Постанова 4855 № 640/20065/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20065/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивачка, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.12.2015 №190 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на порушення податковим органом визначеного п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України порядку прийняття оскаржуваного рішення виключення з реєстру платників єдиного податку. А саме на переконання позивачки ГУ ДФС у м. Києві мало право на прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої групи лише у разі попереднього встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника порушення, з фіксацією даної обставини в акті перевірки. В даному випадку рішення від 29.12.2015 №190 було прийняте податковим органом без проведення відповідної перевірки. Також позивачка заперечувала проти обставини наявності у неї податкового боргу упродовж двох послідовних кварталів, як то було зазначено в оскаржуваному рішення, та яка стала підставою для прийняття такого рішення суб`єктом владних повноважень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року адміністративний позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.12.2015 за №190 про виключення із реєстру платників єдиного податку; - стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19). Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що у позивача станом на час прийняття спірного рішення був наявний податковий борг по єдиному податковому боргу з фізичних осіб в сумі 48828,28 грн. Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на момент виникнення спірних правовідносин та дату звернення із цим позовом до суду була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Також станом на 31.12.2015 ОСОБА_1 була зареєстрована як платник єдиного податку третьої групи. Між тим, 29.12.2015 Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийняте рішення за №190 про виключення із реєстру платників єдиного податку. За змістом цього Рішення податковий орган вирішив виключити ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2016 з підстави, визначеної п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України з урахуванням пп. 8 п. 298.2.3 ст. 298 цього ж Кодексу, а саме "Платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та строки: 8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів". В якості документів, що підтверджує наявність підстави для виключення ОСОБА_1 з Реєстру платників єдиного податку визначено довідку про наявність податкового боргу від 28.12.2015 №2268/26-55-17-05-21 (за текстом якої станом на 28.12.2015 податковий борг становив 48 828,28 грн.) та картка особового рахунку платника. Вказане рішення від 29.12.2015 №190 було надіслане на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) та повернулось 30.01.2016 неврученим з причини "за закінченням встановленого строку зберігання". У тексті позовної заяви ОСОБА_1 пояснила суду, що про обставини прийняття та зміст рішення від 29.12.2015 №190 про виключення із реєстру платників єдиного податку їй було невідомо до моменту отримання копії такого рішення разом із супровідним листом ГУ ДПС у м. Києві від 25.03.2021 вих. №31917/6/26-15-24-17-24. Натомість до цього часу ФОП ОСОБА_1 продовжувала подавати за місцем податкового обліку податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (копії таких податкових звітів за періоди 2016 - 2019 років долучені до позовної заяви). Вважаючи рішення про анулювання платником єдиного податку протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач всупереч вимог закону не подав до матеріалів справи належних доказів на підтвердження факту наявності у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів за період з 01.07.2015 по 01.12.2015, - а саме засвідчений витяг з інтегрованої картки платника відповідного податку за 2015 рік, у зв`язку з цим судом першої зроблено висновки про задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (надалі - ПК України). Пунктом 291.2 статті 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Згідно пункту 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. За приписами підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно пункту 299.2 статті 299 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку За приписами пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Згідно підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Відповідно до абзацу 3 пункту 59.1 статті 59 ПК України у редакції спірного періоду податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ), то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначено підпунктом 169.1.1 ПКУ для відповідного року. Отже, у спірний період податкова вимога не надсилалась у випадку, якщо сума податкового боргу платника податків не перевищувала 1020 грн. (17х60). Відповідно до абзацу першого пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції було враховано позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року по справі №813/676/17, від 03 грудня 2020 року по справі №200/9334/19-а, від 14 липня 2021 року по справі №808/224/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Судом першої інстанції встановлено, що рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку (вих. №190 від 29.12.2015) було прийнято контролюючим органом не на підставі акта за наслідками проведеної перевірки за фактом наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, як це передбачено п. 299.11 ст. 299 ПК України, а на підставі доповідної записки структурного підрозділу ГУ ДФС у м. Києві. Доказів на підтвердження протилежного відповідач до суду не подав. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду не надано переконливі докази того, що контролюючим органом було проведено перевірки з питань своєчасної сплати позивачкою узгоджених сум грошових зобов`язань (камеральної перевірки), внаслідок чого не було встановлено відповідним актом перевірки наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, не було зафіксовано документально дату виникнення та строку наявності податкового боргу як передумови для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач всупереч вищезазначених норм права не надав належних доказів на підтвердження факту наявності у ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів за період з 01.07.2015 по 01.12.2015, - а саме засвідчений витяг з інтегрованої картки платника відповідного податку за 2015 рік. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності підстав для позбавлення позивача статусу платника єдиного податку та протиправність оскаржуваного рішення про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, а тому позовні вимоги підлягали задоволенню. Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 132, 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан