Постанова 4821 № 711/1413/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року м. Черкаси Справа № 711/1413/23 Провадження № 22-ц/821/634/23 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Нерушак Л. В., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, у складі головуючої судді Скляренко В. М., в с т а н о в и в : У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю в порядку ст. 315 ЦПК України. Просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 з 22.03.2003 по 10.11.2022. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2023 року матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю передано для розгляду за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси. Ухвала суду мотивована тим, що адреса місця реєстрації ОСОБА_1 не відноситься до територіальної юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси та є підсудною Соснівському районному суду м. Черкаси. При цьому суд зазначив, що норми ЦПК України не містять положень щодо можливості визначення підсудності справи за фактичним місцем проживання особи. До того ж, заявницею ОСОБА_1 і не надано доказів її фактичного проживання за адресою, яка б відносилася до юрисдикції Придніпровського районного суду м. Черкаси. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку та просила скасувати оскаржувану ухвалу суду та зазначити територіальну підсудність за місцем її фактичного проживання. Мотивація апеляційної скарги зводиться до того, що ст. 316 ЦПК України чітко визначено, що заява подається за місцем проживання. Реєстрація та фактичне місце проживання це різні речі і вона про це зазначала у поданій нею заяві при зверненні до суду. Вважає, що суд безпідставно відмовив навіть не викликавши її та свідків в судове засідання. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Предметом оскарження є ухвала суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи викладене, дана апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. За приписами ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження загального або спрощеного; 3) окремого провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Згідно з ч. 3 ст. 294 Розділу ІV ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Частиною 1 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. З системного аналізу вказаної норми вбачається, що визначальним є місце проживання особи, а не її місце реєстрації, оскільки вказані поняття є відмінними та мають різне значення. Місце проживання фізичної особи визначається відповідно до ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якою передбачено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово. За змістом ст. 33 Конституції України передбачено, що кожний, хто на законних підставах перебуває на території України, має право вільно пересуватися, вибирати місце проживання, залишати територію України. Право на свободу пересування і вибору місця проживання в межах держави як невід`ємне право кожної людини закріплено також Загальною декларацією прав людини 1948 р. (ч. 1 ст. 13), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права 1966 р. (ст. 12), Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. (ст. 2) та іншими міжнародно-правовими актами. Відповідно до постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року виключну підсудність встановлено для деяких справ окремого провадження, зокрема, заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Аналіз змісту п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України дає підстави для висновку, що для передачі справи за територіальною юрисдикцією суд повинен встановити обставини, які вказуються на відсутність у суду, до якого звернувся заявник, компетенції на розгляд заяви, а також наявність такої компетенції у іншого суду, до якого така заява передається судом. Крім того, на відміну від заяв позовного провадження, підсудність яких може визначатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування однієї із сторін, підсудність заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначається за місцем проживання заявника, яке може не збігатися з зареєстрованим місцем проживання так, як відповідно до ч. 5 ст. 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання. У заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник зазначає, що на момент звернення до суду із заявою вона проживає за адресою: по АДРЕСА_1 , що є відмінним від адреси її реєстрації. При цьому, доводи її заяви зводяться до того, що вона з 22.03.2003 по 10.11.2022 саме за адресою: АДРЕСА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем ОСОБА_2 , а після його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує там проживати. В підтвердження вказаної обставини посилалась на покази свідків та надала Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 Серії НОМЕР_1 від 11.11.2022, Лікарське свідоцтво про смерть № 5 від 11.11.2022, Довідку про причину смерті ОСОБА_2 , видаткові накладні та чеки за надання ритуальних послуг, Договір замовлення на організацію та проведення поховання № 1497 К від 12 листопада 2022 року, Довідку на одержання праху № 7.192047 К, рахунок № б/н від 19.12.2022 за проведення поминального обіду. Отже, звертаючись із даною заявою до суду, ОСОБА_1 надала суду докази, що на її думку, можуть підтвердити факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , а суд вже при розгляді вказаної заяви по суті повинен був встановити чи надано заявницею достатньо доказів в підтвердження відповідного факту. Зазначені обставини залишились поза увагою місцевого суду при постановлені оскаржуваної ухвали. З огляду на викладені обставини, враховуючи норми ч. 1 ст. 316 ЦПК України заявниця вірно звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси за захистом своїх прав, а висновок місцевого суду про те, що справа за вищевказаною заявою підлягає розгляду Соснівським районним судом м. Черкаси (за місцем її реєстрації) не відповідає вимогам процесуального закону. Щодо заявлених ОСОБА_3 клопотань про залучення третьої особи та визнання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі нечинною, передчасною, то суд враховує наступне. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦПК України, суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема, з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи. Отже, враховуючи, що судом першої інстанції не відкривалось провадження та не розглядалась справа по суті, а також склад сторін у справах окремого провадження, клопотання про залучення третьої особи не підлягає задоволенню. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі. Ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 квітня 2023 року може бути оскаржена в апеляційному суді окремо від рішення суду, проте не оскаржувалась ОСОБА_1 у визначеному законом порядку та не є предметом розгляду у даному апеляційному провадженні. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 березня 2023 року скасувати, а справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єюнаправити до Придніпровського районного суду м. Черкаси для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Текст постанови складено 10 травня 2023 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді : О. В. Карпенко Л. В. Нерушак