Ухвала КЦС ВС № 569/9885/16-ц
від 05.03.2021 · ЦивільнаУхвала 05 березня 2021 року м. Київ справа № 569/9885/16-ц провадження № 61-2849ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 05 серпня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтовано тим, що 26 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (далі - ВАТ «Банк Універсальний»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 07-435-КФ-2007, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 35 000,00 дол. США. ОСОБА_5 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. Станом на 19 липня 2016 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 40 287,80 дол. США, з якої позивач просить стягнути 21 840,00 дол. США, що складається з дострокового стягнення по кредиту у розмірі 21 364,93 дол. США та простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 475,07 дол. США. Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2019 року позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з кожного окремо, в солідарному порядку з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість по Кредитному договору від 26 липня 2007 року № 07-435-КФ-2007 у загальній сумі 21 840,00 дол. США. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 8 129,51 грн. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2020 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2019 року - залишено без змін. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, прийшов до висновку, що розмір заборгованості перед Банком підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором та відповідачами не спростований, власних розрахунків з даного приводу не надано, тому позов обґрунтований та підлягає задоволенню. У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку звернувся з касаційною скаргою на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, в якій також викладає заперечення проти ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2020 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року - 2 270, 00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Отже, позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій. Позови, ціна у яких визначається в іноземній валюті, розраховується у національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. З урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день подання ПАТ «Універсал Банк» позовної заяви (станом на 05 серпня 2016 року 1 долар США дорівнював 24,80 грн) ціна позову еквівалентна 541 632,00 грн. Таким чином, ціна позову у цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн), а тому заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2019 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 21 січня 2021 року, відповідно до вимог ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом. Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року). Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (ухвала від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»). Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки заявниками подано касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 вересня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик