Постанова 4872 № 916/3210/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3210/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М. секретар судового засідання: Кратковський Р.О. за участю представників сторін: від позивача - не з`явився; від відповідача - не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на ухвалу Господарського суду Одеської області від „22" березня 2023р. про відмову у продовженні строку та повернення зустрічної позовної заяви у справі №916/3210/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Імпульс» до відповідача Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення 2 747 841 грн., головуючий суддя - Смелянець Г.Є. місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В С Т А Н О В И В : У листопаді 2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Імпульс» звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 2 747 841 грн., з яких: 2 188 734 грн. (основний борг), пеня в сумі 164 762 грн., інфляційні втрати у сумі 394 325 грн., а також судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору у розмірі 41 217, 61 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, які згідно з попереднім орієнтовним розрахунком становлять 15 000 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договорами постачання №Т-43/20 від 02.09.2020, №Т-101/20 від 30.12.2020, №Т-19/08-21 від 19.08.2021, №Т-19/04-22 від 19.04.2022 в частині своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 2 188 734 грн. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.12.2022 відкрито провадження у справі №916/2310/22 за вищевказаним позовом. Справу постановлено розглядати за правилами загальної позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання на 11.01.2023, із повідомленням учасників справи про судове засідання. Учасникам справи встановлено строки на подання до суду заяв по суті справи, зокрема відповідачу встановлено строк на подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня одержання ухвали суду. 12.01.2023 господарським судом одержано відзив на позов та 15.02.2023 за вх.№4729/23 клопотання відповідача про призначення судової економічної експертизи. 01.03.2023 господарським судом одержано клопотання позивача про залучення співвідповідача та за вх.№6608/23 відповідь на відзив. У підготовчому засіданні 02.03.2023, за відсутністю представників сторін, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи за вх.№6545/23 від 01.03.2023 та підготовче засідання відкладено на 22.03.2023 о 14:30, із викликом учасників справи. 17.03.2023 Одеське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство звернулось до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Імпульс», в якому просив суд, зокрема: - визнати поважними причини пропуску відповідачем процесуального строку для подання зустрічного позову Одеського казенного експериментального підприємства від 17.03.2023 по справі №916/3210/22 до ТОВ «КБ» «Імпульс» про визнання договорів частково недійсними; - поновити відповідачу передбачений частиною 1 ст. 180 ГПК України процесуальний строк для подання зустрічного позову Одеського казенного експериментального підприємства від 17.03.2023 по справі №916/3210/22 до ТОВ «КБ» «Імпульс» про визнання договорів частково недійсними; - прийняти до спільного розгляду з первісним позовом в межах провадження у справі №916/3210/22 зустрічний позов Одеського казенного експериментального підприємства від 17.03.2023 по справі №916/3210/22 до ТОВ «КБ» «Імпульс» про визнання договорів частково недійсними. Зустрічна позовна заява обґрунтована посиланнями на те, що дискримінаційні умови п. 8.3 типових договорів поставки №№ Т-43/20 від 02.09.2020р., Т-101/20 від 30.12.2020р., Т-19/08-21 від 19.08.2021р., Т-19/04-22 від 19.04.2022р. суперечать абз.2 ч. 2 ст. 231 ГК України, а тому зазначені правочини слід визнати недійсними у вказаній частині з моменту укладення відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215-217, 236 ЦК України та з урахуванням норми ч. 4 ст. 236 ГПК України. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання до суду зустрічного позову позивач посилався на те, що передбачений ч. 1 ст. 180 ГПК України та ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2022р. про відкриття провадження у справі №916/3210/22 процесуальний строк було пропущено за незалежних від нього обставин з урахуванням широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України та систематичними, тривалими екстреними відключеннями електроенергії у м. Одесі протягом майже всього часу розгляду даної справи. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 по справі №916/3210/22 (суддя Смелянець Г.Є.) відмовлено Одеському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємству у продовженні строку на подання до суду зустрічного позову у справі № 916/3210/22; повернуто Одеському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємству матеріали зустрічної позовної заяви за вх.№1123/23 від 17.03.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Імпульс» у справі №916/3210/22. Ухвала суду мотивована тим, що викладені позивачем за зустрічним позовом доводи щодо причин пропуску строку на звернення із зустрічним позовом не можна вважати поважними причинами для поновлення строку, оскільки вони не є об`єктивними і непереборними і не перешкоджали Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства звернутись до суду із зустрічним позовом без пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 180 ГК України. У зв`язку з чим, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску процесуального строку при поданні зустрічного позову, а відтак і для продовження цього строку. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Одеське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 про повернення зустрічної позовної заяви по справі №916/3210/22 до розгляду та відкрити апеляційне провадження по даній справі; апеляційну скаргу Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 про повернення зустрічної позовної заяви по справі №916/3210/22 - задовольнити; прийняти постанову, якою ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 про повернення зустрічної позовної заяви по справі №916/3210/22 скасувати та направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; відшкодувати апелянту понесені ним витрати на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 про повернення зустрічної позовної заяви по справі №916/3210/22. Зокрема, заявник апеляційної інстанції зазначає, що господарським судом Одеської області при поверненні зустрічної позовної заяви по справі №916/3210/22 допущено ігнорування норм ч.3 ст.75, ч.4 ст. 236 ГПК України, не враховано повідомлень у засобах масової інформації про наслідки триваючого протягом трьох місяців (грудень 2022 - лютий 2023) «енергетичного блекауту» у м. Одесі та Одеській області та висновків постанови ВС від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, а також нехтування запровадженим, зокрема, висновками Верховного Суду за змістом постанови від 30.01.2019 у справі 3912/2185/16 (912/3192/17) принципом процесуальної економії. Також скаржник зазначає, що поза увагою Господарського суду Одеської області за змістом ухвали від 22.03.2023 про повернення зустрічної позовної заяви по справі №916/3210/22 залишились і ті обставини, що на час звернення Підприємства із зустрічним позовом 17.03.2023 по справі №916/3210/22 ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2023 про відкладення підготовчого засідання у справі 3916/3210/22 чергове судове засідання по даній справі в межах підготовчого провадження було призначено на 22.03.2023, тобто розгляд справи по суті ще не розпочинався, що враховуючи «складність справи», об`єктивно допускало прийняття судом до розгляду цього зустрічного позову. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на ухвалу Господарського суду Одеської області від „22" березня 2023р. про відмову у продовженні строку та повернення зустрічної позовної заяви у справі №916/3210/22; призначено розгляд апеляційної скарги Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства до розгляду на 11 травня 2023 року о 14:00 год. 24.04.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Імпульс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 у справі №916/3210/22 без змін. 11.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату. Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Судова колегія відхиляє заяву представника Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про відкладення розгляду справи, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, як і надання пояснень, оскільки це є правом сторони, а не обов`язком, крім того судова колегія доходить висновку про можливість розгляду справи без участі представника скаржника за наявними матеріалами справи. В судове засідання 11.05.2023 представники сторін не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла до наступних висновків. Згідно із вимогами частин першої та другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Господарським судом встановлено, що позовні вимоги ТОВ «Конструкторське бюро «Імпульс» обґрунтовані посиланнями на неналежне виконання відповідачем умов типових договорів постачання №Т-43/20 від 02.09.2020, №Т-101/20 від 30.12.2020, №Т-19/08-21 від 19.08.2021, №Т-19/04-22 від 19.04.2022 щодо оплати поставленого позивачем товару. В свою чергу зустрічні позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на те, що дискримінаційні умови п. 8.3 типових договорів поставки №№ Т-43/20 від 02.09.2020р., Т-101/20 від 30.12.2020р., Т-19/08-21 від 19.08.2021р., Т-19/04-22 від 19.04.2022р. суперечать абз.2 ч. 2 ст. 231 ГК України. Отже, виходячи з того, що предметом спору за первісним позовом, окрім стягнення з відповідача основного боргу, є також стягнення з відповідача пені в розмірі 105 953 грн., яка нарахована відповідачу на підставі умов п. 8.3 договорів, визнання недійсними яких є предметом спору за зустрічним позовом, господарський суд дійшов вірного висновку щодо взаємопов`язаності обох позовів та доцільності їх спільного розгляду, із врахуванням також того, що задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Пунктом 3 частини 2 статті 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Отже, відповідач вправі реалізувати право на пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву з одночасним додержанням вимог встановлених Господарським процесуальним кодексом України. Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 06.12.2022 відповідачу Одеському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємству було встановлено строк на подання до суду відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Вказану ухвалу суду представник відповідача отримав 18.12.2022, про що свідчить перевірка статусу відстеження поштового відправлення з сайту Укрпошта за №6511913987272 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№22513/22 від 26.12.2022). Таким чином, останнім днем встановленого судом строку на подання відзиву на позов є 03.01.2023. Відзив на позов за вх.№185/23 від 12.01.2023 відповідач направив до суду 03.01.2023, про що свідчить штамп Укрпошти на конверті, в якому надійшов відзив, тобто у встановлений судом строк. В свою чергу зустрічний позов за вх.№1123/23 від 17.03.2023 господарським судом було одержано 17.03.2023, тобто із пропуском встановленого судом строку на подання до суду відзиву на позов. Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Виходячи зі змісту статті 119 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання заяви з пропуском строку встановленого для її подання. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні строку є такі обставини, які роблять своєчасне подання заяви неможливим або утрудненим. Одеське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство звертаючись до господарського суду із заявою про поновлення процесуального строку та обґрунтовуючи підстави для поновлення цього строку посилається на те, що передбачений ч. 1 ст. 180 ГПК України та ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2022р. про відкриття провадження у справі №916/3210/22 процесуальний строк було пропущено за незалежних від нього обставин з урахуванням широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України та систематичними, тривалими екстреними відключеннями електроенергії у м. Одесі протягом майже всього часу розгляду даної справи. Правовий інститут строків звернення до суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19). У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції"). Так, при встановлені наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від заявника підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання заяви має вирішуватись судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на подання до суду зустрічного позову позивач посилається на те, що передбачений ч. 1 ст. 180 ГПК України та ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2022р. про відкриття провадження у справі №916/3210/22 процесуальний строк було пропущено за незалежних від нього обставин з урахуванням широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України та систематичними, тривалими екстреними відключеннями електроенергії у м. Одесі протягом майже всього часу розгляду даної справи. Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан. Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII). Разом з тим, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі №990/115/22. Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на цей факт не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку у справі. Так, Верховний Суд, висновки якого є обов`язковими для врахування загальними судами в силу вимог ч.4 ст. 236 ГПК України, наголосив, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (ухвала Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №127/2897/13-ц, постанова ВП ВС від 10.11.2022 року у справі 990/115/22). Отже, поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише у тому разі, якщо учасник справи доведе у заяві про поновлення такого строку наявність обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасне виконання процесуальної дії. Проте, Одеським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством не навело жодних об`єктивних обставин, які були викликані введенням воєнного стану та унеможливили вчасне звернення Підприємства із зустрічним позовом, а саме лише посилання позивача за зустрічним позовом на бойові дії на території України, відсутність протягом тривалого часу електроенергії та зв`язку не являється поважною причиною для поновлення строку на подання зустрічного позову. Більше того, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду щодо встановленої активної участі Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства у розгляді справи, про що свідчить ряд процесуальних документів, поданих до справи після відкриття провадження у справі (клопотання про відкладення розгляду справи за вх.№875/23 від 10.01.2023, відзив на позов за вх.№185/23 від 12.01.2023, клопотання про призначення судової економічної експертизи за вх.№4729/23 від 15.02.2023, клопотання про відкладення розгляду справи за вх.№6545/23 від 01.03.2023, клопотання за вх.№6546/23 від 01.03.2023). Крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів неможливості подання зустрічного позову разом із відзивом, який Одеським казенним експериментальним протезно-ортопедичним підприємством подано до суду вчасно. На переконання суду апеляційної інстанції, Господарський суд Одеської області, дійшов вірного висновку, що викладені заявником доводи щодо причин пропуску строку на звернення із зустрічним позовом не можна вважати поважними причинами для поновлення строку, оскільки вони не є об`єктивними і непереборними і не перешкоджали Одеському казенному експериментальному протезно-ортопедичному підприємству звернутись до суду із зустрічним позовом без пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 180 ГК України. Підсумовуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, правильно застосував до них належні норми процесуального права, а тому ухвала місцевого господарського суду є законною та обґрунтованою. Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись статтями ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Одеського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2023 року у справі № 916/3210/22 про відмову у продовженні строку та повернення зустрічної позовної заяви залишити без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано « 15» травня 2023р. Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя Г.П. Разюк Суддя Н.М. Принцевська