Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/603/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/603/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Собківа Я.М., Шелест С.Б., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від "06" лютого 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України Малюка Василя Васильовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просив - визнати протиправною бездіяльність тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України Малюка Вдадислава Васильовича в частині невжиття заходів щодо забезпечення притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників СБУ Савчука М.В. , Дахна А.Б. , Мандрика Р.І. за їх участь в обшуках, здійснених в межах кримінального провадження №12022000000000123, в якому розслідуються кримінальні порушення, передбачені ст. 361, 362 ККУ, що не належать до підслідності слідчих СБУ; - зобов`язати тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України Малюка Вдадислава Васильовича вжити заходів щодо забезпечення притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників СБУ Савчука М.В. , Дахна А.Б. , Мандрика Р.І. за їх участь в обшуках, здійснених в межах кримінального провадження №12022000000000123, в якому розслідуються кримінальні порушення, передбачені ст. 361, 362 ККУ, що не належать до підслідності слідчих СБУ. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року від 20.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав не обґрунтування позивачем належним чином, які саме його особисті права, свободи чи законні інтереси безпосередньо порушені відповідачем в результаті оскаржуваної бездіяльності. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. На виконання ухвали позивач подав уточнену позовну заяву, в якій вказав, що підставою позову є неналежний розгляд відповідачем його письмової заяви, що є порушенням приписів ЗУ "Про звернення громадян", а також порушення законних інтересів позивача щодо прагнення до користування таким нематеріальним благом, як належне здійснення СБУ, як державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, своїх повноважень у частині належного виконання покладених на неї законом прав та обов`язків. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від "06" лютого 2023 р. позовну заяву повернуто особі, яка з нею звернулась, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем у заяві не наведено обґрунтувань та не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач безпосередньо зазнав втручання в свої права внаслідок оскаржуваної бездіяльності відповідача та спричинення внаслідок цього суттєвого негативного впливу саме на його права або інтереси й завдання йому реальної шкоди. Тому, на думку суду першої інстанції, такі обставини свідчать про відсутність предмету захисту в суді. Позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу фізичній особі, не визначено його права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, позивач не є потерпілим, він не зазнав жодної реальної шкоди. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким справу направити для продовження судового розгляду. У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що неприйняття відповідачем рішень відповідно до чинного законодавства і незабезпечення їх виконання та неналежний розгляд заяви позивача від 24.11.2022№ 25/11 тимчасово виконуючим обов`язки Голови Служби безпеки України Малюком В.В. допущено порушення права позивача брати участь в управлінні державними справами, яке гарантоване статтею 38 Конституції України, можливість і порядок реалізації якого забезпечує Закон України «Про звернення громадян», як це вказано у преамбулі до цього Закону, що призвело до реалізації гарантованого Конституцією України права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України). На переконання скаржника, відповідь тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України Малюка В.В була не об`єктивна, не повна та не всебічно розглянута, що прямо свідчить про неналежний розгляд відповідного звернення. Тобто, ці протиправні дії та бездіяльність з боку тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України Малюка В.В. є реальними та стосуються (зачіпають) зазвичай індивідуально виражений інтерес позивача щодо прагнення ним до користування таким нематеріальним благом, як належне виконання відповідачем своїх повноважень, в частині забезпечення належного здійснення Службою безпеки України, як державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями своїх повноважень, в частині виконання покладених на неї законом прав та обов`язків. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з самого факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Недостатньо лише твердження позивача, наведеного у заяві, поданої на виконання ухвали суду, про порушення права, свободи або законного інтересу. Отже, обов`язковою передумовою судового захисту є визначення судом фактичної обґрунтованості тверджень позивача про наявність у останнього порушених відповідачем прав, свобод або законних інтересів. Форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС. Згідно із частиною першою цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п`ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача. Згідно із частиною першою статті 169 КАС суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною другою цієї статті визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року від 20.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, з підстав не обґрунтування позивачем належним чином, які саме його особисті права, свободи чи законні інтереси безпосередньо порушені відповідачем в результаті оскаржуваної бездіяльності та встановлено строк для усунення недоліків цієї позовної заяви. Суд першої інстанції зауважив, що позивач, звертаючись до суду, не обґрунтував належним чином, які саме його особисті права, свободи чи законні інтереси безпосередньо порушені відповідачем в результаті оскаржуваної бездіяльності. У цій же ухвалі позивачу роз`яснено, що неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк матиме наслідком повернення позовної заяви. На виконання ухвали позивач подав уточнену позовну заяву, в якій вказав, що внаслідок невжиття тимчасово виконуючим обов`язки Голови Служби безпеки України Малюком В.В. заходів щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності усіх співробітників Служби безпеки України, які, 16 листопада 2022 року, приймали участь у обшуках, здійснених в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12022000000000123, про що йшлося у листі Позивача від 24.11.2022 № 25/11, допущено порушення припису частини 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян», в частині неприйняття рішень відповідно до чинного законодавства і незабезпечення їх виконання, оскільки не було прийнято тих рішень, які мали б бути прийнятими у разі дотримання положень частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1 статті 1, частини 1, 2 статті 10, статті 25, частини 1 статті 35 Закону України «Про Службу безпеки України», з врахуванням при цьому частини 2 статті 216 КПК України. На думку позивача, внаслідок допущення такої протиправної бездіяльності, тимчасово виконуючим обов`язки Голови Служби безпеки України Малюком В.В. порушено права та інтереси позивача брати участь в управлінні державними справами, яке гарантоване статтею 38 Конституції України, та можливість і порядок реалізації якого забезпечує Закон України «Про звернення громадян». Також на переконання позивача, зазначена протиправна бездіяльність тимчасово виконуючого обов`язки Голови Служби безпеки України Малюка В.В. порушили законний інтерес позивача щодо прагнення ним до користування таким нематеріальним благом, як належне здійснення Службою безпеки України, як державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями своїх повноважень, в частині належного виконання покладених на неї законом прав та обов`язків. Оцінивши нову редакцію позову на предмет виконання вимог ухвали від 02 грудня 2022 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач недоліків позовної заяви не усунув, та повернув її на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що встановлені судом в ухвалі від 02 грудня 2022 року недоліки цієї позовної заяви, зокрема, стосовно її невідповідності вимогам статей 160 КАС, не можуть бути розцінені як прояв надмірного формалізму, адже є суттєвими і у своїй сукупності дійсно перешкоджали можливості вирішити питання про відкриття провадження за цією позовною заявою. Водночас позивач був повідомлений про наслідки неусунення недоліків у встановлений судом строк і мав реальну можливість їх усунути у визначений в згаданій ухвалі спосіб. Зі змісту уточненої позовної заяви, наданої позивачем на виконання ухвали від 02 грудня 2022 року, вбачається, що в ній наведено ті ж вимоги та їх обґрунтування, які не відрізняються від попередньої редакції позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи позивача про порушення його прав, є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на його конкретні, реальні, індивідуально виражені права, свободи чи інтереси. Позивач не обґрунтував свій особистий, безпосередній, індивідуальний інтерес, а вказав лише на протиправну бездіяльність відповідача в частині невжиття заходів щодо забезпечення притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників СБУ Савчука М.В. , Дахна А.Б. , Мандрика Р.І. за їх участь в обшуках, здійснених в межах кримінального провадження №12022000000000123, в якому розслідуються кримінальні порушення, передбачені ст. 361, 362 ККУ, що не належать до підслідності слідчих СБУ. Отже, позивачем у заяві не наведено обґрунтувань та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач безпосередньо зазнав втручання в свої права внаслідок оскаржуваної бездіяльності відповідача, та спричинення внаслідок цього суттєвого негативного впливу саме на його права або інтереси та завдання йому реальної шкоди. Тож, вказане свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивач не визначив, з яким конкретним матеріальним або нематеріальним благом пов`язаний його інтерес та що цей інтерес належить саме позивачу фізичній особі, не визначено його права, свободи чи інтереси, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, позивач не є потерпілим, він не зазнав жодної реальної шкоди. За цих обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неусунення позивачем зазначених у згаданій ухвалі недоліків та наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС підстави для повернення позовної заяви. Щодо доводів скаржника про порушення його права брати участь в управлінні державними справи, яке гарантоване статтею 38 Конституції України, можливість і порядок реалізації яке забезпечує Закон України «Про звернення громадян», колегія суддів їх відхиляє, оскільки скаржник не був позбавлений права вносити в органи державної влади, зокрема Службу безпеки України, пропозиції про поліпшення їх діяльності, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Більше того, Служба безпеки України на виконання приписів Закону України «Про звернення громадян» у листі від 29.12.2022 надала відповідь на звернення позивача і після проведення відповідної перевірки, як зазначає відповідач, повідомила заявника про її результати. При цьому, незгода скаржника з прийнятим рішенням не може свідчити про порушення суб`єктом владних повноважень норм законодавства про звернення громадян. Що стосується доводів скаржника про порушення його права на доступ до суду (права на судовий захист) колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. На підставі статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини. У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Суд вважає, що повернення судом першої інстанції позивачу її позовної заяви в цій справі у зв`язку з невиконанням ухвали вказаного суду про усунення недоліків позовної заяви переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Оскаржуване судове рішення зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а лише невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми позовної заяви. Такого змісту дії не можуть свідчити про обмеження його права на судовий захист. Розгляд позовної заяви, яка складена без дотримання передбачених КАС вимог, не передбачений положеннями процесуального законодавства. При цьому згідно із частиною восьмою статті 169 КАС повернення позовної заяви не позбавляє права звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Отже, оскаржуване судове рішення не перешкоджає доступу позивача до суду за умови дотримання ним вимог процесуального закону. Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права. Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду не вбачається. Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від "06" лютого 2023 р.- без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-329 КАС України. Повний текст постанови складено 10.05.2023. Головуючий суддя Судді:Л.Т. Черпіцька Я.М. Собків С.Б. Шелест