Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/27166/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/27166/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Грибан І.О., Ключковича В.Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ : До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №395/26-15-33-17-26/3251218815 від 30 вересня 2019 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є фізичною особою - підприємцем з 13 вересня 2018 року та є платником єдиного податку другої групи. Рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 30 вересня 2019 року №395/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 позивача виключено з реєстру платників єдиного податку з 30 вересня 2019 року, у зв`язку з наявністю у нього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, у порядку п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України. Позивач отримав вказане рішення 28 серпня 2020 року поштовим відправленням. Позивач стверджує, що у останнього відсутній будь-який податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що передували рішенню про анулювання реєстрації з 30 вересня 2019 року, що виключає можливість застосування положень п.299.10 ст. 299 та підпункту 298.2.3 пункту 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України, оскільки позивачем вчасно та у повному обсязі сплачувався єдиний податок, проте в декларації позивачем помилково не заповнювався пункт 13, проте така помилка виправлена за допомогою подачі уточнюючої декларації від 17 лютого 2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №395/26-15-33-17-26/3251218815 від 30 вересня 2019 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 ; - стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840,80 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та здійснення порушень процесуальних норм, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за: 2018 рік, І півріччя 2019 року, три квартали 2019 та 2019 рік заповнені з порушенням вимог порядку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2017 №369), а саме: платником не враховано в рядку 13 сума єдиного податку нарахована за попередній звітній період. Позивач заперечує проти апеляційної скарги відповідача у повному обсязі, з підстав зазначених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у м. Києві 30 вересня 2019 року прийнято рішення №395/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 , на підставі якого позивача було виключно з реєстру платників єдиного податку. Підставою для виключення позивача з реєстру стало, як вказує відповідач: - виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірки порушень платником єдиного податку вимог глави 1 розділу XIV Кодексу (п. 299.11 ст. 299 Кодексу); - наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 Кодексу. Про наявність такого рішення і підстав, з яких було прийнято таке рішення позивачу стало відомо 28 серпня 2020 року, що підтверджується відомостями з веб-сайту ПАТ "Укрпошта" та штрих-кодом, розміщеним на конверті, в якому надано відповідь відповідачем щодо підстав виключення з реєстру платників єдиного податку на звернення позивача від 04 серпня 2020 року, лист №39795/ФОП/26-15-33-17-15 від 19 серпня 2020 року. В той же час, позивач був зареєстрований платником єдиного податку третьої групи 13 вересня 2018 року. В лютому 2020 року під час оформлення припинення позивачем статусу фізичної особи- підприємця йому стало відомо про те, що відповідачем було прийнято рішення про виключення його з реєстру платників єдиного податку ще у вересні 2019 року. Позивач зазначив, що на усні звернення його щодо документальних підстав його виключення з реєстру платників єдиного податку працівниками відповідача проігноровані і лише на звернення позивача від 04 серпня 2020 року відповідачем, листом № 39795/ФОП/26-15-33-17-15 від 19 серпня 2020 року було повідомлено позивача про наступне. Так, відповідно до пояснень відповідача, "згідно з даними інтегрованої картки платника по єдиному податку з фізичних осіб (18050400) на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 був наявний податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб: 01.04.2019 - 815,00 грн., 01.05.2019 - 815,00 грн., 01.06.2019 - 815,00 грн., 01.07.2019 - 815,00 грн., 01.08.2019 - 815,00 грн., 01.09.2019 - 10008,28 та на момент винесення рішення 30.09.2019 борг становив -10008,28 гривень. Податковий борг по єдиному податку виник у зв`язку з відсутністю в інтегрованій картці платника (далі ІКП) по єдиному податку фізичних осіб (код 18050400) сплат самостійно визначених податкових зобов`язань по податковим деклараціям платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за: 2018 рік, І півріччя 2019 року, три квартали 2019 року та рік 2019". Вважаючи рішення про анулювання платником єдиного податку протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно, при заповненні декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за податкові (звітні) періоди: 2018 рік, за І квартал 2019 року, за півріччя 2019 року та за три квартали 2019 року позивачем були допущені арифметичні помилки, проте останнім подано уточнюючі декларації та виправлено дані помилки. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем було сплачено податкові зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (надалі - ПК України). Пунктом 291.2 статті 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Згідно пункту 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. За приписами підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку: друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно пункту 299.2 статті 299 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку За приписами пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Згідно підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів. Відповідно до абзацу 3 пункту 59.1 статті 59 ПК України у редакції спірного періоду податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян (НМДГ), то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначено підпунктом 169.1.1 ПКУ для відповідного року. Отже, у спірний період податкова вимога не надсилалась у випадку, якщо сума податкового боргу платника податків не перевищувала 1020 грн. (17х60). Відповідно до абзацу першого пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Колегія суддів звертає увагу, щ судом першої інстанції було враховано позицію висловлено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03 грудня 2020 року по справі №200/9334/19-а. Судом першої інстанції встановлено, що підставою прийняття рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30 вересня 2020 року №395/26-15-33-17-26/3251218815 про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку було встановлення наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем дійсно, при заповненні декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за податкові (звітні) періоди: 2018 рік, за І квартал 2019 року, за півріччя 2019 року та за три квартали 2019 року ним були допущені арифметичні помилки, а саме не заповнений рядок 13 (сума єдиного податку нарахована за попередній звітній період), які не вплинули на розмір його податкових зобов`язань по єдиному податку, обрахованих виходячи з фактично отриманого доходу. Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені декларації контролюючим органом прийнято без зауваження. З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючі декларації від 17 лютого 2020 року, отже в даному випадку позивачем при заповненні декларацій було допущені помилки не навмисно, а відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про зворотнє. Також, позивачем в підтвердження сплати зобов`язань по єдиному податку до суду першої інстанції надано платіжні доручення: №@2PL651115 (дублікат квитанції №0.0.1190017113.1) від 20.11.2018; №@2PL776933 (дублікат квитанції №0.0.1268319913.1) від 15.02.2019; №@2PL690100 (дублікат квитанції №0.0.1364442490.1) від 24.05.2019; №@2PL549234 (дублікат квитанції №0.0.1433437686.1) від 12.08.2019; №@2PL355371 (дублікат квитанції №0.0.1512272238.1) від 04.11.2019. Отже, в даному випадку фактично у позивача відсутній податковий борг, оскільки відповідні податкові зобов`язання по єдиному податку, обраховані виходячи з фактично отриманого доходу, ним були сплачені в належному розмірі та строки, що зокрема підтверджується платіжними дорученнями: Відповідно до статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Помилка позивача в розрахунковому рахунку не свідчить про протиправність його дій, а тому не є податковим правопорушенням у розумінні ПК України, яке тягне за собою застосування негативних наслідків у вигляді виключення з реєстру платника єдиного податку Спірне рішення хоч і прийнято контролюючим органом на підставі акта перевірки, як передбачено п.299.11 ст. 299 ПК України, проте, контролюючим органом проведено камеральну перевірку, а не документальну перевірку. Більше того, датою виключення з реєстру платника єдиного податку, відповідно до оскаржуваного рішення, є 30 вересня 2019 року (останній день ІІІ кварталу), що не відповідає вимогам п.299.11 ст. 299 ПК України, оскільки не є першим числом місяця, наступного за кварталом. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності підстав для позбавлення позивача статусу платника єдиного податку та протиправність оскаржуваного рішення від 30 вересня 2020 року №395/26-15-33-17-26/ НОМЕР_1 про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, а тому позовні вимоги підлягали задоволенню. Отже, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов (надання Відмови), а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 132, 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: І.О. Грибан В.Ю. Ключкович