Постанова 4824 № 755/1539/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/11138/2023 Доповідач - Ратнікова В.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 755/1539/22 06 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Державної казначейської служби України Пальчика Віктора Олеговича та позивача ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Митрофанової А.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - в с т а н о в и в : У січні 2022 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. В обґрунтування позову зазначав, що 22 вересня 2021 року відносно нього ( ОСОБА_1 ) інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві 1 батальйону 1 роти Цікав`юк І.М. було складено протокол серії АББ №212651 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення запорушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, а також протокол серії АББ №206518 за частиною 1 статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення пункту 2.4 Правил дорожнього руху. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року його було визнано невинним за частиною 1 статті 130 та за частиною 1 статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вказаними вище протоколами, а справу закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що в постанові суду встановлено, що він в дійсності не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та на підтвердження свої невинуватості самостійно пройшов огляд, що підтверджується довідкою КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 22 вересня 2023 року о 14 год.00 хв. Окрім того, судом встановлено відсутність доказів, що підтверджували б його переслідування у зв`язку із не виконанням вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, що виключає відповідальність, передбачену ч.1 ст.122-2 КУпАП. Вказує на те, що за вимушене проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за власною ініціативою він витратив загалом 1066, 70 грн., що підтверджується квитанціями: 1) на суму 717, 5 грн. за проходження токсикологічного дослідження від 22.09.2021 року № 262310027; 2) на суму 349, 20 грн. за медичну наркологічну експертизу від 22.09.2021 №262310028. Звертає увагу суду на те, що захист його інтересів у суді першої інстанції здійснював адвокат Ігнатов Дмитро Іванович на підставі договору про надання правової допомоги від 04 жовтня 2021 року. 23 листопада 2021 року відповідно до додатку №1 до договору від 04 жовтня 2021 року було обумовлено розмір гонорару адвоката Ігнатова Л.І. за захист інтересів ОСОБА_1 у Святошинському районному суді м.Києва у розмірі 12 000 грн. Вказані кошти 15 грудня 2021 року були сплачені адвокату після закінчення розгляду справи Святошинським районним судом міста Києва № 759/25235/21, що підтверджується квитанцією та актом про надання послуг. Посилається на те, що у зв`язку з цими подіями він зазнав моральних страждань, які виразились у переживаннях стосовно можливого притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік та штрафу у розмірі 17000,00 грн.; вимушеним перебуванням на місці зупинки протягом часу складання відносно нього працівниками поліції незаконних адміністративних матеріалів; вимушеною зміною маршруту його руху з метою проходження медичного огляду на стан сп`яніння; вимушеною здачею біологічного матеріалу для підтвердження своєї невинуватості; вимушеного понесення матеріальних витрат; необхідністю явки до суду з метою захисту своїх інтересів; перебування у пригніченому і дратівливому стані. Зазначає, що свої моральні страждання оцінює у 5000 грн. Вказує на те, що здійснення провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, яке в подальшому було закрите судом у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складення протоколу, отримання пояснень та інше). Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 лютого 2022 року матеріали цивільної справи №755/1539/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди передані на розгляд за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2022 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Митрофанову А.О. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення недоліків. 26 жовтня 2022 року на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків разом з уточненою позовною заявою, в якій конкретизовано заявлені позовні вимоги, а також з доказами сплати судового збору. Відповідно до уточненої позовної заяви позивач просив суд стягнути з Державного бюджету на його користь шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України, 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та 13 066, 70 грн. - майнової шкоди. Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, 19 січня 2023 року на адресу Солом'янського районного суду міста Києва представник відповідача Державної казначейської служби України Пальчик Віктор Олегович подав відзив на позовну заяву. Доводи відзиву обгрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги винятково оціночними судженнями та не надає доказів заподіяння йому шкоди.Вказує на те що, виходячи із положень законодавства, Департамент патрульної поліції та його структурні підрозділи не є органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування. Зазначає, що відповідно до п.п.5.6 і 5.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадках: - незаконного засудження; - незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, - незаконного застосування запобіжного заходу, - незаконного затримання, - незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Оскільки на позивача не накладено адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, це свідчить про неможливість поширення приписів статті 1176 ЦК України та Закону про відшкодування шкоди на правовідносини у даній справі. Окрім того, зазначає, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які завдають моральну шкоду. Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв`язок між діями слідчого органу Національної поліції та настанням шкоди. Звертає увагу суду на те, що відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/23967/16 та Верховного суду від 06 вересня 2019 року по справі № 199/6713/14-ц, рішення ВССУ від 01.06.2016 року по справі №523/20028//14-ц, не допускається стягнення з Казначейства моральної та матеріальної шкоди, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів. Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 08 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 066,70 грн. (одна тисяча шістдесят шість гривень 70 копійок) у якості відшкодування матеріальної шкоди та 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) у якості відшкодування моральної шкоди шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок). Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, 08 червня 2023 року представник відповідача Державної казначейської служби України Пальчик Віктор Олегович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за умов: наявності моральної шкоди, протиправності поведінки особи, яка завдала моральної шкоди, наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та її результатом - шкодою. Однак, позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було. Вказує на те, що позивач, як підставу для відшкодування шкоди,вказує постанову Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року, відповідно до якої закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.Однак, на думку апелянта, сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18. Враховуючи викладене, вважає висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на відшкодування шкоди безпідставним, оскільки вина відповідача не встановлена належним чином, та не доведено незаконність дій Департаменту патрульної поліції та його посадових осіб. Зазначає, що факт самостійного проходження позивачем відповідного медичного огляду неможливо ототожнювати із заподіянням шкоди, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що представники Національної поліції відмовили позивачу у проведенні визначеного законодавством огляду на стан сп`яніння без сплати відповідних коштів. Окрім того, вказує на те, що відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та ч.1 ст.122-2 КУпАП, а саме: за відмову від проходження огляду, а не за перебування у стані сп`яніння. Таким чином, апелянт вважає, що у позивача відсутні правові підстави для відшкодування матеріальної шкоди. Окрім того, зазначає, що відповідно до постанов Великої Падати Верховного Суду у справі № 910/23967/16 та постанов Верховного Суду у справі 199/6713/14-ц,рішення ВССУ від 01 червня 2016 року у справі № 523/20028/14-ц не допускається стягнення з Казначейства моральної та матеріальної шкоди, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, позивач ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду першої інстанції в оскаржуваній ним частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що захист його інтересів у суді першої інстанції здійснював адвокат Ігнатов Дмитро Іванович на підставі договору про надання правової допомоги від 04 жовтня 2021 року. 23 листопада 2021 року відповідно до додатку№1 до договору від 04 жовтня 2021 року було обумовлено розмір гонорару адвоката Ігнатова Л.І. за захист інтересів ОСОБА_1 у Святошинському районному суді м. Києва у розмірі 12 000 грн. Вказує на те, що вказані кошти 15 грудня 2021 року були сплачені ним адвокату після закінчення розгляду справи Святошинським районним судом міста Києва № 759/25235/21, що підтверджується квитанцією та актом про надання послуг. На думку апелянта, відмовляючи в задоволенні його майнової вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн., суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що такі витрати належать до судових витрат по іншій справі, а тому відшкодуванню у даній справі не підлягають. Посилається на те, що КУпАП не містить положень про судові витрати в рамках розгляду справ, окрім судового збору. Оскільки витрати на правничу допомогу адвоката у справі про адміністративні правопорушення не відноситься до судових витрат відповідно до КУпАП, а іншими процесуальними нормами такі відносини не врегульовані, відтак, такі витрати повинні відшкодовуватися на загальних підставах. 13 жовтня 2023 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Шуміленка Сергія Миколайовича до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник відповідача вважає апеляційну скаргу представника відповідача Державної казначейської служби України Пальчика Віктора Олеговича обґрунтованою, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 травня 2023 року ухваленим із порушенням норм матеріального права. Зазначає,що відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 1340/4056/18 від 02 вересня 2020 року у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволяють суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Враховуючи викладене, вважає що відсутнє обґрунтування заявленої позивачем суми моральної шкоди. На думку апелянта, заявлена позивачем сума матеріальної шкоди у розмірі 1066, 70 грн. необґрунтована, оскільки законодавцем не передбачено обов`язок водія самостійно звертатиcь в заклади охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп`яніння. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційних скарг та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 22 вересня 2021 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві 1 батальйону 1 роти Цікав`юк І.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АББ №212651 відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HyundaiSonata», д.н.з. НОМЕР_1 по Брест-Литовському шосе, 4 у м. Києві, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, бліде обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому Законом порядку в присутності двох свідків відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, 22 вересня 2021 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві 1 батальйону 1 роти Цікав`юк І.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 206518 відповідно до якого ОСОБА_1 22.09.2021 року, об 11 год. 22 хв., керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався по пр. Перемоги, 135 у м. Києві, зі значним перевищенням швидкості, при цьому вимогу про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою свистка не виконав, та продовжував рух, при цьому значно збільшивши швидкість, в подальшому був переслідуваний на службовому транспортному засобі «ToyotaPrius»,д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні та затриманий в Київській області по Брест-Литовському шосе, 1 км. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.(а.с.8). У зв`язку з необхідністю надання правової допомоги для захисту інтересів ОСОБА_1 при розгляді в Солом`янському районному суді м.Києва справи про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою до адвоката. 04 жовтня 2021 року між позивачем та адвокатом Ігнатовим Дмитром Івановичем було укладено договір про надання професійної правничої допомоги.(а.с.12). Додатком №1 до договору про надання професійної правничої допомоги сторони обумовили розмір гонорару адвоката, що становить 12 000 грн.(а.с.15). На виконання умов договору про надання професійної правничої допомоги позивач згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №5 від 15.12.2021 року сплатив адвокату Ігнатову Дмитру Івановичу вартість наданих ним послуг у сумі 12 000 грн. 22 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» для проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до висновку КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» Стефанський Р.С. не перебував у стані сп`яніння.( а.с. 7). Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130; ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.(а.с. 8-9). Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційних скарг, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди). Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР). Згідно зі статтями 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі статті 1174 ЦК України, відшкодовується державою. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон №266/94-ВР) визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2, ст. 4 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), викладений правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону №266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження №61-15393св18), зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР, є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність вини у діях працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173, 185 КУпАП, є помилковими. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що: «У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що «у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом». Відповідні правові висновки щодо застосування норм права містяться і в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 провадження 61-922св21. Судом встановлено, що 22 вересня 2021 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві 1 батальйону 1 роти Цікав`юк І.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АББ №212651 відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «HyundaiSonata», д.н.з. НОМЕР_1 по Брест-Литовському шосе, 4 у м. Києві, з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, бліде обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому Законом порядку в присутності двох свідків відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, 22 вересня 2021 року інспектором Управління патрульної поліції в м. Києві 1 батальйону 1 роти Цікав`юк І.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 206518 відповідно до якого ОСОБА_1 22.09.2021 року, об 11 год. 22 хв., керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався по пр. Перемоги, 135 у м. Києві, зі значним перевищенням швидкості, при цьому вимогу про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою свистка не виконав, та продовжував рух, при цьому значно збільшивши швидкість, в подальшому був переслідуваний на службовому транспортному засобі «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_2 на синьому фоні та затриманий в Київській області по Брест-Литовському шосе, 1 км. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.(а.с.8). Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року провадження в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130; ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.(а.с. 8-9). Закриваючи провадження у справі, суд зазначав, що із переглянутих у судовому засіданні відеозаписів з нагрудної відеокамери співробітника УПП у м.Києві вбачається, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога не відмовлявся, також дані відеозаписи не містять відомостей щодо переслідування ОСОБА_1 поліцейськими. Окрім того у матеріалах справи відсутні відомості щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом відповідно до ст.166 КУпАП. З огляду на вище викладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, досліджених судом доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується, що дії працівника поліції щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, ч.1 ст. 122-2 КУпАП, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування моральної шкоди здійснюється незалежно від вини. Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з відповідачів 5 000 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що сам факт притягнення позивача у даній справі ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності призвів до переживань позивача щодо можливого обмеження його у праві керування транспортними засобами та обов`язку сплатити штраф у значному розмірі. Крім того, позивач, за умов обмеження в часі, вимушений був вжити заходів на свій захист від обвинувачення і поніс певні вимушені витрати, що не могло не позначитись на його душевному стані.Дані переживання, за обставин справи, вочевидь виникли з вини посадової особи, яка склала відносно позивача адміністративні протоколи, а отже позивач вправі вимагати відшкодування державою моральної шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб відповідачів. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Підставою для відшкодування шкоди у зазначеній справі є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості, вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Доводи апеляційної скарги представника відповідача Державної казначейської служби України Пальчика Віктора Олеговича про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП до нього не застосовано, а сам факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не тягне обов'язкового наслідку цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральну шкоду, колегія суддів відхиляє, оскільки відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі № 532/1243/16-ц , від 26 лютого 2020 року в справі № 142/143/17. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду в розмірі - 5 000,00 грн., оскільки такий розмір буде відповідати характеру спричиненої шкоди, глибині душевних страждань позивача та наслідкам, які настали для позивача, в результаті складення протоколів про адміністративні правопорушення, викладений склад правопорушень в яких не підтвердився в суді та справу про адміністративні правопорушення було закрито. Задовольняючи вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів 1 066,70 грн. сплачених за вимушене проходження огляду на стан сп`яніння за власною ініціативою,суд першої інстанції виходив із того, що вказані витрати були понесені позивачем для відновлення його порушеного права, тобто, є реальними збитками у розумінні вимог чинного законодавства. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції із таких підстав. Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. В матеріалах справи міститься висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 вересня 2021 року відповідно до якого ОСОБА_1 у стані сп`яніння не перебував.( а.с.7). Згідно квитанцій № 262310027, № 262310028 від 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 перерахував на користь КНП «КМНКЛ» «Соціотерапія» 717 грн.50 коп. за токсикологічний аналіз та 349 грн. 20 коп. за медичну наркологічну експертизу.(а.с. 6). Судом встановлено, що ОСОБА_1 самостійно звернувся до вказаного медичного закладу, де пройшов відповідний огляд на стан сп`яніння, який показав, що останній не перебував в стані сп`яніння, однак працівниками поліції були складені протоколи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушеннь: за ч.1 ст. 130 КУпАП - за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння при наявності ознак такого сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння; та за ч.1 ст. 122-2 - за не виконання водієм вимоги про зупинку. Відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із доводами представника відповідача Державної казначейської служби України Пальчика Віктора Олеговича про те, що факт самостійного проходження позивачем відповідного медичного огляду неможливо ототожнювати із заподіянням йому майнової шкоди внаслідок неправомірних дій посадових осіб Департаменту патрульної поліції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що порліцейські відмовили позивачу у проведенні визначеного законодавством огляду на стан сп`яніння без сплати відповідних коштів. Окрім того, відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП та ч.1 ст.122-2 КУпАП, а саме: за відмову від проходження огляду, а не за перебування у стані сп`яніння. Окрім того, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення із держави на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 1 066, 70 грн., сплачених ним за проходження ним огляду на стан сп`яніння відсутні, оскільки нормами чинного законодавства не встановлено обов`язку для особи після складання протоколу про адміністративне правопорушення самостійного проходження огляду на стан сп`яніння, а проведений огляд був ініційований особисто позивачем, вина посадових осіб відповідачів у понесенні позивачем вказаних майнових витрат відсутня. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення з держави на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 12 000 грн., завданої позивачу внаслідок оплати вартості послуг адвоката, суд першої інстанції посилався на те, що дана вимога заявлена безпідставно, оскільки дана сума коштів була сплачена в якості гонорару адвоката при розгляді іншої справи. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Згідно з пунктом 4 частини першої (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги. Визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги не є тотожними витратам на правничу допомогу, передбаченими статтею 137 ЦПК України, а тому, у зазначеному випадку застосуванню підлягає спеціальна норма закону. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Судом встановлено, що на підтвердження витрат за надання правової допомоги в справі про адміністративне правопорушення в розмірі 12 000,00 грн. до позовної заяви позивачем було долучено договір про надання правової допомоги, укладений ним з адвокатом Ігнатовим Дмитром Івановичем 04 жовтня 2021 року, на представництво його інтересів у всіх судах усіх ланок у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та акт про надання правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги (а.с.12, 15). Зі змісту додатку №1 до даного договору вбачається, що гонорар адвоката за надання правової допомоги складає 12 000 грн., та сплачується клієнтом після закінчення розгляду справи.(а.с. 15). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №5 від 15 грудня 2021 року ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 04 жовтня 2021 року та додатку № 1 від 23 листопада 2021 року сплатив на користь Ігнатова Дмитра Івановича 12 000 грн.( а.с.11). У відповідності з положеннями ч.1та п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що витрати на правничу допомогу адвоката у справі про адміністративні правопорушення не відноситься до судових витрат відповідно до КУпАП, а іншими процесуальними нормами такі відносини не врегульовані, а тому такі витрати повинні відшкодовуватися на загальних підставах. Колегія суддів вважає, що оскільки чинним КУпАП не передбачено відшкодування витрат на правову допомогу у разі закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, то понесені позивачем витрати на правову допомогу у справі №755/1539/22 є матеріальною шкодою, яка підлягає відшкодуванню в межах розгляду даної справи. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційні скаргипредставника відповідача Державної казначейської служби України Пальчика Віктора Олеговича та позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 травня 2023року в частині стягнення із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1066,70 грн., та в частині відмови в стягненні 12 000 грн. витрат на правничу допомогушляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 12 000 грн. витрат на правничу допомогу та про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України матеріальної шкоди у розмірі 1066, 70 грн.В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 4 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 травня 2023 року задовольнити частково. Апеляційну скаргу представника відповідача Державної казначейської служби України Пальчика Віктора Олеговича на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 травня 2023 року задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 травня 2023 року в частині стягнення із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1066,70 грн., та в частині відмови в стягненні 12 000 грн. витрат на правничу допомогушляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення. Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 12 000 грн. витрат на правничу допомогу. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягненняз Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України матеріальної шкоди у розмірі 1066, 70 грн., відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає,крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді