Постанова 4824 № 754/1821/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 754/1821/21 Головуючий у суді першої інстанції - Гринчак О.І. Номер провадження № 22-ц/824/7059/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Яворського М.А. (судді-доповідача), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції Українита просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 52 003 грн, 9 446 грн витрат, пов`язаних з залученням спеціаліста, 2 800 грн витрат на правову допомогу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 травня 2019 року близько 02 год. 00 хв., позивач керував належним йому транспортним засобом «Jeep Grand Cherokee», н.з. НОМЕР_1 , рухався по прибудинковій території будинку № 43 по пр. Науки у м. Києві, разом з ним в транспортному засобі був ОСОБА_3 , і близько 02 год. 04 хв. під час наближення до виїзду з двору будинку назустріч виїхав патрульний автомобіль, в салоні якого знаходились особи у формі працівників поліції, які заблокували його подальший рух. Вказані особи, не вказуючи на підстави зупинки та обмеження в русі автомобіля, безпідставно почали вимагати у позивача надати документи, що посвідчують його особу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Дану вимогу, хоча вона і була незаконною, позивач виконав, надав водійське посвідчення, реєстраційні документи на автомобіль. Після перевірки його документів і предметів, жодних підозр, в тому числі щодо перебування у стані наркотичного сп`яніння, чи зауважень у працівників поліції до нього не виникло. Після відмови його пасажира ОСОБА_3 пред`явити документи, вийти із автомобіля і прослідувати до управління поліції для встановлення його особи, працівники поліції почали вимагати від нього надати дозвіл провести обшук керованого ним транспортного засобу. Вважаючи такі дії працівників поліції незаконними, позивач зателефонував на гарячу лінію МВС України, і повідомив про незаконні дії працівників поліції та порушення своїх прав, після чого за викликом екіпажу патрульної поліції, який зупинив позивача, приїхав другий екіпаж патрульної поліції, та приблизно через годину після зупинки транспортного засобу позивача, о 03 год. 12 хв., одним з працівників поліції йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, при цьому під час такої пропозиції працівником поліції не повідомлено підстав для проведення такого огляду, і огляд на стан якого саме виду сп`яніння він пропонує йому пройти. Не дивлячись на це, позивач погодився на проходження огляду у медичному закладі, після чого працівники поліції, ще декілька разів пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння, на що він погоджувався. Натомість працівники поліції, з мотивів особистої неприязні до позивача, а також помсти за намагання відстояти свої законні права внаслідок протиправної зупинки, не вчинили жодних дій направлених на забезпечення проходження ним огляду на стан сп`яніння як у медичному закладі, так і на місці за допомогою спеціального приладу «Драгер», та після чергової незаконної спроби провести обшук транспортного засобу позивача «Jeep Grand Cherokee», н.з. НОМЕР_2 , працівники поліції повідомили, що складуть відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, і близько 05 год. ранку поїхали з місця події. Алкогольних напоїв, наркотичних чи лікарських засобів, що знижують увагу позивач не вживав, та в подальшому самостійно поїхав KMHЛ «Соціотерапія», де і отримав висновок про відсутність стану алкогольного сп`яніння, який в подальшому надав до Голосіївського районного суду міста Києва під час розгляду справи відносно нього. Позивач зазначає, що всі дії поліцейських є протиправними, що підтверджено постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року, якою провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що під час вищеописаних дій, він зазнав значних моральних страждань, адже, усвідомлюючи вкрай негативні наслідки в подальшому для себе як водія та підприємця, він був вимушений наймати адвокатів та оплачувати їх послуги, самостійно (всупереч вимогам ст. 63 Конституції України), проводити нічний час із 02 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. у вкрай неприязному спілкуванні із працівниками УПП у м. Києві, а не в колі своєї родини, більш того - збирати всі можливі докази власної невинуватості та протягом двох місяців доводити в суді разом з професійними захисниками безпідставність звинувачень на свою адресу у керуванні автомобілем в стані наркотичного сп`яніння (хоча позивач наркотичні засоби не вживав взагалі ніколи в житті). До того ж, більше ніж повних два місяці, позивач перебував в стані глибокого стресу, у вимушеному очікуванні судового рішення, до якого були подані працівниками поліції явно неправдиві докази, та лише завдяки неупередженості судового органу та професійній правничій допомозі, позивач не був позбавлений права керування транспортним засобом за адміністративне правопорушення, якого не вчиняв взагалі. Крім того, позивач вказує, що 14 травня 2019 року, тобто в день описаних вище подій, постановою Інспектора роти 1 батальйону 3 УПП у м. Києві Підгорного В.О. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1149421 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності і за ч. 1 ст. 126 КУпАП (порушення п. 2.1 ПДР) та накладено адміністративне стягнення у розмірі 425 грн. Однак рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року, яке набрало законної сили 17 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1149421 від 14 травня 2019 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, визнано дії Інспектора роти 1 батальйону 3 УПП у м. Києві Підгорного В.О. по складанню постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не автоматичному режимі неправомірними, провадження в даній адміністративній справі закрите. Позивач зазначає, що після винесення, разом із складенням протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 169993, постанови серії ЕАВ № 1149421, він також зазнав значних моральних страждань, оскільки вказаного правопорушення не вчиняв, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, більш того - у час, вказаний в постанові за адресою її складання, не перебував взагалі, із інспектором Підгорним В.О. не знайомий взагалі, та вказана в постанові адреса позивача абсолютно не відповідає дійсній, при цьому - сама постанова не містила будь-яких доказів чи інформації про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Позивач також зауважує, що усвідомлюючи незаконність накладення штрафу за адміністративне правопорушення, якого він не вчиняв, був вимушений доказувати свою невинуватість в Деснянському районному суді міста Києва, винаймати адвокатів, і більше шести місяців позивач змушено перебував в статусі правопорушника, тобто особи, яку уповноважений Державою посадовець, порушивши презумпцію невинуватості, вже визнав винною у адміністративному правопорушенні. Усвідомлення позивачем несправедливості «покарання без вини» посилювалось негативними відчуттями від «перебування під судом», що з незалежних від позивача причин, тривало кілька місяців, виснажувало очікуванням невідомого судового рішення і завдало йому значної моральної шкоди. У позові зазначається, що незаконними діями посадових осіб Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок двічі неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: зниження ділової репутації, приниження позивача в очах близьких, рідних, знайомих через обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки позитивна соціальна оцінка позивача в очах оточуючих знизилась, адже вона ґрунтувалась на відповідності діянь позивача загальноприйнятим уявленням про добро і зло, приймаючи до уваги час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та доведеності своєї невинуватості, з урахуванням конкретних обставин адміністративної справи, тривалості судових проваджень, позивач просить стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 52 003 грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 52 003 грн, а також судові витрати, пов`язані із залученням спеціалістів у розмірі 9 446 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що суд першої інстанції проігнорував положення статті 1172 ЦК України та вирішив стягнути шкоду, завдану співробітниками Департаменту патрульної поліції, за рахунок коштів державного бюджету. Апелянт вважає, що оскільки шкоду завдано співробітниками Департаменту патрульної поліції при здійсненні своїх повноважень, то і стягнення шкоди необхідно здійснювати за рахунок відповідного роботодавця - Департаменту патрульної поліції. Доводами апеляційної скарги є також те, що наданий позивачем висновок соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого не може бути безумовною підставою для встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди та правильності здійснення розрахунку її розміру. Вказано, що розмір моральної шкоди не є адекватним, не випливає із обставин справи та не підтверджується доказами, а вказану сума шкоди є завищеною і не відповідає дійсності. Також апелянтом зазначено, що стягнення суми у розмірі 52 003 грн призведе до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету. Крім того, апелянт також вважає неправомірним покладення на нього витрат на правову допомогу, які мають бути стягнуті на користь позивача, оскільки вказане також призведе до економічно необґрунтованих збитків державного бюджету. 25 травня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідно до якого вказано, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню. Представник ОСОБА_2 наголошує, що суд першої інстанції правомірно врахував практику Верховного Суду, де зазначено, що відповідачем у даних справах є Держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, при цьому кошти на відшкодування державою підлягають стягненню з державного бюджету України. Також представником позивача наголошено, що доводи апеляційної скарги щодо неприйнятності наданих позивачем висновків соціально-психологічного дослідження є необґрунтованими, оскільки вказані документи не спростовані відповідачем, ним не було надано власних доказів на спростування позовних вимог, в тому числі й не було заявлено клопотань в суді першої інстанції про призначення по справі експертизи. 09 червня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, відповідно до якого вказано, що оскаржуване судове рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральну шкоду. У відзиві також наголошено, що позивач належним чином не довів, якими саме протиправними діями відносно нього було завдано моральну шкоду. Враховуючи викладене, Департамент патрульної поліції Національної поліції України просив апеляційну скаргу задовольнити. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Так, судом першої інстанції при розгляді вказаної справи було встановлено, що 14 травня 2019 року о 03 год. 50 хв. поліцейським роти 1 батальйону 3 полку 1 з ОПБ УПП в м. Києві ДПІ рядовим поліції Казаковим І.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 169993, яким встановлено, що 14 травня 2019 року о 03 год. 30 хв. ОСОБА_1 , на пр. Науки, 43 у м. Києві керував транспортним засобом «Jeep Grand Cherokee», н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, такими як: розширені зіниці очей, виражене тремтіння пальців рук, бліде обличчя. Також у протоколі зазначено, що після встановлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, останній відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога у присутності двох свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року у справі № 752/10247/19, яка набрала законної сили 26 липня 2019 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП закрито за відсутністю в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення (а.с.12-17). У постанові Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року у справі № 752/10247/19, з досліджених у судовому засіданні відеозаписів з бодікамер поліцейських, які долучено матеріалів справи, та на яких ОСОБА_1 себе впізнав, встановлено, що о 03 год. 12 хв. 14 травня 2019 року працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, при цьому працівник поліції не повідомив ОСОБА_1 на підставі яких ознак у нього виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння чи під впливом лікарських засобів. Також працівником поліції не роз`яснено ОСОБА_1 , яким чином даний огляд буде проводитися. У подальшому о 03 год. 15 хв., о 03 год. 25 хв., 03 год. 45 хв. працівниками пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, о 03 год. 45 хв. ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Після згоди ОСОБА_1 на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, працівники поліції пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння о 03 год. 46 хв., о 03 год. 49 хв., о 04 год. 13 хв., на вказані пропозиції о 03 год. 46 хв., о 03 год. 50 хв., о 03 год. 56 хв., о 04 год. 13 хв. ОСОБА_1 погодився на проведення огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Таким чином, на дослідженому відеозаписі не зафіксовано факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а навпаки, встановлено, що він погоджувався його пройти. Долучене до матеріалів справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КМНКЛ «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, пр. Визволителів, 16, ОСОБА_1 не вручене, факт відмови ОСОБА_1 від отримання направлення працівниками поліції не зафіксований. Після отримання згоди ОСОБА_1 на проведення огляду на стан сп`яніння у медичному закладі і складення направлення на проходження огляду у медичному закладі, працівниками поліції в порушення п. 9 Інструкції №1452/735 не забезпечено доставку ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення огляду. Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що водійське посвідчення у ОСОБА_1 не вилучалось, що свідчить про те, що після виникнення підозри у працівників поліції щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, в порушення положень ч.1 ст.266 КУпАП, він не був відсторонений від керування транспортним засобом. Всі зазначені судом обставини, вказують на те, що обставини подій, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення і поясненнях свідків, долучених до матеріалів справи, щодо встановленого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння суперечать подіям, зафіксованим на відеозаписах з бодікамер поліцейських, які досліджені у судовому засіданні. У постанові Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 у справі № 752/10247/19 зазначено, що враховуючи вищезазначені численні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за ознаками порушення вимог пункту 2.5 ПДР, в частині відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП стало підставою для закриття провадження у справі. Крім того, суд першої інстанції також встановив, що 14 травня 2019 року відносно позивача відповідачем було винесено постанову серії ЕАВ №1149421 щодо визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП із визначенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. Інспектором встановлено, що 14 травня 2019 року в м. Києві по пр. Науки, 19, водій не мав при собі, або не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1. ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії і реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних т/з (страхового сертифіката «Зелена картка»), чим порушив п. 2.1. ПДР, внаслідок чого вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року у справі № 754/7847/19, яке набрало законної сили 17 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції, Інспектора, лейтенанта поліції роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції у м. Києві Підгорного Владислава Олеговича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серія ЕАВ №1149421 від 14 травня 2019 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КпАП України, а також визнано дії Інспектора, лейтенанта поліції роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції у м. Києві Підгорного Владислава Олеговича зі складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі - неправомірними. Провадження в адміністративній справі закрито. Вказане рішення мотивовано тим, що при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення (а.с.18-22). На підтвердження розміру моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями працівників патрульної поліції внаслідок складання протоколу правопорушення серії БД №169993 від 14 травня 2019 року, а також внаслідок складання постанови про адміністративне серії EAB 1149421 від 14 травня 2019 року, позивачем надані висновки соціально-психологічного дослідження моральної шкоди. Так, відповідно до висновку соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого № 12-08-20 від 18 серпня 2020 року, виконаного ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», позивачеві завдана моральна шкода через незаконне накладення штрафу за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв, через незаконне перебування в стані правопорушника протягом 6 місяців 3 днів, в соціальному оточенні потерпілих від подібних правопорушень, розумною та справедливою сприймається практика правозастосування подібних правовідносин, при якій Вищі суди допускали стягнення моральної шкоди в розмірі до 7 мінімальних заробітних плат за рахунок бюджетних асигнувань ДПП НПУ у випадку скасування судом незаконної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху; моральна шкода ОСОБА_1 як громадсько-етична категорія громадянського суспільства, колегіально оцінюється в розмірі 6 мінімальних заробітних плат, що еквівалентно сумі 28 338 грн (а.с.23-52). Крім того, відповідно до висновку соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого № 12/-08-20 від 19 серпня 2020 року, виконаного ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень», позивачеві завдана моральна шкода внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУПАП (керування автомобілем з явними ознаками наркотичного сп`яніння) на підставі протоколу серії БД № 169993, складеного 14.05.2019 року о 03 годині 50 хвилин рядовим поліції ОСОБА_6 та пов`язаних з цим негативних наслідків; в соціальному оточенні потерпілих від подібних правопорушень, розумною та справедливою сприймається практика правозастосування подібних правовідносин, при якій Вищі суди допускали стягнення моральної шкоди в розмірі до 7 мінімальних заробітних плат за рахунок бюджетних асигнувань ДПП НПУ; моральна шкода ОСОБА_1 як громадсько-етична категорія громадянського суспільства, колегіально оцінюється в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що еквівалентно сумі 23 615 грн (а.с.53-72). Таким чином, загальна сума завданої позивачу моральної шкоди становить 52 003 грн. Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення за судовими рішеннями (постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 липня 2019 року у справі № 752/10247/19 та рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року у справі № 754/7847/19) відносно ОСОБА_1 за відсутністю складу адміністративних правопорушень свідчить про незаконні дії посадових осіб працівників патрульної поліції. При цьому, такими незаконними діями ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Судом першої інстанції було також зазначено, що враховуючи той факт, що позивача двічі неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, зважаючи на строки тривалості провадження в справах про адміністративне правопорушення, дотримуючись вимог розумності та справедливості, з огляду на принцип диспозитивності, обмежуючись розміром позовних вимог, суд вважає позовні вимоги про стягнення моральної шкоди обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 52 003 грн. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Відповідно передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що: У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що: «У справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом». В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зроблено висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження № 61-15393св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17 (провадження № 61-11590св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження № 61-20524св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 591/1001/17 (провадження № 61-39927св18), від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21),від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21, від 26 січня 2022 року у справі № 607/25039/19, від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 522/10241/19 (провадження № 61-18178 св 21). Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки внаслідок незаконних дій працівників патрульної поліції, які ініціювали та здійснювали вказане провадження, позивач зазнав душевних страждань у зв`язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. З урахуванням положень ст. 23, 1167 ЦК України, правових висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, а також обставин встановлених при розгляді вказаної справи колегія суддів, виходячи із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є обґрунтованим та співмірним, що також підтверджується наданими висновками соціально-психологічного дослідження, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд також зазначає, що разом із поданою апеляційною скаргою апелянтом було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення й ухвалою Київського апеляційного суду від 05 травня 2022 року Державній казначейській службі України було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Оскільки апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року залишено без змін, тому суд апеляційної інстанції стягує судовий збір за подачу апеляційної скарги з апелянта. Відповідно до п. п. 1.1, 1.6 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 484-VIII від 22.05.2015 р.) розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Оскільки розмір судового збору за подачу позовної заяви становить 908 грн, то розмір судового збору за подачу апеляційної скарги становить 1362 грн (908х150%). Згідно реквізиту рахунків на 2022 рік для сплати судового збору апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції до Київського апеляційного суду оплата коштів має здійснюватися на рахунок: отримувач: УК у Солом`янському районі; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: казначейство України (ЕАП); МФО Банку: 899998; Р/Р: UA548999980313101206080026010. Пунктом 3.8. Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» визначено, що реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Керуючись ст. 19, 56 Конституції України, ст. 23, 1167, 11763, 1174 ЦК України, ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 367, 374, 375, 383-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року залишити без змін. Стягнути з Державної казначейської служби України судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року у розмірі 1362 грн на рахунок: отримувач: УК у Солом`янському районі; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: казначейство України (ЕАП); МФО Банку: 899998; Р/Р: UA548999980313101206080026010. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за виключенням випадків визначених ч.3 ст. 389 ЦПК України. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв