Постанова 4811 № 462/998/23

Справа № 462/998/23 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О. Провадження № 22-ц/811/784/23 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року,- ВСТАНОВИВ: в лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, а саме визнати, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказаний у Свідоцтві про народження від 07.07.1972 року Серія НОМЕР_1 є сином померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно із свідоцтвом про смерть від 29.11.2021 року Серія НОМЕР_2 . Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_4 , про встановлення факту родинних відносин передано за територіальною підсудністю на розгляд Городоцького районного суду Львівської області, що знаходиться за адресою: 81500, Львівська область, м. Городок, майдан Гайдамаків,

30. Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною, необгрунтованою, ухвалена з неправильним застосуванням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що згідно акту, виданого ОСББ «Господа-1» від 04.10.2022 року, підписаного сусідами, ОСОБА_1 фактично проживає по АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної підсудності Залізничного районного суду м. Львова. Вказує, що статтею 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем її проживання, а відтак ухвала про передачу справи за підсудністю до Городоцького районного суду Львівської області суперечить вимогам процесуального права. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 березня 2023 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 27 лютого 2023 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд апеляційної скарги скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 27 лютого 2023 року призначено на 16 год. 30 хв. 22 травня 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 01 червня 2023 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 22 травня 2023 року, датою ухвалення постанови є саме 01 червня 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Постановляючи оскаржувану ухвалу та передаючи справу на розгляд до Городоцького районного суду Львівської області за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що заявник зареєстрований за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Суховоля, що знаходиться на території Городоцького району Львівської області, а відтак справа підлягає передачі на розгляд до Городоцького районного суду Львівської області, так як не підсудна Залізничному районному суду м. Львова. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся в Залізничний районний суд м. Львова з заявою про встановлення факту родинних відносин. Свою адресу заявник зазначив, як АДРЕСА_2 , тобто подав заяву за територіальною підсудністю відповідно до ст. 316 ЦПК України, на підтвердження чого долучив акт від 04 жовтня 2022 року, виданий ОСББ «Господа 13», про фактичне місце проживання особи за вищевказаною адресою, який підписаний комісією співвласників житла (мешканців) багатоквартирного будинку, що проживають у квартирах АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_4 . Разом з тим, згідно із довідкою Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС у Львівській області від 23 лютого 2023 року, заявник з 17 серпня 2018 року зареєстрований за адресою: Львівська область, Городоцький район, с.Суховоля. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України). Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 виключну підсудність встановлено для деяких справ окремого провадження, зокрема, заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до ч.1 ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. За положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Для визначення підсудності цивільної справи значення має саме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування. 1 грудня 2021 року набрав чинності Закон України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон № 1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг. З метою реалізації положень Закону № 1871-IX, 7 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (набрання чинності 14 березня 2022 року), якою затверджено: Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), Порядок створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, Порядок електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру. Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265, визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів. Згідно із пунктами 3, 4 зазначеного Порядку № 265 декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради. Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Документом, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час його формування, є витяг із реєстру територіальної громади, який видається органом реєстрації або центром надання адміністративних послуг у паперовій формі за зверненням особи, яка декларує/реєструє місце проживання (перебування), власника (співвласників) житла, законного представника (представника) особи або власника (співвласника) житла, уповноваженої особи житла, іпотекодержателя або довірчого власника (далі - суб`єкт звернення). Суб`єкт звернення для отримання витягу може також звернутися через Єдиний державний веб-портал електронних послуг після проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації. Витяги з реєстру територіальної громади, отримані в електронній або паперовій формі, мають однакову юридичну силу (пункти 36, 45, 46 Порядку). В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) заявника за адресою, зазначеною у поданій ним до суду заяві про встановлення факту, а тому, з врахуванням положень ст. 316 ЦПК України, відсутні законні підстави для розгляду даної цивільної справи Залізничним районним судом м. Львова. І оскільки місце проживання заявника ОСОБА_1 зареєстроване в с. Суховоля Львівського району Львівської області, заява ОСОБА_1 про встановлення факту повинна розглядатися Городоцьким районним судом Львівської області, а відтак судом першої інстанції обґрунтовано передано справу на розгляд до Городоцького районного суду Львівської області. Доводи апеляційної скарги про те, що місце проживання заявника за адресою: АДРЕСА_5 підтверджене актом про фактичне місце проживання особи від 04 жовтня 2022 року, складеним комісією ОСББ «Господа 13», колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду про непідсудність даної справи Залізничному районному суду м. Львова, оскільки для визначення підсудності справи значення має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання чи перебування заявника, підтверджене належними та допустимими доказами. Таким чином, звернувшись до Залізничного районного суду м. Львова із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник не дотримався визначених ЦПК правил підсудності, а відтак суд першої інстанції, встановивши, що місцем реєстрації ОСОБА_1 є с. Суховоля Львівського району Львівської області, підставно передав справу для розгляду за підсудністю до Городоцького районного суду Львівської області. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 27 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 01.06.2023 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк