Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/676/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 18 травня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/676/23 Головуючий у першій інстанції Павлов В. Г. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/634/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є. секретар: Патук А.А. Позивач: ОСОБА_1 Відповідачі: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, Держава Україна в особі Державної казначейської служби Особи, які подали апеляційні скарги: ОСОБА_1 та Державна казначейська служба України Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, яка завдана незаконним притягненням до адміністративної відповідальності (суддя Павлов В.Г.), ухвалене о 10 год. 42 хв. у м.Чернігів, В С Т А Н О В И В: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою з єдиного казначейського рахунку державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 82 813 грн, а також судові витрати, пов`язані із залученням спеціалістів по визначенню розміру моральної шкоди, у розмірі 6700 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Позов мотивовано тим, що позивач є військовослужбовцем ЗСУ. 11 червня 2022 року під час поїздки до свого місця проживання був зупинений працівниками поліції о 23 год. 43 хв. в м.Ніжин, після чого йому запропонували пройти обстеження на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», на якому вже був надітий мундштук, а прилад був приведений у готовність, при цьому відмовивши у проходженні освідування в медичному закладі. Відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 липня 2022 року провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Також під час вказаної події працівники поліції проігнорували документи позивача, які він їм надав в додатку «Дія», і винесли щодо нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, які були звернуті до виконання і з боржника стягувався ще виконавчий збір. Ці дві постанови згодом були скасовані за заявою ОСОБА_1 . За доводами позивача, під час зазначених подій він зазнав значних моральних страждань, адже, усвідомлюючи вкрай негативні наслідки для себе як водія та військовослужбовця, він був вимушений наймати адвоката, оплачувати його послуги, самостійно проводити нічний час у вкрай неприязному спілкуванні з працівниками поліції в присутності автомобіля знайомих, а не в колі своєї родини, більш того збирати всі можливі докази власної невинуватості та протягом 4-5 місяців доводити в суді разом із захисником безпідставність звинувачень на свою адресу у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп`яніння. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2023 року позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 6000 грн; стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 280 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що, зважаючи на доведеність факту відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, суд виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності та враховував тривалість судових розглядів адміністративного протоколу та адміністративних справ з оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення, необхідність зміни нормального життєвого стану, докладання додаткових зусиль, витрачання часу і коштів для доведення своєї невинуватості, а тому вважав, що на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 6000 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду в частині стягнення сум моральної шкоди та витрат на правову допомогу та судові витрати скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення вказаних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд на власний розсуд визначив розумним саме суму 6000 грн, знехтувавши наданим висновком соціально-психологічного дослідження №23-12-22, вважаючи даний висновок недопустимим доказом у розумінні вимог ст.78 ЦПК України. Із наданого висновку соціально-психологічного дослідження ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» - експерт соціально-психологічної діагностики Сопов В.М. здійснював оплатну оперативну соціально-психологічну діагностику особистості піддослідної особи (психологічна діагностика), експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків та дотримання вимог «Методології застосування загальновідомих психодіагностичних методик при дослідженні моральної шкоди». Окрім того, у висновку зазначено, що інформація, що в ньому міститься, надається до суду виключно для оцінки її використання в даному судовому процесі та не може використовуватись іншими органами і особами. Тому висновок експерта ОСОБА_1 вважає таким, що повністю відповідає ч.5 ст.106 ЦПК України. Позивач звертає увагу, що аналогічні висновки ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» використовувалися судами при ухваленні рішень саме на користь позивачів (справа №754/1821/21). Зменшення судом розміру витрат на правову допомогу ОСОБА_1 вважає безпідставним, оскільки суд не взяв до уваги, що саме під час розгляду справи адвокатом ще було написано дві відповіді на відзив, два клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, а також відбулося два судових засідання в режимі відеоконференції. Крім того, під час підготовки позову до суду було вивчено судову практику, висновок експертного дослідження, написано позовну заяву, що також потребувало певних знань та докладення зусиль. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди йому не завдавало, тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. За доводами відповідача, судом не встановлено вчинення протиправних дій або бездіяльності органів поліції та Державної казначейської служби України, що є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення та передумовою настання цивільно-правових наслідків від таких дій. Державна казначейська служба України посилається, що ОСОБА_1 обмежився лише загальними посиланнями на незаконність дій посадової особи відповідача та завдання йому моральної шкоди, не довівши належними, допустимими та достовірними доказами ні факту наявності такої шкоди, ні погіршення здібностей або позбавлення його можливості реалізовувати свої звички і бажання, порушення нормальних життєвих зв`язків, настання інших негативних наслідків, наявність причинного зв`язку між протиправними, на його думку, діями посадової особи Департаменту патрульної поліції та можливим завданням такої шкоди. Відзиви на апеляційні скарги не надійшли. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону частково не відповідає судове рішення суду першої інстанції. По справі встановлено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №471530 від 11.06.2022, 11 червня 2022 року о 23 год. 43 хв. в м.Ніжині по вул.Шевченка ОСОБА_1 керував автомобілем SKODA FABIA д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», результат огляду становить позитивний результат, чим порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР. Постановою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 липня 2022 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення (а.с.43-44). Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2022 року задоволено позов ОСОБА_1 і скасовано постанову серії БАВ №946302 поліцейського ВРПП Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Кулика І.М. від 12 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді 425 грн штрафу і закрито справу про адміністративне правопорушення, вирішено питання про судові витрати (а.с.45-46). Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 листопада 2022 року за позовом ОСОБА_1 скасовано постанову серії БАВ №478538 поліцейського ВРПП Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Михайлова Є.Р. від 12.06.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді 425 грн штрфу і закрито справу про адміністративне правопорушення, вирішено питання про судові витрати (а.с.47-49). Під час розгляду вищевказаних справ судом було встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП за керування 11 червня 2022 року в 23-43 год. та о 23-50 год. по вул.Шевченка м.Ніжина автомобілем марки Шкода Фабія, д.н.з. НОМЕР_2 , особою, яка не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, а саме категорії В, а також не маючи при собі діючого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проте судом було встановлено, що факти вчинення позивачем правопорушень за ч.1 ст.126 КУпАП не знайшли свого підтвердження. На підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та розміру моральної шкоди ОСОБА_1 надав до суду Висновок соціально-психологічного дослідження №23-12-22 моральної шкоди потерпілого, складеного 31 грудня 2022 року Громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» (а.с.8-38). Згідно із вказаним висновком ОСОБА_1 : 1) завдана моральна шкода внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП (керування автомобілем в стані алкогольного сп`яніння); 2) завдана моральна шкода внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП (не пред`явлення посвідчення водія); 3) завдана моральна шкода внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП (не пред`явлення страхового полісу ОСЦПВ); 4) піддослідною особою та в соціальному оточенні потерпілих від подібних правопорушень, розумною та справедливою сприймається практика правозастосування подібних правовідносин, при якій Вищі суди допускали стягнення моральної шкоди в розмірі до 19 мінімальних заробітних плат, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення визнають право потерпілого на відшкодування моральної шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», тобто в розмірі не менше 1 мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування «під судом»; 5) психіка піддослідної особи має особливості, які посилюють до 5% ступінь тяжкості моральних страждань у порівнянні з середньо унормованою особистістю потерпілого за подібних умов; 6) закон визнає, що моральна шкода переважно полягає у душевних стражданнях (ст.23 ЦК) та вимагає їх доказування (ст.81 ЦПК, ст.77 КАС), що можливо лише завдяки психологічним дослідженням і неминучим витратам; 7) за результатами громадської експертизи, колегіально проведеної спеціалізованою громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» з урахуванням ставлення суспільства до подібних правопорушень, психодіагностики особистості потерпілого та судової практики Вищих судів України у подібних правовідносинах моральна шкода ОСОБА_1 оцінюється окремо: внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за 49 днів перебування під судом + 5% = 11 113 грн; внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП за 4 міс. і 27 днів перебування під судом + 5% = 34 265 грн; внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП за 4 міс. і 41 день перебування під судом + 5% = 37 435 грн. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Положеннями статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України). Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)». Компенсація моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 640/5211/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 142/143/17, від 01 липня 2020 року у справі № 347/1977/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 є закриття справ про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень. У даному випадку позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди у 6000 грн, суд вірно виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності. При цьому, судом при визначенні розміру моральної шкоди враховано тривалість судових розглядів адміністративного протоколу та адміністративних справ з оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення, необхідність зміни нормального життєвого стану. Разом із тим, у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 461/9982/19 (провадження № 61-4162св22) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку». Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що резолютивну частину рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2023 року необхідно змінити в частині стягнення грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 6000 грн, виклавши в іншій редакції. При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано визнав висновок соціально-психологічного дослідження №23-12-22, складений спеціалістом ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», недопустимим доказом. Так, згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема висновками експертів. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України). Відповідно до ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Статтею 106 ЦПК України встановлено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. З висновку соціально-психологічного дослідження №23-12-22 вбачається, що його виконав спеціаліст/експерт соціально-психологічної діагностики: завідуючий Лабораторією діагностики моральної шкоди, тренер психодіагностики, сертифікований Національним медичним університетом України імені О.О.Богомольця, фізична особа-підприємець з правом проведення досліджень у сфері суспільних і гуманітарних наук згідно КВЕД-2010. 72.20 (дослідження й екпериментальні розробки у сфері сусіпльних і гуманітарних наук) ОСОБА_2 . Висновок затверджено рішенням правління ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень». Вказана організація не є експертною установою, а особа, яка проводила соціально-психологічне дослідження, не є судовим експертом. При цьому у висновку зазначено, що він «є належним письмовим доказом громадської оцінки моральної шкоди, сторони потерпілого, у змагальному судовому процесі і має науково-рекомендаційний характер для суду, оскільки згідно статті 23 Цивільного кодексу України «Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом». Крім того, вбачається, що оцінку моральної шкоди було здійснено на підставі аналізу відкритої судової практики Вищих судів у подібних правовідносинах, без врахування психологічних особливостей позивача, але з індексацією стягнутих в різні роки Вищими судами розмірів грошового відшкодування подібної моральної шкоди. Тобто, фактично предметом висновку дослідження також є питання права, які у відповідності до положень ст.102 ЦПК України не можуть бути предметом висновку експерта. Зазначення у висновку соціально-психологічного дослідження, що висновок підготовлено для подання до суду і що особа, яка проводила дослідження, попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, не є достатньою підставою для визнання такого дослідження належним доказом у справі. У зв`язку з викладеним, є необгрунтованими доводи ОСОБА_1 , що відсутні підстави невзяття висновку соціально-психологічного дослідження моральної шкоди до уваги судом. Використання іншими судами аналогічних висновків ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» при ухваленні рішень саме на користь позивачів не створює для апеляційного суду обов`язковості їх застосування у даній справі. Суд першої інстанції також обгрунтовано стягнув на користь позивача 280 грн судових витрат на правничу допомогу. Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) загальна вартість наданої позивачу правової допомоги становить 5000 грн (а.с.55). Проте суд першої інстанції визначив їх у 4000 грн з урахуванням складності справи, значення справи для сторони, тривалості та участі в судових засіданнях, усталеної судової практики в даній категорії справ. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. Проте, з урахуванням вищезазначеної правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду, про те, що резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено списання, абзац 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення суду необхідно змінити в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 280 грн, виклавши в іншій редакції. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (на 7%) суд обґрунтовано стягнув пропорційно до задоволених позовних вимог 280 грн витрат на правову допомогу. Решту вказаних судових витрат, у відповідності до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, фактично покладено на позивача, у зв`язку з чим не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 , що сума стягнутих витрат на правову допомогу є нікчемною та принижуючою для адвоката. Враховуючи, що висновок соціально-психологічного дослідження №23-12-22 судом першої інстанції не прийнятий до уваги, суд дійшов обґрунтованого висновку, що понесені позивачем витрати на оплату вказаного дослідження не підлягають відшкодуванню. Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що Казначейство не є учасником спірних правовідносин, не заслуговують на увагу. Так, відповідно до ч. 1 ст. 167, ст. 170 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч.2 ст.48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (ч. 4 ст. 58 ЦПК України). Отже, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. Разом із тим, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКСУ чи її територіальний орган. У даній справі позов заявлено в тому числі до Держави Україна в особі Державної казначейської служби з урахуванням того, що саме до повноважень зазначеного органу входить безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Посилання Державної казначейської служби України в апеляційній скарзі на те, що фактів протиправності дій органів поліції суд не встановив, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. Твердження Державної казначейської служби України, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження факту душевних страждань, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, вчинення якого не було доведено є підставою для відшкодування такій особі моральної шкоди, враховуючи, що їй доводилося докладати додаткових зусиль, витрачати час і кошти для доведеності своєї невинуватості. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2023 року змінити. Викласти абзаци 2 і 3 резолютивної частини рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2023 року в такій редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету Україна на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 6000 грн. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету Україна на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 280 грн». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий: Судді: