Постанова 4857 № 500/4125/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4125/22 пров. № А/857/1941/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Іщук Л. П., суддів Обрізка І. М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року ( головуючий суддя Чепенюк О.В., м. Тернопіль ) у справі №500/4125/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, в якому просив визнати протиправними дії Управління щодо відмови йому у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідок про розмір грошового забезпечення, а саме: довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ), статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії із 01.02.2020; довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону № 2011-XII, з урахуванням положень Постанови №704, з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії із 01.02.2021; зобов`язати Управління підготувати та надати до Головного управління ПФУ в Тернопільській області зазначені довідки про розмір грошового забезпечення. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку зі скасуванням пункту 6 Постанови №103 та відновленням попередньої редакції пункту 4 Постанови №704, звернувся до відповідача для отримання нової довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020 та 01.01.2021 для перерахунку пенсії з 01.02.2020 та 01.02.2021 відповідно, однак відповідач листом від 09.11.2022 повідомив позивача про відсутність підстав для видачі довідки про розмір його грошового забезпечення. Вважає таку відмову у видачі нових довідок протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, оскільки без них неможливий перерахунок та виплата пенсії у належному розмірі. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2020. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області підготувати на надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії із 01.02.2020. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено всіх обставин, що мають значення для справи. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив у видачі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, оскільки з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум, як базовий державний стандарт, був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, відтак, у позивача виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Крім того, покликається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21 та від 12.09.2022 року по справі №500/1813/21, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про залишення позову в частині позовних вимог про видачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 без розгляду. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ. 08.11.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Управління, у якій просив підготувати та направити до ГУ ПФУ в Тернопільській області довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021 із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, для перерахунку його пенсії з 01.02.2020 та з 01.02.2021. Листом Управління від 09.11.2022 позивачу повідомлено про те, що пункт 4 Постанови №704 є чинним та таким, що розповсюджується на спірні правовідносини. Визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовано або визнано такими, що втратили чинність. З 2018 року розмір посадових окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб, визначених Постановою №704, не був змінений, тому підстав для оформлення і видачі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 та 01.01.2021, які враховуються для перерахунку пенсії, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, немає. Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки збільшення розміру прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, відбулося у 2020 році, а далі залишалося незмінним, тому саме з 01.01.2020 виникли підстави для видачі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 для перерахунку пенсії відповідних категорій осіб з 01.02.2020. Натомість у 2021 році не відбулось підвищення прожиткового мінімуму, як розрахункової величини саме для обчислення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом № 2262-ХІІ (тобто відсутнє підвищення грошового забезпечення через незмінність розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), тому відсутні підстави для перерахунку пенсії та відповідно виготовлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, зокрема, станом на 01.01.2021. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що першочерговим є вирішення питання про належне з`ясування судом першої інстанції обставин дотримання позивачем строку звернення з даним позовом. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів зазначає, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18. Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Такі висновки сформульовані Верховним Судом у справі №240/12017/19. Крім того, у цій постанові Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Отже, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Як наголосила судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.21 у справі № 240/12017/19, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому, в будь-якому разі, її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Аналізуючи вищенаведене можна дійти висновку, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору є визнання протиправними дій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо відмови у видачі відповідної довідки та її скеруванні до належного пенсійного органу. Позивач в свої позовній заяві та апеляційній скарзі покликається на те, що грошове забезпечення військовослужбовців повинно змінюватись щороку з 01 січня відповідного календарного року, у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у спірних правовідносинах - з 01 січня 2021 року. Суд апеляційної інстанції зазначає, що прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлювався Законом України № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік». Вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2021 року. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що перебіг строку звернення до суду з цим позовом слід обраховувати з моменту отримання позивачем пенсії за січень 2021 року, тобто з лютого 2021 року. За встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані розглядувані правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач достовірно міг дізнатися про порушення своїх прав з 01 лютого 2021 року, але до суду з позовною заявою звернувся тільки 16 листопада 2022 року. Поважних підстав для пропуску звернення до суду апеляційним судом не встановлено. Крім того, позивач не заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Суд апеляційної інстанції також зауважує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача. Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22. Зазначена позиція, яка викладена у постановах Верховного Суду, згідно приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення даного спору. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду 16 листопада 2022 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що в силу приписів статті 240 КАС України слід залишити позовну заяву в частині позовних вимог про видачу довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 без розгляду. Крім того, колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду передує вирішенню спору по суті, що судом першої інстанції залишено поза увагою. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317, 319 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, а саме, не досліджено питання строку звернення до суду, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції в частині, яка оскаржується в апеляційному порядку та залишення позовної заяви без розгляду в цій частині. Керуючись статтями 240, 241, 243, 308, 311, 317, 319, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі №500/4125/22 в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01.02.2021 та зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області підготувати на надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії із 01.02.2021 скасувати та ухвалити в цій частині постанову, якою позов залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар