Постанова 4852 № 160/18143/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/18143/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 ( суддя першої інстанції Жукова Є.О.) в адміністративній справі №160/18143/22 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправними дії Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо ухилення від прийняття рішення щодо видачі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи; зобов`язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації прийняти рішення щодо видачі посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи. На думку позивача, відповідач безпідставно ухиляється від встановлення йому статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. Крім цього, Законом України від 28.12.2014 року № 76ЛЛІІ виключено також статтю 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка встановлювала компенсації та пільги громадянам. Вказані норми згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 р. № 76Л/ІІІ набрали чинності з 1 січня 2015 року. Позивач зазначає, що необхідною умовою реалізації пільг і компенсацій, передбачених Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є встановлення відповідній особі статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням, яке видається на підставі довідки МСЕК. Отже, статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 року відбулось правомірно. Відтак у відповідності до приписів пункту 1 частини 1 статті 14 Закону № 796-ХІІ та п.10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51, позивач має право на отримання статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року в задоволені позову відмовлено. З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернувся позивач, з обґрунтуванням обставин, на які посилався в позовній заяві. За результатом апеляційного перегляду справи, просив скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов. Позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за участю у відкритому судовому засіданні. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), дана справа віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 16.11.2022. Втім, відповідно до ч. 2 ст. 311 КАС України підставою для розгляду справи в іншому порядку, ніж передбачений ч. 1 ст. 311 КАС України, є висновок суду про необхідність її розгляду у судовому засіданні. Разом з тим, саме по собі клопотання сторони про розгляд справи за її участю, яка відповідно до закону може розглядатися в порядку письмового провадження, не є достатньою підставою для призначення її до розгляду у відкритому судовому засіданні. З урахуванням п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України клопотання про розгляд справи за участю не підлягає задоволенню. Отже, справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що на підставі наказу начальника «Дніпропетровської ремонтно-експлуатаційної бази флоту» від 28 грудня 1991 року № 203, позивачу було надано статус ліквідатора аварії на Чорнобильської АЕС 3-ї категорії відповідно до діючого на той час законодавства України. Статус ліквідатора аварії на Чорнобильської АЕС 3-ї категорії було підтверджено під час перереєстрації посвідчень відповідно до рішення комісії Дніпропетровської обласної адміністрації 14 травня 1993 року та 08 січня 1998 року. В 1991 році, позивач захворів на хронічну дисцикулярну енцефалопатію у вертебно-базилярному басейні і вегето-судинну дистонію. Відповідно до Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії від 18 грудня 1998 року: установлення причинного зв`язку хвороби і інвалідності за наслідками аварії на Чорнобильської АЕС, хвороба безпосередньо пов`язана з наслідками участі в роботах по ліквідації радіаційного забруднення док-понтона «ДП-6». Згідно із Висновком Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертизи від 22 лютого 1999 року № 4 позивачу встановлена інвалідність 3-ї групи у зв`язку із захворюванням, що знаходиться у причинному зв`язку з роботами по ліквідації радіаційного забруднення, а з 07 жовтня 2012 року встановлена інвалідність 2-ї групи. 29 березня 1999 року позивачу було видано посвідчення № НОМЕР_1 як потерпілому внаслідок в наслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії. 14 червня 2001 року Комісію з визначення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян Дніпропетровської ОДА визнано визначення статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС 1-ї категорії - безпідставним. 07 грудня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд по справі № 160/5285/21 виніс постанову, якою суд зобов`язав Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації прийняти рішення про визначення ОСОБА_1 статусу постраждалого від радіаційного опромінення із видачею посвідчення потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.1992 року № 674, на підставі якої, присвоєння ОСОБА_1 , Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації статусу постраждалого в наслідок Чорнобильської катастрофи - 2-ї категорії. Позивач звернувся до Дніпропетровської ОДА із заявою, з проханням надати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, додавши довідку МСЕК від 07 жовтня 2012 року про присвоєння 2-ї групи інвалідності. Відповідною довідкою та експертним висновком встановлено причинний зв`язок хвороби позивача із впливом аварії на ЧАЕС, а отже саме зазначене захворювання було підставою для встановлення позивачу І групи інвалідності. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1 протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що документи, що маються у позивача, дають підстави для визнання його особою постраждалого від радіаційного опромінення 2 категорії. Наведене було встановлено Третім апеляційним адміністративним судом в межах справи № 160/5285/21. З огляду на викладене, підстав для визнання позивача особою постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії не вбачається. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Згідно статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі у проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: - особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2; - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3; - особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія

4. З матеріалів справи встановлено, що позивач працював механіком док-понтону «ДП-6», плавзасіб прибув до м. Дніпропетровськ по водній акваторії з м. Кременчук. Заявником виконувалися роботи по дезактивації док-понтону «ДП-6» в 1989-1990 роках не в зоні відчуження (порту Чорнобиль), а в м. Дніпропетровськ на території Дніпропетровської РЕБФ, тобто на території, яка не зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. З протоколу засідання Комісії встановлено, що в акті за Формою П-4 від 28.08.2014 року причиною захворювання ОСОБА_1 вважається вплив шкідливих виробничих факторів радіаційної природи - зовнішнє гамма та бета випромінювання внаслідок проведення робіт по ліквідації залишкового забруднення плавтехзасобів в 1989 році. На засіданні Комісії були розглянуті такі документи, як ксерокопія медичного висновку лікарсько-екпертної комісії спеціалізованого профпаталогічного лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання Державної установи "Інституту медичної радіології ім. С.П.Григор`єва Національної академії медичних наук України" міста Харкова від 24.06.2014року№ 8, ксерокопія повідомлення про професійне захворювання (отруєння) "Інституту медичної радіології ім. С.П.Григор`єва Національної академії медичних наук України" міста Харкова від 25.06.2014 № 971/09-10 (Форма П-3), ксерокопія акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.08.2014 року (Форма П-4) При цьому зауваження Комісії, що ОСОБА_1 при виконанні робіт з дезактивації "ДП-6" не отримував дози випромінювання, що перевищує річну норму, вказану в розрахунках ДК Українське державне об`єднання "Радон", тому що відповідно до інформаційної довідки портової СЕС від 06.03.2007 року, ОСОБА_1 відпрацював 65 днів, а в розрахунках "Радон" (лист від 30.10.2013 року № 25/1-ц) прийнято 87 днів та безперервність роботи (8 годин на день) в умовах постійного випромінювання 10000 мкР/год. Відповідно до листа обласної СЕС від 16.05.2002 року № 6/353 та інформаційної довідки портової СЕС від 06.03.2007року роботи виконувалися під контролем органів СЕС, та працівники користувалися необхідним спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту, які захищали працівників від випромінювання, є недостатніми підставами для відмови у видачі посвідчення постраждалого від іонізуючого випромінювання. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (Закон № 796-XII). Положеннями ст. 65 Закону № 796-XII встановлено, що посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року за № 51 (Порядок) (який був чинним під час видачі позивачу відповідного посвідчення), посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства. Відповідно до статей14,20,21,22і65 Закону №796-ХІІКабінет Міністрів України прийняв постанову від 11 липня 2018 року №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян» (Порядок №551), якою зокрема: - затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, що додається; - затверджено нові зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікунам дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, згідно з додатками 1 -

14. На підставі пункту 7 Порядку №551, зокрема, обласні державні адміністраціям зобов`язані: забезпечити своєчасну видачу посвідчень і вкладок до них; утворити у місячний строк після набрання чинності цієюпостановоюкомісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, та затвердити відповідне положення; провести до 1 січня 2022 р. заміну посвідчень у зв`язку із затвердженням нових зразків посвідчень, зокрема, особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), з числа постраждалих від радіаційного опромінення за інших обставин не з власної вини. Пунктом 1 Порядку №551 визначено, що цей Порядок визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Згідно пункту 2 Порядку №551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, (…) громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих (…) , і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства. Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №551 особам, віднесеним до категорії 2, захворювання яких пов`язано з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою Н-1(якщо захворювання пов`язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв`язок установлено закладами охорони здоров`я, видаються посвідчення Потерпілий від радіаційного опромінення (категорія 2) серії Я сірого кольору. Пунктом 3 Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 р. № 674 (Порядок №674) визначено, що громадяни із числа тих, які постраждали від радіаційного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, що сталися не з вини потерпілих, відносяться: до категорії 2 - особи, захворювання яких пов`язано з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою НI (у разі коли захворювання пов`язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв`язок встановлено медичними закладами. Отже наведена норма вказує на випадки, згідно яких особа може отримати відповідні пільги встановлені для осіб, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих. ОСОБА_1 віднесений до категорії громадян, які постраждали від радіаційного опромінення 2 категорії. Пунктом 5 Порядку № 674 також було передбачено, що особам, зазначеним у пункті 3 цього Порядку, видаються посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідної категорії на підставі висновку міжвідомчої експертної ради про причинний зв`язок інвалідності чи захворювання з відповідною аварією, порушеннями правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною тощо, а інвалідам - і на підставі відповідної довідки медично-соціальної експертної комісії. Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та їх професійного характеру №2443-1448 від 21.12.1998 року підтверджено, що захворювання ОСОБА_1 пов`язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Таким чином, ушкодження здоров`я ОСОБА_1 пов`язано з впливом небезпечних радіаційних факторів. Відповідно до вимог положень пункту 5 Порядку №674 експертний висновок є достатньою підставою для видачі посвідчення потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії. Крім того, саме цей висновок став підставою для встановлення статусу особи, яка постраждала від радіаційного опромінення та видачі посвідчення серії НОМЕР_2 (категорії 2)(а.с. 16). З огляду на те, що позивач отримав посвідчення громадянина, який постраждав від радіаційного опромінення, яке відповідно до п. 3-1 Постанови № 551 є дійсним, та ним було пред`явлено до уповноваженого органу всі необхідні документи, що підтверджують ушкодження здоров`я позивача та впливу небезпечних радіаційних факторів, відсутність на дату звернення із заявою акту форми Н1, не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання посвідчення постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи відповідної категорії. Щодо посилання на обставини, що доза опромінювання не представляє небезпеку, суд зазначає, що за наявністю довідки МСЕК та експертних висновків, зазначене не є підставою для відмови у встановленні відповідного статусу. При цьому відомості в наданих позивачем документах підтверджують факт, що позивач є особою, яка потерпіла від наслідків Чорнобильської катастрофи. Жодних доказів, які б спростовували означений факт, відповідачем суду також не представлено. Колегія суддів наголошує на відсутності у позивача обов`язку доводити повторно перед органами державної влади свою належність до категорії осіб, що є постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки це питання вже досліджувалося під час встановлення інвалідності та попередньої видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних доказів, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позову та вважає доведеним право позивача, який є потерпілою особою від радіаційного опромінення, віднесена до категорії 2, щодо якого установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, на отримання статусу «постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи». Суд зазначає, що позивачу вже було надано статус потерпілої особи, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а отже, розраховував на стабільність і передбачуваність свого статусу. Таким чином, Регіональна комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації, заперечуючи проти позиції позивача на обґрунтування вимог позову, не обґрунтувала у зв`язку із чим нею не було віддано перевагу документам, сукупний аналіз яких дає підстави для висновку, що позивач є особою, потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи внаслідок іонізуючого опромінення, щодо якої установлений причинний зв`язок захворювання з Чорнобильською катастрофою. Суд звертає увагу, пунктом 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами. Посвідчення видаються (…) потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорій 1 або 2, - на підставі документів про підтвердження статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, участі у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, відповідного посвідчення (за наявності) та експертного висновку щодо встановлення причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт. Пунктом 11 Порядку №551 також визначено, що у разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами. Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів. Виходячи з системного аналізу приписів Порядку № 551 встановлено, що даний порядок регламентує процедуру видачі (заміни) посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами. Відповідно до пунктів 1, 4 зазначеного Положення, комісія з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є постійно діючим колегіальним органом Дніпропетровської обласної державної адміністрації для вирішення питань щодо визначення статусу осіб, включаючи потерпілих від Чорнобильської катастрофи, громадян які постраждали внаслідок радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, тощо. До основних завдань діяльності Регіональної комісії належить, зокрема: -прийняття рішення щодо видачі (відмови у видачі, вилучення) відповідних посвідчень згідно з нормами Порядку. Відповідно до п.п.4.1 - 4.3, п.4 Положення, Регіональна Комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає документи, подані відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551, встановлює факт необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії, приймає рішення, яке є підставою для видачі або відмови у видачі відповідних посвідчень. Таким чином, обов`язковою умовою для видачі посвідчення є рішення Регіональної комісії. Саме до компетенції Регіональної комісії віднесено розгляд поданих документів та прийняття рішення щодо встановлення (підтвердження) статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Таким чином, колегія суддів зазначає про передчасність вимог позивача про зобов`язання держадміністрації видати посвідчення. Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язане з відсутністю ухваленого Регіональною комісією рішення відповідно до поданої позивачем заяви від 07.11.2022 року, належним та достатнім способом захисту порушеного права, у даному випадку є визнання протиправною бездіяльність Регіональної комісії з не розгляду заяви позивача з визначення статусу особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов`язання Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації прийняти відповідне рішення. Тому позовні вимоги про зобов`язання Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_1 посвідчення "Потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи" (категорії 1) задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними. Судом першої інстанції приведені обставини не враховані, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині. Щодо посилання позивача, що судом першої інстанції в порушення вимог законодавства під час розгляду справи не було призначено справу у відкритому судовому засіданні за клопотання позивача, колегія суддів зазначає наступне. Підставою для прийняття вищезазначеної ухвали суду першої інстанції роз`яснено позивачу зміст вимог ч.4 ст.260, ч.5 ст.262, п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якими встановлено підстави для розгляду справи в правилами спрощеного (загального) позовного провадження. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дана категорія справ не підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження, а підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Колегія суддів наголошує, що у спірних відносинах дії Комісії не відповідають "принципу належного урядування", сформованого в рішеннях Європейського суду з прав людини, адже без будь-якого належного мотивування фактично позбавили позивача статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, що призвело до безпідставного спонукання позивача вчинити додаткові дій щодо доведення належності до певної категорії зі спливом більше ніж 30 років після цієї катастрофи планетарного масштабу. Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких обираючи спосіб захисту порушеного права слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менш, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)). Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. У справі, що переглядається, умови, за наявності яких Комісія мала б можливість видати або не видати позивачу посвідчення нового зразка, це розгляд заяви позивача від 07.11.2022 про видачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 1) та прийняття відповідного мотивованого рішення. Зважаючи на те, що підставами для не прийняття рішення була бездіяльність відповідача, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації розглянути заяву позивача від 07.11.2022 року про видачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 1) з урахуванням вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядку видачі посвідчень особам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 551 від 11.07.2018 року та підтвердити позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з видачею відповідного посвідчення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2023 в адміністративній справі №160/18143/22 скасувати. Прийняти у справі № 160/18143/22 нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації в особі Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи та інших категорій громадян з не розгляду заяви позивача з визначення статусу особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зобов`язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Дніпропетровської обласної державної адміністрації розглянути заяву позивача від 07.11.2022 року про видачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 1) з урахуванням вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 551 від 11.07.2018 року та підтвердити позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з видачею відповідного посвідчення. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови виготовлено 05 травня 2023 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва