Постанова 4873 № 920/204/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" квітня 2023 р. Справа№ 920/204/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Михальської Ю.Б. Тищенко А.І. при секретарі судового засідання Колосовській А.Р. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 06.04.2023 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Діденка Олега Миколайовича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 (повний текст ухвали підписаний 15.02.2023) у справі №920/204/20 (суддя Жерьобкіна Є.А.) за позовом Сумської міської ради до Фізичної особи-підприємця Діденка Олега Миколайовича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради про зобов`язання звільнити земельну ділянку та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Діденка Олега Миколайовича до Сумської міської ради про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії В судовому засіданні 06.04.2023 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови. ВСТАНОВИВ: Рішенням від 19.01.2021 Господарський суд Сумської області відмовив у задоволенні первісного позову; зустрічний позов задовольнив; визнав незаконною бездіяльність Сумської міської ради щодо не розгляду заяви фізичної особи-підприємця Діденка Олега Миколайовича від 11.10.2019 про продовження договору особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м. Суми за адресою: м.Суми перехрестя вулиць Охтирська та Серпнева біля будинку №9; зобов`язав Сумську міську раду розглянути заяву фізичної особи-підприємця Діденка Олега Миколайовича від 11.10.2019 про продовження договору особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди в м.Суми перехрестя вулиць Охтирська та Серпнева біля будинку №9; стягнув з Сумської міської ради на користь Фізичної особи підприємця Діденка Олега Миколайовича 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Постановою від 27.07.2021 Північний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу Сумської міської ради, скасував рішення Господарського суду Сумської області від 19.01.2021 у справі № 920/204/20 та прийняв нове рішення: первісний позов Сумської міської ради до Фізичної особи підприємця Діденка Олега Миколайовича про зобов`язання звільнити земельну ділянку задовольнив; зобов`язав Фізичну особу -підприємця Діденка Олега Миколайовича звільнити земельну ділянку комунальної власності площею 72 кв. м. за адресою: м.Суми перехрестя вулиць Охтирська та Серпнева біля будинку №9, шляхом демонтажу групи тимчасових споруд площею 72 кв. м. та приведення у придатний для використання стан; стягнув з Фізичної особи -підприємця Діденка Олега Миколайовича на користь Сумської міської ради 2102,00 грн. судового збору за подання первісної позовної заяви; у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи -підприємця Діденка Олега Миколайовича до Сумської міської ради, про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовив; стягнув з Фізичної особи- підприємця Діденка Олега Миколайовича в дохід Державного бюджету України 2102,00 грн. судового збору за подання зустрічного позову; стягнув з Фізичної особи -підприємця Діденка Олега Миколайовича на користь Сумської міської ради 6306,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; стягнув з Фізичної особи- підприємця Діденка Олега Миколайовича в дохід Державного бюджету України 3153,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; видачу наказів доручив Господарському суду Сумської області. 18.08.2021 Господарський суд Сумської області, на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду, видав накази, зокрема, щодо зобов`язання ФОП Діденка Олега Миколайовича звільнити земельну ділянку комунальної власності площею 72 кв. м. за адресою: м.Суми перехрестя вулиць Охтирська та Серпнева біля будинку №9, шляхом демонтажу групи тимчасових споруд площею 72 кв. м. та приведення у придатний для використання стан. Ухвалою від 12.01.2022 Верховний Суд закрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Діденка Олега Миколайовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 у даній справі. Матеріали справи № 920/204/20 повернув до Господарського суду Сумської області. Ухвалою від 26.01.2023 Господарський суд Сумської області відмовив у задоволенні заяви Фізичної особи підприємця Діденка Олега Миколайовича про відстрочення виконання рішення у справі № 920/204/20 (вх. № 3224 від 20.12.2022). 03.02.2023 до Господарського суду Сумської області надійшла заява Фізичної особи підприємця Діденка Олега Миколайовича про відстрочення виконання судового рішення у справі № 920/204/20 (вх. № 392 від 03.02.2023), відповідно до якої заявник просить суд відстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 у справі № 920/204/20 на 10 місяців до 10 грудня 2023. В обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення (вх. № 392 від 03.02.2023) відповідач посилається на перенесений ним інфаркт головного мозку та пов`язане з цим лікування, зокрема, за межами України, та на введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття Ухвалою Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Діденка Олега Миколайовича про відстрочення виконання рішення у справі № 920/204/20 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив того, що на момент звернення відповідача до суду з заявою про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 920/204/20, з дати прийняття такої постанови пройшло більше календарного року, в межах якого можливе було б відстрочення за нормою ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України. Визначений п. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України строк для відстрочення виконання судового рішення є присічним та чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження. Надання відстрочки виконання рішення суду поза межами встановленого законом строку буде порушувати принцип «справедливої рівноваги» та «справедливого балансу» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та суперечитиме положенням чинного законодавства, які визначають обов`язковість виконання судових рішень протягом розумних строків. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Фізична особа-підприємець Діденко Олег Миколайович 28.02.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та повернути його заяву до місцевого господарського суду на повторний розгляд. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, ухвала прийнята у результаті порушення процесуальних прав Діденка О.М., поспішно, шляхом порушення принципів повноти та об`єктивності судового розгляду заяви відповідача, наслідком чого стало позбавлення відповідача можливості надати додаткові докази, які свідчать про існування об`єктивних обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення, а також, які дають підстави просити суд поновити граничний процесуальний строк щодо відстрочення виконання судового рішення, по якому боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - 10.09.2021 у відповідача стався інсульт у важкій формі, внаслідок чого після тривалого лікування йому була встановлена 2 група інвалідності, а процес амбулаторного та санаторного лікування та реабілітації тривав до початку військової агресії рф та введення воєнного стану 24.02.2022. Під час окупації Сумської області відповідач виїхав для продовження лікування за межі України і повернувся лише наприкінці травня 2022; - описані обставини в сукупності свідчать про те, що боржник не має ні фізичної можливості особисто виконати рішення суду, ні матеріальної можливості найняти підрядника для виконання робіт по демонтажу тимчасової споруди; - апелянт розуміє, що рішення суду повинно бути законним, але у той же час, рішення суду повинно бути і справедливим, і також повинно відповідати суспільним та державним інтересам, а не бути просто формальним, особливо в умовах війни та в умовах тяжкої хвороби боржника, так як у противному разі рішення не буде відповідати загальним засадам та завданням судочинства; - відмовивши відповідачу по формальним причинам у відкладенні розгляду справи, фактично по суті заяву не розглянув. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/204/20. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Діденка Олега Миколайовича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 920/204/20. 13.03.2023 матеріали справи №920/204/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 поновлено Фізичній особі-підприємцю Діденку Олегу Миколайовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 у справі №920/204/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Діденка Олега Миколайовича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 у справі №920/204/20, розгляд справи призначено на 06.04.2023. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 задоволено клопотання представника Сумської міської ради - Титаренко Вікторії Володимирівни про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Сумської області. Під час апеляційного провадження до справи від Сумської міської ради 03.04.2023 отримано відзив на апеляційну скаргу. Явка представників сторін Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку. В судовому засіданні апеляційної інстанції 06.04.2023 представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідач в судове засідання апеляційної інстанції 06.04.2023 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений 21.03.2023 належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача та представника третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного суду від 27.07.2021 у справі № 920/204/20 на 10 місяців (до 10.12.2023). Згідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Дата постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №920/240/20 є 27.07.2021, з урахуванням чого, відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, нормативно визначений максимум надання відстрочки виконання постанови визначається до 27.07.2022. Разом з цим, відповідач звернувся до суду з заявою про відстрочення виконання судового рішення 03.02.2023. На момент звернення відповідача до суду з заявою про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у справі №920/204/20, з дати прийняття такої постанови пройшло більше календарного року, в межах якого можливе було б відстрочення за нормою ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю. Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта статі 331 ГПК України). Згідно пункту 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про відстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду. У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Сгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, ReportsofJudgmeNtsaNdDecisioNs 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (справа ІммобільяреСаффі проти Італії, № 22774/93, пункт 74, ЕСНR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), Вищий господарський суд України вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Савіцький проти України» від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню. При цьому, відстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду, покращення фінансового стану відповідача, виконання ним зобов`язань як перед позивачем, так і перед третіми особами. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувана та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. У зв`язку з тим, що відстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки. Положення частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Визначений п. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України строк для відстрочення виконання судового рішення є присічним та чинним законодавством не передбачена можливість його поновлення чи продовження. Враховуючи, що на момент звернення відповідача до суду з заявою про відстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду у справі № 920/204/20, з дати прийняття такої постанови пройшло більше календарного року, в межах якого можливе було б відстрочення за нормою ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у відстрочці виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду поза межами встановленого законом строку буде порушувати принцип «справедливої рівноваги» та «справедливого балансу» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та суперечитиме положенням чинного законодавства, які визначають обов`язковість виконання судових рішень протягом розумних строків. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про відмову у відстрочці виконання рішення суду, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду. Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Діденка Олега Миколайовича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 у справі №920/204/20. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Діденка Олега Миколайовича на ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 у справі №920/204/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 13.02.2023 у справі №920/204/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №920/204/20 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови підписано 15.05.2023. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді Ю.Б. Михальська А.І. Тищенко