Постанова 4803 № 216/975/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4546/23 Справа № 216/975/22 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м.Кривий Ріг Справа № 216/975/22 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Гладиш К.І. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Горбенко Інна Василівна, на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року, яке ухвалено суддею Кузнецовим Р.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 лютого 2023 року, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовна заява мотивована тим, що заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.12.2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) на дитину, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подання позовної заяви 29.06.2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Позивач проживає в незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та в нього народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких він також має утримувати. У зв`язку з вищевикладеним, просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.12.2016 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Горбенко І.В., просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції зменшено розмір аліментів без урахування висновків Верховного Суду в аналогічних справах та без підтвердження належними та допустимими доказами погіршення матеріального стану платника аліментів. При цьому, зменшення розміру аліментів у зв`язку з наявністю на утриманні позивача іншої дитини, без підтвердження погіршення його матеріального стану та доказів фактичного надання ним утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не сприятиме належному забезпеченню його доньки та суперечитиме її інтересам. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Швець М.Є., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_2 та її представника адвоката Горбенко І.В., які. Кожна окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Швеця М.Є., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.12.2012 року. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.10.2016 року шлюб між ними було розірвано (а.с. 9). Сторони мають спільну малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.12.2016 року (а.с. 10), з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею повноліття, на користь матері дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилась в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, громадянки України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 29 червня 2016 року. Згідно постанови державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 17.02.2017 року (а.с. 11), відкрито виконавче провадження. З розрахунку заборгованості державного виконавця Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 12) встановлено, що загальний розмір заборгованості по аліментам, в рамках виконавчого провадження АСВП 53440311, станом на 01.01.2022 року, становить 63 590,25 грн. За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків від 21.02.2022 року (а.с. 13), за період з 2 кварталу 2020 по 4 квартал 2021 року, дохід ОСОБА_1 становить 2 637,00 грн. ІНФОРМАЦІЯ_4 у позивача ОСОБА_1 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 6). Приймаючи до уваги наявність на утриманні позивача іншої малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про зміну сімейного стану позивача у зв`язку з народженням дитини, а також погіршення матеріального стану позивача, що, відповідно до ч.1 ст. 192 СК України, є підставою для звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів. При цьому, зменшивши розмір аліментів з 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 до 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд першої інстанції зазначив, що таке зменшення розміру аліментів не призведе до значного погіршення матеріального забезпечення малолітньої доньки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та зменшення розміру аліментів буде забезпечувати справедливий баланс щодо захисту прав малолітньої дитини ОСОБА_8 та необхідністю матеріального забезпечення позивачем малолітнього сина ОСОБА_6 , буде відповідати конституційному принципу, закріпленому у ст. 52 Основного Закону щодо рівності дітей у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним, та буде становити у сукупності на двох дітей 1/3 заробітку (доходу) позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин першої, другої ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченогочастиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Як роз`яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року N 3 відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, розмір аліментів може бути зменшено за заявою батьків, уповноваженого цієї громади чи особи і за згодою органу опіки та піклування. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, а й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 СК «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі»). Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05лютого 2014 року №6-143цс13. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Наведена правова норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріалього, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійної, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував свої позовні вимоги зміною свого сімейного та матеріального стану. При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої). Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сімейний стан ОСОБА_1 змінився, зокрема, у нього народилася дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходиться на утриманні позивача ОСОБА_1 , у зв`язку з чим його матеріальний стан погіршився. Також, згідно доказів, наданих позивачем ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції на спростування доводів апеляційної скарги, останній, 28 грудня 2022 року уклав шлюб з ОСОБА_4 , яка є матір`ю його сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що додатково свідчить про зміну матеріального та сімейного стану позивача. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що, за період з 2 кварталу 2020 по 4 квартал 2021 року, дохід ОСОБА_1 становив лише 2 637,00 грн., що потягло за собою утворення заборгованості зі сплати аліментів, яка, станом на 01.01.2022 року, становить 63 590,25 грн. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що розмір стягуваних із ОСОБА_1 аліментів підлягає зміні у зв`язку зі зміною сімейного стану платника аліментів та погіршення його майнового стану. При цьому, зменшуючи розмір стягуваних аліментів на доньку ОСОБА_3 до 1/6 частини заробітку (доходу) боржника, судом першої інстанції дотримано балансу рівності прав дітей ОСОБА_1 на матеріальне забезпечення, адже у сукупності на двох дітей розмір аліментів буде становити 1/3 частину доходу позивача. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Горбенко Інна Василівна, - залишити без задоволення. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 лютого 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 11 травня 2023 року. Головуючий: Судді: