Ухвала КЦС ВС № 759/871/22

Ухвала 12 червня 2023 року м. Київ справа № 759/871/22 провадження № 61-7644ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу Головного управління статистики у місті Києві на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у місті Києві про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 17 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління статистики у місті Києві, в якому просила: - визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління статистики у місті Києві від 12 січня 2022 року № 18-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи за займаною посадою у Головному управлінні статистики у місті Києві; - стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі, починаючи з 13 січня 2022 року, моральну шкоду у розмірі 4 000 грн та витрати з оплати послуг адвоката - 6 000 грн. Святошинський районний суд міста Києва своїм рішенням від 12 липня 2022 року (у складі судді П`ятничук І. В.) позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ Головного управління статистики у місті Києві від 12 січня 2022 року № 18-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи за займаною посадою у Головному управлінні статистики у місті Києві. Стягнув з Головного управління статистики у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 13 січня по 12 липня 2022 року у розмірі 66 473,38 грн, моральну шкоду - 4 000 грн та витрати з оплати послуг адвоката - 6 000 грн, а всього - 76 473,38 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустив до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Київський апеляційний суд своєю постановою від 19 квітня 2023 року (у складі колегії суддів: Нежури В.А., Невідомої Т. О., Соколової В. В.) рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року залишив без змін. 22 травня 2023 року Головне управління статистики у місті Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які ухвалені у справі незначної складності, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи (немайнового характеру) стягнення заробітної плати за час відсторонення від роботи та моральної шкоди (майнового характеру). При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 000 грн є майновою вимогою, оскільки позивачка її визначила у грошовому вимірі. З огляду на зміст судових рішень, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 13 січня по 12 липня 2022 року визначено судом та стягнено на користь позивачки у розмірі 66 473,38 грн. Отже, ціна позову у вказаній справі станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Тому, дана справа щодо вимог як майнового, так і немайнового характеру не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) виклала висновок щодо питання відсторонення від роботи у зв`язку з ухиленням від профілактичних щеплень та запровадженого підзаконними актами регулювання відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 12 травня 2023 року у справі № 206/544/22 (провадження № 61-5975ск23) та від 22 травня 2023 року у справі № 673/6/22 (провадження № 61-7373ск23). Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі незначної складності, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення виконання рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління статистики у місті Києві на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у місті Києві про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська В. В. Сердюк В. А. Стрільчук