Постанова 4824 № 369/10379/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2021 року місто Київ справа № 369/10379/20 провадження №22-ц/824/5233/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Дубас Т.В., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 2 березня 2018 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000 грн. Отже, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами. В свою чергу відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 15 липня 2020 року складає 29140 грн.84 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту - 22188 грн.09 коп., в тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 22188 грн.09 коп.; заборгованість за простроченими відсотками - 6952 грн.75 коп. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути заборгованість з відповідача. Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 22188 грн.09 коп. В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, представник АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду в оскаржуваній частині та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення прийнято без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зокрема, посилається на те, що позивачем разом з анкетою-заявою надано суду довідку про надання інформації щодо умов кредитування ( «паспорт споживчого кредиту»), особисто підписану відповідачем, в якій зазначено відсоткова ставка за користування кредитом, відсоткова ставка, що застосовується при невиконанні зобов`язань, у тому числі за ст.625 ЦК України, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів, розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором; інші умови, обов`язковість яких передбачена Законом України «Про захист прав споживачів» та ЦК України. Вказана довідка подана до суду разом з позовною заявою, проте суд на даний доказ уваги взагалі не звернув. Натомість цілком безпідставно вважав стягнення заборгованості за процентами та неустойкою необґрунтованим, оскільки вони нібито не встановлені умовами договору. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи, що при укладенні договору відсоткова ставка була визначена, про що зазначено у довідці про умови кредитування, що підписана клієнтом.. З урахуванням наявності в матеріалах справи довідки про умови кредитування, підписаної позичальником, зокрема, з розміром відсоткової ставки, пені та штрафів, правові висновки, що містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17, не можуть бути застосовані. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 не скористався. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 березня 2021 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом установлено, що 2 березня 2018 року ОСОБА_1 підписав заяву № б/н про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25000 грн. У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 2 березня 2018 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 15 липня 2020 року заборгованість відповідача за кредитом складає 29140 грн.84 коп., з яких: 22188 грн.09 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6952 грн.75 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів, який міститься в матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 2 березня 2018 року шляхом підписання анкети-заяви. Крім того, в анкеті-заяві позичальника від 2 березня 2018 року процентна ставка за кредитом не зазначена. За таких обставин відсутні підстави вважати, що запропоновані банком умови позичальником станом на 2 березня 2018 року прийняті, а отже відсутні підстави вважати, що при укладенні договору банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, виходячи з наступного. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частино 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначають у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими процентами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які розміщені на сайті https:/ privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті:https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розмірах і порядок нарахування. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: процентна ставка у межах пільгового періоду у відсотках річних, процентна ставка за межами пільгового періоду у відсотках річних, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту (а.с.14-15). Підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Враховуючи зазначені вимоги закону та зважаючи на встановлені обставини, висновок суду про те, що банком не доведено, що при укладенні договору сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, є помилковим. Згідно з паспортом споживчого кредиту, що був підписаний 2 березня 2018 року ОСОБА_1 , процентна ставка за межами пільгового періоду складає 42%, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, становить 84%. У розрахунку заборгованості проценти за користування простроченим кредитом нараховувалися саме в таких розмірах. За наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 29140 грн.84 коп., з яких: 22188 грн.09 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 6952 грн.75 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Зважаючи на те, що сторони при укладенні договору погодили розмір та порядок нарахування процентної ставки за прострочені зобов`язання, а також враховуючи, що надані позивачем докази (розрахунок заборгованості, виписка про рух коштів, отримання та користування кредитними коштами) відповідачем всупереч процесуальному обов`язку не спростовані, - наявні підстави для висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовних вимог в частині вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як таке, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в цій частині.. Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3153 грн. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299) заборгованість за простроченими відсотками в сумі 6952 грн.75 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО № 305299) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3153 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус