Ухвала КЦС ВС № 206/544/22

Ухвала 12 травня 2023 року м. Київ справа № 206/544/22 провадження № 61-5975ск23 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в зв`язку з відстороненням від роботи, ВСТАНОВИВ: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ №58/ос про відсторонення від роботи від 02 лютого 2022 року; зобов`язати відповідача виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в зв`язку з відстороненням, не з його вини, починаючи з дати відсторонення від роботи (02 лютого 2022 року) по день фактичного розрахунку, виходячи з його середньоденної заробітної плати, а саме 19 робочих днів за лютий 2022 року, 17 робочих днів за березень 2022 року, 17 днів квітня 2022 року, у розмірі 52 988,49 грн. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано АТ «Українська залізниця» виплатити ОСОБА_1 , невиплачену заробітну плату за час відсторонення від роботи. Стягнено з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 лютого 2022 року по 25 лютого 2022 року у розмірі 17 064,09 грн. Допущено негайне виконання рішення суду, виплатити суму середнього заробітку за період з 02 лютого 2022 року по 25 лютого 2022 року. В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця», апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року скасовано, позов задоволено частково. Визнано незаконним Наказ начальника депо структурного підрозділу «Локомотивне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» № 58/ос від 02 лютого 2022 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » Стягнено з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з 02 лютого 2022 року по 26 лютого 2022 року в розмірі 16 165,98 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць в розмірі 16 165,98 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. 19 квітня 2023 року АТ «Українська залізниця» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у зазначеній вище справі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження. Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес(підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) викладено висновок щодо питання відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень та запровадженого підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Крім того, касаційна скарга не містить підтвердження того, що справа становить значний суспільний інтерес. Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в зв`язку з відстороненням від роботи. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко