Ухвала КЦС ВС № 569/22139/21

Ухвала 09 травня 2023 року м. Київ справа № 569/22139/21 провадження № 61-5829ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» (далі - ТОВ «Корпорація ІГ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання послуг. Позов обґрунтовано тим, що 24 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Идеал Груп» (далі - ТОВ «Компанія Идеал Груп») та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг №

29. ТОВ «Компанія Идеал Груп» послуги надані в повному обсязі, проте ОСОБА_1 не оплатила вартості наданих послуг, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав. 01 вересня 2021 року між ТОВ «Компанія Идеал Груп» та ТОВ «Корпорація ІГ» укладено договір відступлення права вимоги за яким право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання послуг від 24 лютого 2020 року № 29 перейшло до позивача. На момент звернення з позовом сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становила 67 396,09 грн, з яких: 14 000,00 грн - сума основного боргу за договором; 51 100,00 грн - пеня, 1 633,12 грн - інфляційні втрати та три проценти річних - 662,97 грн. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Корпорація ІГ» заборгованість за договором про надання послуг від 24 лютого 2020 року № 29 в сумі 67 396,09 грн, з яких: 14 000,00 грн - сума основного боргу за договором; 51 100,00 грн - пеня, 1 633,12 грн - інфляційні втрати та три проценти річних - 662,97 грн та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2 270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. Постановою Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року змінено в частині стягнення пені шляхом зменшення з 51 110,00 грн до 14 000,00 грн, а загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Корпорація ІГ» з 67 396,09 грн до 30 286,09 грн. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року в частині стягнення судового збору скасовано та здійснено перерозподіл судового збору у справі. Стягнуто з ТОВ «Корпорація ІГ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 851,25 грн. ОСОБА_1 у квітні 2023 року подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Таким чином, ціна позову у цій справі 67 396,09 грн (14 000,00 грн + 51 100,00 грн + 1 633,12 грн + 662,97 грн) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Зокрема ОСОБА_1 зазначає, що справа має виняткове значення для неї та становить значний суспільний інтерес, оскільки свої послуги рієлтор нав`язав їй та фактично ввів в оману, питання рієлторських послуг в Україні не врегульоване, що дозволяє рієлторам зловживати правами. Верховний Суд, враховуючи ціну та предмет позову, висновки суду апеляційної інстанції, зроблені за результатами оцінки доказів, а також доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються неправильної оцінки судами доказів у справі, що згідно зі статтею 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, відхиляє такі доводи, як необґрунтовані. Поняття виняткового значення справи для заявника є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявницею не наведено переконливих доводів та не надано відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для неї виняткове значення та становить значний суспільний інтерес. Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак