Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.001020

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001020 пров. № А/857/1509/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р., Мікули О.І. за участю секретаря судового засідання Хомич О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року (суддя Кедик М.В., м. Львів, о 11 год. 05 хв., повний текст складено 13 грудня 2022 року) у справі № 1.380.2019.001020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: у березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, сформовані ГУ ДФС у Львівській області 13 вересня 2017 року: № 0125341307 про визначення грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 260132,81 грн (208106,25 грн - податкове зобов`язання, 52026,56 грн штрафні санкції), № 0126041307 форми «Р» про визначення грошових зобов`язань зі сплати військового збору у розмірі 19567,05 грн (15653,64 грн. - податкове зобов`язання, 3913,41 грн штрафні санкції ); № 0125391307 форми «ПС» про нарахування штрафних санкцій у розмірі 170 грн, а також податкову вимогу форми «Ф» від 24 листопада 2017 року № 39404-17 на суму податкового боргу 331523,45 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що вважає безпідставними висновки ГУ ДПС у Львівській області про порушення ним вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України через несплату податку на доходи фізичних осіб з частини заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 607757 (далі кредитний договір), від погашення якої він був звільнений згідно з укладеною з кредитором - ПАТ«ПУМБ» додатковою угодою від 30 червня 2015 року № 1 (далі додаткова угода № 1). Зазначає, що заборгованість, яка рахувалась за ним на час укладення з банком додаткової угоди № 1 фактично обліковувалась банком як безнадійна, яку він на умовах цієї угоди частково погасив за рахунок одержаних від відчуження іпотечного майна коштів. Крім того, у встановленому підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК порядку ПАТ «ПУМБ» не повідомив його про прощення (анулювання) боргу за кредитним договором, внаслідок чого йому не було відомо, яку складову кредитної заборгованості (основний борг, проценти) погашено кредитором; Також, відповідач у спірних рішеннях неправильно обрахував суму податкового грошового зобов`язання, включивши до бази оподаткування частину анульованого (прощеного) кредитором боргу, яка, згідно з правилом, передбаченим пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, не вважається додатковим благом і не підлягає оподаткуванню. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 у задоволені позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким адміністративний позов задоволено. Постановою Верховний Суд від 10 листопада 2021 скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2019, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом не взято до уваги пояснення позивача і лист АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.3/2333 від 30.05.2019, що даний борг визнаний безнадійним, облікований на позабалансі та на підставі самостійного розпорядження банку у 2012 році списаний за рахунок страхового резерву. Зазначає, що обов`язок щодо самостійної сплати податку на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання кредитором суми боргу виникає у платника податку за наявності таких умов: отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності; надіслання (вручення) платнику податку кредитором повідомлення про анулювання боргу або укладення з платником відповідного договору; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду. Відповідно до виписки по рахунку за кредитними зобов`язаннями позивача наданими банком за період з 11.06.2008 по 30.06.2015 виникла прострочка платежів по тілу кредиту понад 360 днів і таке дозволило банку для цілей оподаткування визнати безнадійним весь фінансовий актив. Податковим органом не перевірялось та не досліджувалось питання щодо списання (анулювання) ПАТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором, за рахунок створеного страхового резерву визначеного постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 №

172. Крім цього зазначає, що не був належним чином повідомлений банком про наявність обов`язку сплатити податок самостійно, всупереч вимог передбачених абз. «д» пп. 164.2.17 ПК України. Звертає увагу, що суду не надано оригінал додаткової угоди № 1, укладення якої заперечує позивач. Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою позов задоволити. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін. Вважає, що судом повно та об`єктивно досліджено обставини справи та дано правильну юридичну оцінку. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, який просить задоволити апеляційну скаргу, представника відповідача, яка просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПУМБ» укладений кредитний договір, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 75000 доларів США. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальною служби України про суми виплачених доходів ПАТ «ПУМБ» відобразив у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за ІІ квартал 2015 року за ознакою доходу 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) виплачений ОСОБА_1 дохід у розмірі 1043576,23 грн. У період з 28 липня по 3 серпня 2017 року ГУ ДФС у Львівській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2015. За результатами перевірки складено акт від 4 серпня 2017 року № 1183/13-07/2954316759, в якому зафіксовані порушення: підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті.167 ПК та донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 208106,25 грн; підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК щодо неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та нараховано штрафні санкції у розмірі 170 грн; підпунктів 1.2, 1.3, 1.5, 1.6 пункту. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК та донараховано військовий збір за 2015 рік в розмірі 15653,64 грн. На підставі акта перевірки відповідачем сформовано спірні податкові повідомлення-рішення, а згодом - податкову вимогу. Висновки контролюючого органу за результатами документальної перевірки ґрунтувались на інформації, яка містилась: листі ПАТ «ПУМБ» від 9 червня 2016 року № КНО-08.1.2.2/39, яким контролюючий орган було проінформовано, що у ІІ кварталі 2015 року борг за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 6077576 у розмірі 49657,79 доларів США прощений (анульований) позивачу; копії повідомлення, яким до відома позивача банком доведено інформацію про прощення кредитного боргу у розмірі 49657,79 доларів США та про обов`язок сплатити у встановленому порядку податок з цієї сум; податковому розрахунку сум доходу, виплаченого на користь платників податку за формою № 1-ДФ за ІІ квартал 2015 року, в якому банк відобразив суму прощеного боргу за кредитним договором 104357623 грн (гривневий еквівалент за офіційним курсом Національного банку України суми прощеного боргу в іноземній валюті), за ознакою доходу 126 (дохід, отриманий як додаткове благо). На запит суду першої інстанції, ПАТ «ПУМБ» повідомив у листі від 30 травня 2019року № КНО-07.8.3/2333, що станом на 30 червня 2015 року заборгованість позивача за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 6077576 становила 146988, 26 доларів США, з яких 74589,79 доларів США - основна сума кредиту, 72398,47 доларів США - відсотки за користування кредитом. Сума погашеної заборгованості у цей операційний день становила 24 932 долара США, з яких погашено основну суму кредиту. Погашення заборгованості відбувалось за рахунок коштів позивача, які були сплачені 30 червня 2015 року у розмірі, зазначеному у пункті 1.3 додаткової угоди № 1 від 30 червня 2015 року. Також, у цьому листі банк повідомив, що на момент списання заборгованості за кредитним договором в обліку 15 червня 2012 року резерв за зобов`язаннями за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 6077576 був сформований у розмірі 130 313,12 доларів США. На момент прощення 30 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором враховувалася на позабалансових рахунках, резерв під неї не формувався. Зміна валюти зобов`язань за кредитним договором з іноземної валюти у гривню не відбувалася. Не погоджуючись з спірними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином повідомлений про прощення (анулювання) боргу та наявності у нього обов`язку самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб, відобразити такій дохід у річній податковій декларації. Оскільки позивачем не подано декларацію про отриманий дохід за 2015 рік, це і стало підставою для нарахування штрафних санкцій та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент прощення боргу) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, є вичерпним. Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК (у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. Колегія суддів звертає увагу на те, що 28 липня 2021 року Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/12872/17 ухвалив постанову, в якій сформовано наступні висновки: - додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі, коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг; - під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором; - якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Тобто, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. При цьому, колегія суддів зауважує, що 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» (далі - Закон № 321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, обов`язковою умовою для застосування зазначеної норми є зміна валюти зобов`язання за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню. Наведені норми також указують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Крім того, кредитор у свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. Перелік зазначених способів повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу (кредиту) є вичерпниим. Він визначає перелік допустимих доказів, на підставі яких суд відповідно до частини другої статті 74 КАС може встановити факт повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу (кредиту) як умови, за якої податковий обов`язок сплатити податок виникає у боржника, а не у кредитора як податкового агента, що виплатив доход. Разом з тим, встановлюючи, що кредитор може повідомити боржника про прощення (анулювання) боргу (кредиту) шляхом укладення договору, законодавець не передбачає, яким має бути цей договір. Водночас, вказівка на відповідність договору питанню щодо прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), презюмує, що умови договору мають бути такими, які однозначно дають можливість боржнику бути обізнаним щодо факту прощення (анулювання) йому боргу саме за кредитом та щодо розміру прощеного (анульованого) боргу. Якщо умови договору не дають підстави зробити висновок щодо такої обізнаності боржника, то договір не є достатнім доказом в цілях встановлення факту повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу (кредиту). На запит суду першої інстанції, ПАТ «ПУМБ» повідомив у листі від 30.05.2019 № КНО-07.8.3/2333, що станом на 30.06.2015 заборгованість позивача за кредитним договором від 11.04.2008 № 6077576 становила 146 988,26 доларів США, з яких 74589,79 доларів США - основна сума кредиту, 72398,47 доларів США - відсотки за користування кредитом. Сума погашеної заборгованості у цей операційний день становила 24 932 долара США, з яких погашено основну суму кредиту. Погашення заборгованості відбувалось за рахунок коштів позивача, які були сплачені 30.06.2015 у розмірі, зазначеному у пункті 1.3 додаткової угоди № 1 від 30.06.2015. У вказаному листі банк повідомив, що на момент списання заборгованості за кредитним договором в обліку 15.06.2012 року резерв за зобов`язаннями за кредитним договором від 11.04.2008 № 6077576 був сформований у розмірі 130 313,12 доларів США. На момент прощення 30.06.2015 заборгованість за кредитним договором враховувалася на позабалансових рахунках, резерв під неї не формувався. Зміна валюти зобов`язань за кредитним договором з іноземної валюти у гривню не відбувалася (а.с. 87, т.1). На виконання вказівок Верховного Суду викладених у постанові від 10 листопада 2021, судом першої інстанції, ухвалою від 26 жовтня 2022 витребувано у ПАТ «Перший Український міжнародний банк» інформацію та копії документів щодо стану заборгованості за кредитним договором від 11.04.2008 № 6077576, розрахунок погашеної суми заборгованості станом на 30.06.2015, підстава анулювання (прощення) боргу за кредитним договором від 11.04.2008 № 6077576, доказ ознайомлення ОСОБА_1 про факт анулювання (прощення) боргу за кредитним договором від 11.04.2008 № 6077576. Також, на виконання вимог ухвали суду, банк надав додаткову угоду № 1 до Кредитного договору від 11.04.2008 про припинення зобов`язань шляхом прощення боргу від 30.06.2015, повідомлення про прощення боргу, квитанцію від 30.06.2015 № 2918_1. Згідно з додатковою угодою № 1 до Кредитного договору від 11.04.2008 про припинення зобов`язань шляхом прощення боргу від 30.06.2015 (а.с. 189 т.4) 1. цією угодою Банк та Позичальник визнають, що сума заборгованості Позичальника перед Банком за Кредитним договором станом на дату підписання цієї угоди 30 червня 2015 року становить 146988,26 USD ( Сто сорок шість тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім доларів США 26 центів), в т.ч.: 1.1. 74589,79 USD (Сімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять доларів США 79 центів)- заборгованість за кредитом; 1.2. 72398,47 USD (Сімдесят дві тисячі триста дев`яносто вісім доларів США 47 центів) - заборгованість за процентами.

2. Вказана сума заборгованості підтверджується виписками з банківських рахунків, відкритих Позичальнику.

3. Цією угодою Банк та Позичальник дійшли згоди, що враховуючи скрутне фінансове становище Позичальника, Банк застосовує відносно Позичальника процедуру прощення боргу за Кредитним договором відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України за умови, 3.1. Отримання Банком в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором суми коштів від продажу майна, яке перебуває в заставі/іпотеці у Банку, у розмірі 24932,00 USD (Двадцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять два долари США 00 центів), протягом 1 (одного) дня з дня укладення цієї Додаткової угоди. Суми коштів, сплачені Позичальником в розмірі, більшому ніж встановлено цим пунктом угоди, підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором. При цьому, згідно з п. 4 додаткової угоди № 1 Банк та Позичальник визначили, що у разі повного виконання умов, передбачених п. 3 цієї угоди, сума заборгованості Позичальника за Кредитним договором, яка становить різницю між сумою, зазначеною у п. 1 цієї Додаткової угоди та загальною сумою, отриманою Банком відповідно до п. 3. цієї угоди, підлягає прощенню (анулюванню) Банком. Відповідно до квитанції від 30.06.2015 № 2918_1 позивач сплатив 496146,80 грн, призначення платежу: для погашення валютного кредиту від 11.04.2008 № А6077576. Отже, зазначений обов`язок визначений у п. 3.1 додаткової угоди № 1 позивач виконав та сплатив відповідну суму коштів. Згідно з повідомленням про прощення боргу, 11.04.2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - Банк), було укладено кредитний договір № 6077576 про надання Банком кредиту в розмірі 75000.00 USD (далі - Кредитний договір). Повідомлено ОСОБА_1 , що 30 червня 2015 року за Кредитним договором було прощено частину боргу у розмірі 49657,79 USD. Згідно з абзацом "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України сума боргу платника податку, анульованого кредитором по його самостійному рішенню, підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Колегія суддів зазначає, що надані ПАТ «Перший Український міжнародний банк» копії додаткової угоди № 1 до Кредитного договору від 11.04.2008 про припинення зобов`язань шляхом прощення боргу від 30.06.2015, повідомлення про прощення боргу, квитанції від 30.06.2015 № 2918_1 належним чином завірено печаткою ПАТ «Перший Український міжнародний банк». Зазначене повідомлення про прощення боргу містить підпис ОСОБА_1 та дату 30.06.2015 про те, що він отримав вказане повідомлення. Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача, що йому невідомо про суму прощеного боргу, і банком не доведено до його відома обов`язок із декларування та оподаткування відповідних сум прощеного боргу, оскільки таке спростовується наявними у справі, які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції. Щодо покликання позивача на те, що витребувані судом у банку документи є неналежним чином засвідчено, то апеляційний суд зазначає, що такі містять відмітку "Банківська таємниця" та штамп банку із зазначенням дати (а.с. 189, 190 т.4) та не викликають жодного сумніву в їх достовірності. В той же час, посилання позивача на наявність копій документів із зазначенням ніби його підпису, як такі, що не відповідають дійсності (оригіналу), а фактично заперечення ОСОБА_1 в підписанні таких, колегія суддів розцінює, як намагання ухилення позивача від відповідальності по сплаті відповідних обов"язкових платежів в доход держави. Стаття 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Частиною другою, четвертою, п"ятою статті 94 КАС встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач був обізнаний про свій обов`язок щодо декларування доходу, отриманого у вигляді прощеної (анульованої) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту) платника податку. Оскільки позивачем не подано декларацію про отриманий дохід за 2015 рік, то відповідачем правомірно нараховано штрафні санкції та прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення, що узгоджується з нормами частини другої статті 2 КАС. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 1.380.2019.001020, без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 12.05.23