором виконав, надавши ОСОБА_1 21 лютого 2019 року грошові кошти в розмірі 90000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 9885460. Проте, позичальник свої зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої станом на 26 травня 2022 року становить 104734,86 грн., та, яка складається із: 80602,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24132,49 грн. заборгованість за відсотками. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати відсотків, оскільки позичальник не виконує взяті на себе зобов`язання. Задовольняючи позовні вимоги в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 в анкеті-заяві № CL-171814 на отримання готівкового кредиту підтвердила своїм особистим підписом, що суму отриманого нею кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином, та є таким, що не потребує згоди другого із подружжя, то подружжя має нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Проте з такими висновками суду повністю погодитись не може, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Згідно із ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст.65 СК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (ч.4 ст.65 СК України). Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають у обох із подружжя, а тому якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується наявними у справі доказами, такі боргові зобов`язання повинні ураховуватися при поділі майна подружжя. Згідно з нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Верховний Суд у постанові від 3 травня 2018 року в справі № 639/7335/15-ц розтлумачуючи ч.4 ст.65 СК України, зазначив, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Кожна сторона повинна довести ті обставина, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України) Згідно із ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Верховний суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18. Судом установлено, що 21 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк укладено кредитний договір відповідно до умов якого, позичальник отримує грошові кошти в розмірі 90000 грн. до 20 лютого 2024 року під 52,99% річних, які перераховані на поточний рахунок. З умов укладеного кредитного договору, з паспорту споживчого кредиту, анкети - заяви вбачається, що кредит є споживчим, взятий на поточні потреби споживача - позичальника. Відповідач ОСОБА_2 згоди на отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не давав, поручителем не виступав. Позивачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено, що кредитний договір, укладений ОСОБА_1 21 лютого 2019 року в інтересах сім`ї, і кошти одержані позичальником за цим договором використані в інтересах сім`ї. За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що внаслідок укладення кредитного договорі ОСОБА_3 виникло зобов`язання в інтересах сім`ї. Саме по собі зазначення в анкеті - заяві про те, що позичальник просить вважати суму отриманого нею кредиту побутовим правочином і таким, що не потребує згоди другого подружжя, на що посилається суд в обґрунтування свого висновку про наявність підстав для солідарного стягнення, не дає підстав вважати, що отримані ОСОБА_1 кошти за цим договором були використані в інтересах сім`ї. Крім того, сам факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі і зазначення в анкеті заяві позичальником, що метою отримання грошових коштів є ремонт, не свідчить, що договір був укладений в інтересах сім`ї і кошти витрачені на ремонт спільного майна. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині солідарного стягнення боргу за кредитним договором, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк», скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволення позову АТ «Кредобанк» до ОСОБА_2 в частині солідарного стягнення боргу за кредитним договором від 21 лютого 2019 року відмовити. Відповідно до ст.141 ЦПК України сплачений відповідачем ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3405 грн. підлягає стягненню з АТ «Кркедобанк». Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2021 року в частині позовних вимог про солідарне стягнення боргу за кредитним договором № CL-171814 від 21 лютого 2019 року з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» та в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судового збору в сумі 1135 грн. скасувати. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3405 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус