Постанова 4870 № 914/1726/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" квітня 2023 р. м. Львів Справа №914/1726/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді І.Б. Малех суддів В.М.Гриців О.В.Зварич секретар судового засідання Залуцький Д.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ФОП Ковалишина Володимира Ігоровича б/н від 02.03.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/653/23 від 06.03.2023) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2023 року (суддя Іванчук С.В., м. Львів) за заявою Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича, м. Львів вх. № 4117/22 про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню у справі №914/1726/21 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів до відповідача Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича, м. Львів про стягнення заборгованості. Ціна позову 100051,85грн. за участю представників учасників процесу: від позивача: Стефанишин О.Б. заступник начальника відділу; від відповідача: Райхель Р.П. адвокат; ВСТАНОВИВ: 17.06.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Фізичної особи підприємця Ковалишина Володимира Івановича про стягнення 78328,14 грн. боргу, 13890,90 грн. пені, 7832,81 грн. штрафу. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у справі №914/1726/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ФОП Ковалишин В.І. на користь РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 62924,12 грн. основного боргу, 13890,90 грн. пені, 629241 грн. 10% штрафу, 12250,38 грн. інфляційних втрат та 2163,50 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі №914/1726/21 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича б/н від 30.12.2021 (вх. № 01-05/347/22 від 26.01.2022) задоволено частково; рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у справі № 914/1726/21 скасовано, в частині задоволення позовних вимог, щодо 10 112,18 грн. індексу інфляції та 11 450,03 грн. пені.; прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено; в решті рішення суду залишено без змін: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м. Львів, вул. Коперника, буд.4, ідентифікаційний код 42899921) 62 924,12грн. - основного боргу, 2 440,87грн. - пені, 6292,41грн. - 10% штрафу, 2 138,20 грн. - інфляційних втрат та 1674,30 грн. - судового збору; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича 770,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. 14.12.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила заява за вх.№4117/22 від Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича про визнання наказу від 20.12.2021р. у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 22728,36грн., з яких 19380,04грн. орендної плати як основного боргу, 751,77грн. пені, 1938,00грн. 10% штрафу та 658,55грн. інфляційних втрат. Дана заява обґрунтована тим, що вказаний наказ виданий без достатніх правових підстав (що встановлено рішенням суду в іншій справі, яке вступило в законну силу пізніше), його виконання в первинних обсягах суперечитиме судовому рішенню, яке було винесене пізніше, а обставини, встановлені останнім впливають на законність та об`єктивність виконання рішення в первинній справі. Заявник зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2021 у справі №914/2857/20 зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях виконати умови договору оренди нерухомого державного майна № 63 від 31.05.2018 та додатково до фактично переданих площ у розмірі 356,8 кв.м. передати в оренду фізичній особі - підприємцю Ковалишину В.І. по вказаному договору 158,8 кв.м. вбудованого нежитлового приміщення (кімната №28); визнано відсутнім право Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на нарахування орендної плати за частину вбудованого нежитлового приміщення (кімната №28, площею 158,8 кв.м. за період з 31.05.2018 по 12.03.2021) та зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зробити перерахунок орендної плати, з моменту укладення договору оренди державного нерухомого майна №63 від 31.05.2018 та підписання акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.05.2018 - з 31.05.2018 та відповідно до фактичної площі орендованого приміщення 356,8 кв.м. за весь період оренди з 31.05.2018 по 12.03.2021. З урахуванням того, що розмір фактично переданих в оренду площ впливає на розмір нарахувань орендних платежів і, відповідно, на розмір штрафу та пені, а розрахунки Регіонального відділення є недостовірними і підлягають перерахунку на підставі судового рішення, що вступило в законну силу, відтак сума стягнення зазначена у наказі частково не відповідає дійсності, оскільки є завищеною. Відповідач стверджує, що в перерахунку, з урахуванням, що нарахування орендної плати і відповідно - санкцій, повинно проводитись не з вказаної в договорі оренди №63 від 31.05.2018 р. орендованої площі - 515,6 кв.м., а з розміру фактично переданої - 356,8 кв.м., вбачається, що за період з березня 2020 року по квітень 2021 року підлягало нарахуванню не 62 924,12грн. орендної плати як основного боргу, а 43544,08 грн, відповідно: не 2 440,87грн. - пені, а 1689,10 грн; не 6292,41грн. - 10% штрафу, а 4354,41 грн, не 2 138,20 грн - інфляційних втрат, а 1479,65 грн. Отже, відповідно до цього, заявник, просить суд визнати наказ виданий Господарським судом Львівської області від 20.12.2021р. у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 22728,36 грн., в тому числі: 19380,04 грн. орендної плати як основного боргу, 751,77 грн. пені, 1938,00 грн. - 10% штрафу, 658,55 грн. - інфляційних втрат. Позивач, у відзиві заперечує вимоги заявника вказуючи на те, що останнім невірно тлумачиться положення ст. 328 ГПК України, в частині визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки під іншими причинами в цьому випадку слід розуміти зміну або скасування судових актів, або їх перегляд за нововиявленими обставинами. Позивач зазначає, що в даному випадку при розгляді заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №914/1726/21, в частині стягнення, на думку заявника, суд має переглянути своє ж рішення, що суперечить ГПК України. Враховуючи викладене вище, регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях просить суд відмовити в задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №914/1726/21, в частині стягнення. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2023 року у справі №914/1726/21 відмовлено у задоволенні заяви ФОП Ковалишина В.І. за вх. №4117/22 про визнання наказу від 20.12.2021 у справі №914/1726/21 таким , що не підлягає виконанню. Дана ухвала мотивована тим, що заява ФОП Ковалишина В.І. не містить підстав, які б слугували правовою підставою для визнання наказу від 20.12.2021 у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню. Відповідач ФОП Ковалишин В.І., не погодившись з винесеною ухвалою подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що така прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з грубим порушенням норм процесуального права. Скаржник вказує, що при ухваленні рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у справі №914/1726/21 судом було прийнято до уваги обставини , встановленні рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2020 у справі №914/2762/19. Однак, при цьому, скаржник зауважує, що під час розгляду справи №914/2762/19 та ухваленні рішення, суд, в такій не досліджував обставин і обсягів передачі в оренду майна за договором №63 від 31.05.2018, обмежившись лише оцінкою відомостей, наведених в договорі та акті приймання-передачі майна. Попри це, рішенням Господарського суду Львівської області від 12 березня 2021 року у справі №914/2857/20 встановлено, що орендодавець Регіональне відділення ФДМУкраїни по Львівській, Закарпатській та Волинській областях передав ФОП Ковалишин В.І. за договором №63 від 31.05.2018 приміщення №28 площею не 515,6 кв. м., а 356,8 кв. м. Отже, вказує, що даним рішенням, яке вступило в законну силу 21.02.2022 було встановлено ряд обставин, які безпосередньо впливають на підставність, законність та повноту виконання рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у справі №914/1726/21, що не проаналізовано належним чином судом першої інстанції. Отже, скаржник, зазначає, що згідно з перерахунку, щодо площі 356,8 кв. м. розрахунок за період з березня 2020 року по квітень 2021 року, з врахуванням сплачених ФОП Ковалишиним В.І. платежів, підлягало нарахуванню та додатковому стягненню не 62924,12 грн. орендної плати як основного боргу, а 43544,08 грн.; відповідно не 2440,87 грн. пені а 1689,10 грн.; не 629,41 грн. 10% штрафу а 4354,41 грн. 10% штрафу, не 2138,20 грн. інфляційних втрат а 1479,65 грн. інфляційних втрат. Таким чином, скаржник зауважує, що Господарським судом Львівської області ухвалено два рішення, які вступили в законну силу та перебувають на виконанні , стосовного одного й того самого майна, яке різниться за площею. Відтак, посилаючись на правову визначеність та принцип належного урядування, скаржник просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.02.2023 у справі №914/1726/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким визнати наказ від 20.12.2021, виданий Господарським судом Львівської області у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 22728,36 грн., з яких: 19380,04 грн. орендної плати як основного боргу, 751,77 грн. пені, 1938,00 грн. 10% штрафу та 658,55 грн. інфляційних втрат. Поряд з цим, просить, вирішити питання розподілу судових витрат. Позивач - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи такої вказуючи на те, що заява ФОП Ковалишина В.І. фактично зводилася до необхідності здійснити нову оцінку доказів і проведення перерахунку орендної плати через заперечення відповідачем обставин, щодо фактично переданої в оренду площі нерухомого майна. Також вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що подані докази в їх сукупності , наведені у заяві вх.№4117/22 аргументи не є підставою для визнання наказу у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021, на виконання якого видано наказ від 20.12.2021 із врахуванням постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 та ухвали Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 у справі №914/1726/21 набрали законної сили, не скасовані судами за результатами їх перегляду та виконавчий документ, який було видано на їх виконання підлягає примусовому виконанню. Отже, з огляду на наведене , позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що ФОП Ковалишиним В.І. не доведено наявність підстав, передбачених ст. 328 ГПК України для визнання наказу Господарського суду Львівської області від 20.12.2021 таким, що не підлягає виконанню , відтак , у задоволенні заяви за вх. №4117/22 про визнання наказу від 210.12.2021 у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає частково виконанню правомірно відмовлено. Отже, просить, оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07 березня 2023 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Ковалишина Володимира Ігоровича б/н від 02.03.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/653/23 від 06.03.2023) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2023 року у справі №914/1726/21. Витребувано матеріали справи №914/1726/21 в Господарського суду Львівської області. 23.03.2023 в канцелярію суду поступили матеріали справи №914/1726/21. В подальшому, ухвалою суду від 28.03.2023 року призначено розгляд справи в судове засідання на 26.04.2023. В судове засідання 26.04.2023 з`явились представники сторін, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність ухвали від 21.02.2023 Господарського суду Львівської області у справі №914/1726/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного. У відповідності до положень ч.1-21 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли наказ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача наказу на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею наказу; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання. Даний правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.01.2018 року в справі: № 755/15479/14-ц. Згідно з п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставами визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті є видача наказу помилково або відсутність обов`язку боржника повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково). Обставинами справи встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2021р. у справі №914/1726/21 позов було задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 62924,12грн. основного боргу, 13890,90грн. пені, 6292,41грн. 10% штрафу, 12250,38грн інфляційних втрат, 2163,50грн. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 20.12.2021р. на виконання вказаного рішення Господарського суду Львівської області видано відповідний наказ. При прийнятті рішення від 23.11.2021 у справі №914/1726/21, судом було прийнято до уваги обставини, встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2020 р. у справі №914/2762/19 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Фізичної особи - підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича про розірвання договору оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018р.; стягнення 98 539,24 грн. заборгованості, з яких 81 390,99 грн. основного боргу, 9 009,15 грн. пені, 8 139,10 грн. штрафу з урахуванням постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.04.2021р., якою рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2020р. залишено без змін та у Постанові Західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021р. у справі №914/2857/20 за позовом Фізичної особи - підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про зобов`язання виконати умови договору; визнання відсутнім права нарахування орендної плати, зобов`язання позивача зробити перерахунок орендної плати, якою апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2021, в частині задоволених позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, які набрали чинності станом на момент прийняття рішення та видачі наказу у справі № 914/1726/21. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022р. у справі №914/1726/21 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича б/н від 30.12.2021 (вх. № 01-05/347/22 від 26.01.2022) задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021 у справі № 914/1726/21 скасовано, в частині задоволення позовних вимог, щодо 10112,18 грн. індексу інфляції та 11450,03 грн. пені. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях 62 924,12грн. - основного боргу, 2 440,87грн. - пені, 6292,41грн. - 10% штрафу, 2 138,20 грн - інфляційних втрат та 1674,30 грн. - судового збору; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на користь Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича 770,00 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Згідно поданої заяви за вх.№1744/22 від 14.06.2022 Фізична особа-підприємець Ковалишин Володимир Ігорович про визнання наказу від 23.11.2021р. у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 10112,18грн. інфляційних втрат та 11450,03грн. пені., ухвалою суду від 21.06.2022 визнано наказ Господарського суду Львівської області від 20.12.2021р. у справі № 914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 10112,18грн. та пені в сумі 11450,03грн. Щодо справи №914/2587/20 (сторони ті ж), предметом такої було зобов`язання виконати умови договору, визнання відсутнім права нарахування орендної плати за відповідні періоди та зобов`язання здійснити перерахунок орендної плати, з моменту надання реального доступу до приміщення. З матеріалів справи вбачається, що 21.02.22 постановою Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/2857/20 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за №14-11-02111 від 14.04.2021 - залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2021 в справі №914/2857/20 залишено без змін. З аналізу даного рішення вбачається, що таким, визнано відсутнім право Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на нарахування орендної плати за частину вбудованого нежитлового приміщення (кімната №28, площею 158,8 кв.м. за період з 31.05.2018 по 12.03.2021) та зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зробити перерахунок орендної плати з моменту укладення договору оренди державного нерухомого майна №63 від 31.05.2018 та підписання акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.05.2018 - з 31.05.2018 та відповідно до фактичної площі орендованого приміщення 356,8 кв.м. за весь період оренди з 31.05.2018 по 12.03.2021р. При цьому, як вірно відмічено судом першої інстанції, суд не здійснював перерахунку суми орендної плати, відповідно до фактично переданої в оренду площі, відтак, в судовому рішенні такий перерахунок відсутній. У відповідності до положень ст.73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини , які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Згідно вимог ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції вірно вказано про те, що розглядаючи справу № 914/2857/20, суд лише погодився з аргументами позивача (ФОП Ковалишина В.І.) та підтвердив його позицію про меншу площу отриманого в оренду майна, при цьому перерахунку орендної плати за фактичну площу оренди суд не проводив і у судовому рішенні така не визначена. Також, судом першої інстанції вірно вказано, що по суті заява ФОП Ковалишина В.І. фактично зводиться до необхідності здійснити нову оцінку доказів і проведення перерахунку орендної плати через заперечення відповідачем обставин, щодо фактично переданої в оренду площі нерухомого майна (у справі № 914/1726/21) про стягнення заборгованості по договору оренди під час розгляду справи у суді першої інстанції. Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018 р., в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Положеннями ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. За приписами ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, про те, що подані докази в їх сукупності, наведені у заяві вх.4117/22 аргументи не є підставою для визнання наказу у справі №914/1726/21 таким, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2021, на виконання якого видано наказ від 20.12.2021, із врахуванням постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 та ухвали Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 у справі №914/1726/21 набрали законної сили, не скасовані судами за результатами їх перегляду та виконавчий документ, який було видано на їх виконання, підлягає примусовому виконанню. При цьому, слід зазначити, що рішення суду в іншій справі, на яке покликається заявник, не встановлює сум, на які заборгованість мала б бути зменшена (відповідно, на думку боржника, суд при розгляді даної заяви повинен провести перегляд судового рішення від 23.11.2021р. та здійснити перерахунок не тільки орендної плати, а й пені, штрафу та інфляційних), при цьому позивач, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, не погоджується з тим, що існують підстави для сплати менших сум заборгованості у справі №914/1726/21. Таким чином скаржником не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування вимог апеляційної скарги, а ухвала Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2023 року у справі №914/1726/21 постановлена, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, ухвалу Господарського суд Львівської області від 21 лютого 2023 року у справі №914/1726/21 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ФОП Ковалишина В.І. - без задоволення. Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 271, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ФОП Ковалишина Володимира Ігоровича б/н від 02.03.2023 (вх. № апеляційного суду 01-05/653/23 від 06.03.2023) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 лютого 2023 року у справі №914/1726/21- залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ФОП Ковалишина В.І.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5. Матеріали справи №914/1726/21 повернути Господарському суду Львівської області. Повний текст постанови складено та підписано 11.05.2023. Головуючий суддя І.Б. Малех Суддя В.М.Гриців Суддя О.В.Зварич