Постанова Київський апеляційний суд № 758/1358/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2022 року місто Київ. Справа 758/1358/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9759/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року (ухвалене у складі судді Рибалки Ю.В., повне судове рішення складено 17 травня 2022 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: В лютому 2021 року представник позивача АТ «КРЕДОБАНК » звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № CL-216503 від 02.09.2019 року в розмірі 139 219,18 грн., а також судовий збір в сумі 2270,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.09.2019 року між АТ «КРЕДОБАНК » та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CL-216503, відповідно до умов якого банк видав ОСОБА_2 кредит в сумі 101 000,00 грн. на строк до 30.08.2024 року. Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти на умовах повторності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплати проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором. На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 24.11.2020 року за відповідачем утворилася заборгованість в загальному розмірі 139 219,18 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 100 328,83 грн.; заборгованості за відсотками - 36 664,68 грн.; заборгованості за пенею - 2225,67 грн.. Також представник позивача зазначив, що 28 серпня 2019 року між АТ «КРЕДОБАНК » та ОСОБА_2 було підписано анкету-заяву № CL-216503 на отримання готівкового кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_1 . Факт шлюбних відносин підтверджується штампом у паспорті ОСОБА_2 про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_1 від 18 січня 2013 року. В анкеті-заяві № CL-216503 зазначено про те, що ОСОБА_2 підтверджує своїм підписом, що суму отриманого нею кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого подружжя. З огляду на те, що на момент укладення кредитного договору ОСОБА_2 перебувала у шлюбі, ОСОБА_1 є солідарним відповідачем іншого подружжя навіть у випадку відсутності окремого договору поруки. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 205/5882/18. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором CL-216503 від 02 вересня 2019 року в загальному розмірі 139 219,18 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 100 328,83; заборгованості за відсотками - 36 664,68; заборгованості за пенею - 2225,67 грн. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» заборгованість за кредитним договором № CL-216503 від 02.09.2019 року в розмірі 139 219 грн. 18 к., яка складається із: 100 328 грн. 83 к. - заборгованість за тілом кредиту, 36 664 грн. 68 к. - заборгованість за відсотками, 2 225 грн. 67 к. - заборгованість за пенею. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "КРЕДОБАНК" судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 к., тобто по 1 135 грн. 00 к. з кожного. Не погодившись з таким рішенням суду 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив безпосередньо до Київського апеляційного апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог АТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості просив відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач ОСОБА_3 зазначив, що рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи. Вказує на те, що , як вбачається із тексту рішення, 28 серпня 2019 року між АТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_2 було підписано анкету-заяву № СЬ-216503 на отримання готівкового кредиту, в якій Відповідачка зазначила інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 . В анкеті-заяві № СЬ-216503 зазначила про те, що ОСОБА_2 підтверджує своїм підписом, що суму отриманого нею кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого подружжя. Проте, Апелянт не був обізнаний про укладення кредитного договору № СЬ-216503 від 02.09.2019 року та отримання ОСОБА_2 суми коштів у розмірі 101 000, 00 грн. Вказує, що більше 10 років сторони не підтримують шлюбних відносин, разом не проживають та не ведуть спільне господарство, на підтвердження вказаного факту надається інформація із системи «Судова влада» щодо подання позову про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (справа № 758/12318/17). Тому про отримання вказаної суми коштів та укладення кредитного договору апелянт не знав. Апелянт зазначає, що враховуючи той факт, що сторони не підтримують шлюбних відносин і дані кошти не могли використовуватися в інтересах сім`ї, то стягнення солідарно з відповідачів коштів є неможливим. Право спільної сумісної власності на кредитні кошти, виникає виключно якщо вони використані в інтересах сім`ї. Кошти, отримані в борг від Позивача саме ОСОБА_2 , використані не в інтересах сім`ї, не можуть бути стягнені з чоловіка солідарно на підставі статті 65 СК України. Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи № 752/7501/18 від 07.10.2020 року. Враховуючи факт необізнаності апелянта про укладений кредитний договір, а також факт припинення шлюбних відносин, кошти отримані в борг ОСОБА_2 та використані нею не в інтересах сім`ї, не можуть бути стягнені з відповідачів солідарно. 23 вересня 2022 року представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є правильним по суті і підстав для його скасування немає. Вказує на те, що шлюбні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були наявні станом як на дату укладення Кредитного договору, так і станом на дату винесення рішення Подільським районним судом м. Києва про солідарне стягнення заборгованості. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Судом встановлено, що 02.09.2019 року між АТ « КРЕДОБАНК » та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CL-216503, відповідно до умов якого банк видав ОСОБА_2 кредит в сумі 101 000,00 грн. на строк до 30.08.2024 року. Відповідно до умов договору, а саме пунктом 1 кредитного договору, Банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти на умовах повторності та цільового характеру використання, а Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, вказані в цьому Кредитному договорі, повернути кредит, сплати проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених Кредитним договором. Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору банк видає Позичальнику кредит у сумі 101 000,00 грн. на строк до 30.08.2014 року. Відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору за користування Кредитом Позивальник сплачує Банку відсотки за процентною ставкою 35 % річних. АТ «КРЕДОБАНК » зобов`язання за договором виконав, надавши ОСОБА_2 02.09.2019 грошові кошти в розмірі 101 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 50855335, № 50855379. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 кредитного договору Позичальник зобов`язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором. Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної діючої по кредитному договору процентної ставки, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання позичальника за кожний день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору, за невиконання обов`язку, передбаченого п. 10.2 кредитного договору, Банк має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 5% від суми кредиту, що становить 5050,00 грн.. Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що за невиконання зобов`язань за кредитним договором позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України. Тобто сторони узгодили умови дострокового повернення кредиту, а також відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Судом було встановлено, що кредитний договір укладено ОСОБА_2 не у власних особистих інтересах, а в інтересах сім`ї під час перебування відповідачів у шлюбі. ОСОБА_2 в анкеті-заяві № CL-216503 на отримання готівкового кредиту підтвердила своїм особистим підписом, що суму отриманого нею кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та є таким, що не потребує згоди другого із подружжя. За таких обставин cуд приходить до висновку про солідарну відповідальність відповідачів та стягнення заборгованості також і з її чоловіка ОСОБА_1 , як солідарного боржника у зобов`язанні. Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно притягнув його до солідарної відповідальності за зобов`язаннями, про які йому не було відомо і щодо яких він не брав на себе відповідальність та не використовував отримані в кредит кошти, колегія суддів не приймає з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, які передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 С України). За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 14Л12пс19 та підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09 вересі2020 року у справі № 14-127ис20. в постанові Касаційного цивільного Суду у складі Верховного Суду від жовтня 2020 року у справі № 205/5882/18. Матеріалами справи доведено, що відповідачі під час отримання кредиту перебували у зареєстрованому шлюбі. Відповідачка ОСОБА_2 під час отримання кредиту та в суді не заперечувала, що кредит отримала в інтересах сім`ї, просила лише розстрочити його виплату через фінансові труднощі. Зі змісту кредитного договору вбачається, що кредит брався на поточні потреби та на погашення попереднього кредиту, який також отримувався в 2019 році під час перебування відповідачів у шлюбі. Згідно із частиною першою статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 10 ЦПК України 2004 року, частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України). Відповідач ОСОБА_1 подаючи апеляційну скаргу не надав суду жодного доказу про те, що під час отримання кредиту він не підтримував фактичні шлюбні стосунки зі своєю дружиною, а також доказів, що отримані в кредит кошти не були використані в інтересах сім`ї. Посилання на перебування в місцях позбавлення волі не є беззаперечним доказом неможливості використання кредиту в інтересах сім`ї, в тому числі і в інтересах ОСОБА_4 . Крім того з матеріалів справи вбачається, що відповідачі мають спільну дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час отримання кредиту іще була неповнолітньою, а тому використання коштів в її інтересах також свідчить про їх використання в інтересах сім`ї. Апелянт зазначає, що в провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває справа №758/12318/17за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, проте, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень. 16.09.2020 р. Подільським районним судом м. Києва постановлена Ухвала №758/12318/17 від16.09.2020 р. про залишення позову без розгляду. Доводи ОСОБА_6 про те, що він не був обізнаний про розгляд справи, колегія суддів не приймає, оскільки в матеріалах справи наявне зворотне повідомлення про вручення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження, а також обізнаності про розгляд справи відповідачкою ОСОБА_2 , місце проживання якої співпадає з місцем проживання ОСОБА_4 . Відповідачі на час розгляду справи перебували в зареєстрованому шлюбі, тобто є членами сім`ї. Відповідно до ч.3 ст. 130 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістка під розписку вручається будь-кому з повнолітніх членів сім`ї. які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресована повістка, вважається належним чином повідомленою про час. дату і місце судового засідання, вчинення інших процесуальних дій. Отже, враховуючи наявність факту шлюбних відносин станом на дату укладення Кредитного договору, мету укладення Кредитного договору - в інтересах сім`ї, визнання відповідачем боргу, належного повідомлення учасників справи про стан розгляду справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції не порушив норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг. Оскільки апеляційні скарги залишаються без задоволення, а рішення не змінюються, то перерозподіл судових витрат в апеляційному суді відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Постанова складена 18 листопада 2022 року. Головуючий: О.В. Желепа Судді: В.А. Кравець О.Ф. Мазурик