Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/22139/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 березня 2023 року м. Рівне Справа № 569/22139/21 Провадження № 22-ц/4815/53/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» звернулося до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання послуг. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Идеал Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг №29. ТОВ «Компанія Идеал Груп» послуги надані в повному обсязі, проте ОСОБА_1 не оплатила вартості наданих послуг, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав. 01 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Идеал Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» було укладено договір відступлення права вимоги за яким право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання послуг №29 від 24 лютого 2020 року перейшло до позивача. На момент звернення з позовом сума, яка підлягає стягненню з Відповідача, становить 67396,09 грн., з яких 14000,00 грн. сума основного боргу за Договором, 51100,00 грн. пеня, 1633,12 грн. інфляційні втрати та 3% річні 662,97 грн. Рішенням Рівненського міського суду від 25 травня 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання послуг задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація ІГ» заборгованість за договором про надання послуг №29 від 24 лютого 2020 року в сумі 67396,09 грн., з яких: 14000,00 грн. сума основного боргу, 1633,12 грн. інфляційні втрати, 51100,00 грн. пеня, 662,97 грн. 3% річних та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що сплата вартості послуг за укладеним між сторонами договором про надання послуг здійснюється тільки за умови відчуження об`єкта нерухомого майна. Зазначає, що умови передбачені п.1.2 Договору, лише визначають момент визнання послуг такими, що надані, а сама умова є несправедливою у відповідності до п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Вказує на неспівмірність розміру пені до основної суми боргу. Сама по собі умова п. 4.3. Договору є несправедливою відповідно до п. 5 ч.3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Більш того тривалий період нарахування пені обумовлений виною самого позивача, оскільки досудового врегулювання спору не було, а із позовом позивач звернувся аж по спливу 18 місяців з 25.02.2020 року - з дня коли позивач вважає виник обов`язок сплатити винагороду. Також стверджує про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу. Позивачем не надано доказів оплати послуг на правничу допомогу, не подано відповідного клопотання до суду та не надано розшифровку наданих послуг на професійну правничу допомогу. На підставі викладеного просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Позивач ТОВ "Корпорація ІГ" у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи наведені апелянтом, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить відхилити апеляційну скаргу. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 24 лютого 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Идеал Груп» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), колективно сторони)) було укладено договір про надання послуг №29 (надалі договір). Відповідно до п.1.1. договору, виконавець надає для замовника послуги інформаційно-консультаційного характеру спрямовані на укладення замовником, відповідно до чинного законодавства України, угоди про відчуження об`єкта нерухомості (надалі об`єкта), який вказаний в пункті 6.9., а замовник зобов`язується спожити послуги та оплатити їх у строк та на умовах, передбачених даним договором. Згідно п.1.2. договору, послуги виконавцем вважаються наданими у повному обсязі з моменту, коли замовник підписав попередній договір забезпечений завдатком чи будь-який інший договір спрямований на відчуження об`єкта або досягнення усної згоди, щодо відчуження об`єкта та/чи підписанням замовником акту здачі-приймання наданих послуг. Відсутність виконавця при оформленні угод, не звільняє замовника від оплати послуг виконавцю. Відповідно до п.3.2. договору замовник надає виконавцю протягом терміну дії цього договору ексклюзивне (виключне) право на пошук покупця на об`єкт, а також проведення з потенційним покупцем переговорів про наміри укладення угоди. При цьому, замовник зобов`язується не вступати в безпосередній контакт з потенційним покупцем і не змінювати вартість об`єкта у бік збільшення, без погодження з виконавцем. Згідно п.3.4. договору замовник зобов`язаний оплатити послуги (винагороду) виконавцю у розмірі і а термін, передбачені цим договором, у випадку укладання договору відчуження об`єкта. Відповідно до п.4.3. договору сторони несуть матеріальну відповідальність за несвоєчасність і неповноту розрахунків один з одним шляхом сплати винною стороною пені в розмірі один відсоток від простроченої суми за кожний день прострочення. Згідно до п.6.9. договору об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.6.10 договору замовник визначив, що вартість об`єкту зазначеного в п.6.9. складає в гривнях 895000,0, що є еквівалентом 36500 доларів США. Відповідно до п.6.11 договору оплата послуг виконавцеві проводиться в день надання послуг, тобто в день вчинення будь-якої з дій, передбачених в п.1.2. цього договору з врахуванням суми авансового платежу, вартість послуг що надаються на підставі даного договору становить 14000,0 грн. 01 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Идеал Груп» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпрація ІГ» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (надалі договір відступлення права вимоги). Відповідно до п.1 договору відступлення права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі боржник) за договором про надання послуг №29 від 24 лютого 2020 року (далі основний договір). Згідно п.2 договору відступлення права вимоги внаслідок відступлення права вимоги за цим договором до нового кредитора переходять права первісного кредитора за основним договором в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору, в тому числі право вимоги отримання вартості наданих послуг в розмірі, передбаченому основним договором, штрафних санкцій, що підлягають сплаті за основним договором, та будь-якої передбаченої законом плати, що підлягає нарахуванню за основним договором (в т.ч. проценти річних та інфляційні нарахування). Відповідно до п.3 договору відступлення права вимоги право вимоги, що передається відповідно до п.1 цього договору переходить до нового кредитора з дня підписання цього договору. Відповідно до п.5 договору відступлення права вимоги первісний кредитор підтверджує, що на момент підписання цього договору боржник не здійснив жодних платежів в рахунок погашення заборгованості за основним договором. Згідно наданого представником позивача розрахунку, загальний розмір заборгованості за договором становить 67396,09 грн., та складається з наступного: 14000,00 грн. сума основного боргу, 1633,12 грн. інфляційні втрати, 51100,00 грн. пеня, 662,97 грн. 3% річних. Відповідно до ст. 525, ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу ст. 546 Цивільного Кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Відповідно до ч.1 ст. ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19 вказано, що на кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)». Факт укладення договору не заперечується сторонами. Отже, при укладенні договору ОСОБА_1 вільно та свідомо погодилася дотримуватись усіх зазначених в ньому умов. Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов укладеного договору, ТзОВ «Компанія Идеал Груп» надало відповідні послуги, зокрема з пошуку потенційного покупця. Місцевим судом встановлено, що у присутності представника ТзОВ «Компанія Идеал Груп» 25 лютого 2020 року між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) в присутності представника ТзОВ «Компанія Идеал Груп» було укладено попередній договір забезпечений завдатком від 25 лютого 2020 року №б/н, відповідно до якого продавець згоден продати, а покупець згоден купити зазначений об`єкт за ціною, що є еквівалентом 36500,00 (тридцять шість тисяч п`ятсот) доларів США 00 центів, за курсом встановленим НБУ на дату укладання основного договору відчуження. Тобто, послуги, що надавалися за договором від 24 лютого 2020 року, надані ТзОВ «Компанія Идеал Груп» в повному обсязі. Окрім того, сама ж відповідач, підписала перелік послуг Компанії Идеал Груп та перелік маркетингово-рекламних послуг Компанії Идеал Груп, тим самим підтвердивши, що за договором про надання послуг №29 від 24 лютого 2020 року надано зазначені в переліках послуги. З дослідженого акту здачі-прийняття наданих послуг від 25 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія Идеал Груп» вбачається, що замовник ОСОБА_1 , з однієї сторони, та виконавець ТОВ «Компанія Идеал Груп» з другої сторони, склали даний акт про те, що замовник отримав повний спектр послуг відповідно до договору та переліку послуг компанії ідеал груп; переліку маркетингово-рекламних послуг компанії ідеал груп та сторони досягли згоди про розмір договірної ціни за виконані послуги 14000,0 (чотирнадцять тисяч) грн. Всі послуги надані якісно, в строк та в повному обсязі, підлягають оплаті, претензій між сторонами немає. Підписи представника виконавця та замовника. Тобто матеріалами справи доведено виконання позивачем умов договору, пошук покупця й допродажний супровід. В свою чергу предметом укладеного 24.02.2020 року договору про надання послуг було саме надання послуг інформаційно-консультаційного характеру (п. 1.1) Моментом з якого надані послуги вважаються наданими є укладення попереднього договору забезпеченого завдатком або підписання замовником Акту здачі-приймання наданих послуг (п. 1.2). Пунктом 6.11 прямо передбачено, що оплата послуг проводиться в день надання послуг, тобто в день вчинення дій передбачених пунктом 1.2. Таким чином доводи апелянта про виникнення обов`язку сплати за укладеним договором лише у разі відчуження об`єкта нерухомості суперечать погодженим умовам договору та правовій природі договору про надання послуг, оскільки плата здійснюється не за результат, а за дії, які направлені на його досягнення. Доказів щодо надання неякісного, неналежного надання послуг чи не отримання послуг за вищевказаним договором не було надано, а відмова покупця в укладення угоди не може ставитись у вину позивачу. Оцінюючи наявні докази у своїй сукупності колегія суддів приходить до висновку, що відповідачка була зобов`язана за умовами договору сплатити 14000 грн., а у зв`язку з простроченням платежу сплатити передбачену умовами договору неустойку. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) вказано, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (див. постанову Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 902/538/18). Таким чином, суд, оцінивши надані докази та обставини справи у їх сукупності, має право на власний розсуд зменшити розмір неустойки, в тому числі до її розумного розміру, з огляду на те, що наявність у кредитора (вкладника) можливості стягувати зі сторони, яка порушила зобов`язання, надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Отже, застосовуючи положення частини третьої статті 551 ЦК України, суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням як правового призначення неустойки, так і принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності. (Висновок ВС у постанові від 22.02.2023 року по справі №757/1623/20-ц) Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків (1), та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (2). Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. (Верховний Суд у постанові від 26.09.2018 року по справі 752/15421/17) Неустойка відповідно до пункту 4.3. Договору про надання послуг встановлена у розмірі один відсоток від простроченої суми за кожен день прострочення. Згідно проведеного позивачем розрахунку розмір пені в межах річного строку становить 51100 гривень. Проведений позивачем розрахунок не спростований відповідачкою, проте розмір нарахованої пені у 3,6 разів перевищує основну суму боргу, що є підставою для його зменшення. За таких обставин колегія суддів вважає, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідачки слід зменшити до 14 000 гривень, що з урахуванням встановлених обставин відповідатиме принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності. Оскільки у цій справі предметом спору є стягнення грошових коштів за договором про надання послуги, а не стягнення на користь замовника збитків внаслідок невиконання або неналежного виконання договору виконавцем, посилання на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим. При цьому Відповідач зустрічних вимог про визнання договору недійсним в цілому або в частині не заявляла. Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Так у позові заявлено вимогу про стягнення таких судових витрат та вказано їх попередній розмір. До матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги, платіжне доручення та акт приймання-передачі наданої правової допомоги позивачу, що підтверджує її розмір на суму 5000 гривень. В свою чергу відповідачка заяв щодо її неспівмірності під час розгляду справи місцевим судом не заявляла. Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції були всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами проте не враховано наявну практику Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у справах про стягнення неустойки. Тому наявні підстави для зміни судового рішення, що полягає у зменшенні суми задоволених позовних вимог до 30286 гривень 09 копійок. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наслідки розгляду справи апеляційним судом, оскаржуване рішення суду необхідно змінити і в частині визначення розміру судового збору за подання позовної заяви, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, зменшивши його до 1021 грн. 50 коп. (45% від заявлених позовних вимог.) Окрім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (55%), судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1872 грн 75 коп. Пунктом 10 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. За наведеного, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ІГ" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 851,25 грн. (1872,75 1021,50). Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року в частині стягнення пені зменшити з 51110 до 14000 грн., а загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ІГ" з 67396,09 грн. до 30286,09 грн.. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2022 року в частині стягнення судового збору скасувати та здійснити перерозподіл судового збору у справі. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ІГ" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 851 гривню 25копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий Боймиструк С. В. Судді: Гордійчук С.О. Шимків С.С.