Ухвала КЦС ВС № 501/2116/22

Ухвала 02 жовтня 2023 року м. Київ справа № 501/2116/22 провадження № 61-13494ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу Управління поліції охорони в Одеській області на постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Одеській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Одеській області, в якому просив: - поновити його на посаді охоронника 3-го розряду взводу № 1 роти охорони об`єктів та публічної безпеки Чорноморського міського районного відділу Управління поліції охорони в Одеській області; - стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 березня 2022 року до дня поновлення на роботі, із розрахунку 388,39 грн за кожний робочий день. Іллічівський міський суд Одеської області рішенням від 12 вересня 2022 року (у складі судді Смирнова В. В.) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 березня 2022 року до дня поновлення на роботі - 23 серпня 2022 року, з розрахунку 388,39 грн на день. Одеський апеляційний суд постановою від 14 серпня 2023 року (у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Коновалової В. А., Назароворї М. В.) рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасував та ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнив. Стягнув з Управління поліції охорони в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2022 року по 22 серпня 2022 року в сумі 45 644,50 грн, без утримання податків, зборів, інших обов`язкових платежів. Допустив негайному виконанню постанову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. Вирішив питання про розподіл судових витрат. 11 вересня 2023 року Управління поліції охорони в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке ухвалене у справі незначної складності, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом спору у цій справі є вимоги про поновлення на роботі (немайновий характер) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (майновий характер). З огляду на зміст судових рішень, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 березня 2022 року по 22 серпня 2022 року апеляційний суд визначив та стягнув на користь позивача у розмірі 45 644,50 грн. Отже, ціна позову у вказаній справі станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Тому, дана справа щодо вимог як майнового, так і немайнового характеру не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) виклала висновок щодо питання відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень та запровадженого підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судом апеляційної інстанції, який мав повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи. Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 12 травня 2023 року у справі № 206/544/22 (провадження № 61-5975ск23), від 22 травня 2023 року у справі № 673/6/22 (провадження № 61-7373ск23) та від 28 серпня 2023 року у справі № 565/268/22 (провадження № 61-12741ск23). Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління поліції охорони в Одеській області на постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Одеській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко В. В. Сердюк