Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2758/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 р. Справа № 480/2758/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2026, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 14.01.26 у справі № 480/2758/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі за текстом також відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 27 листопада 2024 року №872/18-28-24-07-02; - зобов`язати ГУ ДПС у Сумській області відновити з 01 жовтня 2024 року реєстрацію Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5% шляхом включення фізичної особи-підприємця до реєстру платників єдиного податку. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку №872/18-28-24-07-02 від 27.11.2024. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Сумській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% з 01.10.2024 шляхом включення до Реєстру платників єдиного податку. Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2422 грн 40 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, із ненаданням належної оцінки усім істотним обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції того, що відповідно до норм Закону № 1089 платники єдиного податку фізичні особи підприємці при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; водночас для застосування спрощеної системи оподаткування платники податків подають заяву за формою, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 за №308; форма цієї заяви передбачає зазначення платниками видів діяльності за кодами з КВЕД ДК 009:2010, які суб`єкт господарювання має здійснювати, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування; класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД-2010), згідно з якою діяльність з надання послуг, доступу до мережі Інтернет не виокремлюється в окремий клас або підклас видів економічної діяльності, а є складовою класів 61.10 - «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку», 61.20 «Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку», 61.30 «Діяльність у сфері супутникового електрозв`язку» та класу 61.90 - «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», а отже фізичні особи підприємці, які обрали вищевказані КВЕД та надають електронні комунікаційні послуги, не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач вказує на безпідставність доводів контролюючого органу як таких, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем 05.04.2007, є платником єдиного податку третьої групи, та основним видом його діяльності за КВЕД є «61.90. Інша діяльність у сфері електрозв`язку». Згідно з витягу з Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг позивач є надавачем «Послуг доступу до мережі Інтернет» (відповідно до коду виду електронних комунікаційних послуг «IA.S1») та «Послуг широкомасштабного доступу до мережі Інтернет» (відповідно до коду виду електронних комунікаційних послуг «IA.S1») (а.с.11). Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Результати зазначеної перевірки оформлені актом від 30.09.2024 за №6850/18-28-24-07-02/ НОМЕР_1 (а.с. 12, 13), відповідно до висновків якого встановлено порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування, а саме: абз.8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291, абз. 5 п.п. 298.2.3, п. 298.2 ст. 298 ПК України (у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання). Головним управління ДПС у Сумській області під час здійснення камеральної перевірки декларації платника єдиного податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , результати якої зафіксовані в акті камеральної перевірки від 30.09.2024 за №6850/18-28-24-07-02/ НОМЕР_1 (а.с. 112-13) встановлено, що платник здійснює діяльність за КВЕД_61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку, що є порушенням абзацу 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу, а саме: не можуть бути платниками єдиного податку першої третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж (а.с. 12, 13). 27.11.2024 ГУ ДПС у Сумській області, керуючись підпунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, на підставі акта камеральної перевірки від 30.09.2024 №6850/18-28-24-07-02/ НОМЕР_1 (а.с. 12-13), прийняло рішення від 27.11.2024 за №872/18-28-24-07-02 про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.10.2024 у зв`язку з порушенням умов застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.14). Скориставшись правом на оскарження рішення від 27.11.2024 за №872/18-28-24-07-02 у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято з порушенням норм ПК України, не у порядку, встановленому ПК України, а тому не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.п. 291.2, 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України (далі також ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Стаття 298 ПК України встановлює порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування. У підпункті 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п. 299.2 ст. 299 ПК України). Згідно з п.п. 299.10, 299.11 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу. У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, установлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. З огляду на викладене реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом. Водночас прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. За матеріалами справи оскаржуване рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийняте на підставі акта камеральної перевірки від 30.09.2024 за №6850/18-28-24-07-02/ НОМЕР_1 . Виїзна документальна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковим органом не проводилась. Отже, як свідчать встановлені обставини справи, відповідачем проведено камеральну перевірку, наслідки якої в силу норм пункту 299.11 статті 299 ПК України не передбачають прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи. Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні". Згідно з п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом. Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, установлених п. 75. ст. 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником податків вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюються. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складання розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування тощо). Такі висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 у справі №200/697/20-а, які підлягають обов`язковому врахуванню відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2023 року у справі № 320/1040/19, від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24. Доводи представника відповідача про невизначення статтею 299 ПК України виду перевірки (камеральної чи документальної), під час проведення якої можливо виявити порушення норм податкового законодавства платником єдиного податку першої - третьої груп та прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку суд оцінює критично, оскільки дійсно у статті 299 ПК не зазначено вказаного. Разом з тим, як уже зазначалось, у переліку підстав проведення камеральної перевірки, визначеного підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 ПК України, відсутня така як «перевірка правомірності перебування платника на спрощеній системі оподаткування». Попри наведені вище норми матеріального закону, виїзна документальна перевірка позивача податковим органом не проводилась, натомість відповідачем проведено камеральну перевірку, наслідки якої в силу норм пункту 299.11 статті 299 ПК України не передбачають прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку. За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав. Висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.02.2018 у справі № 816/543/17, від 29.03.2018 у справі № 804/2321/17, від 03 грудня 2020 року у справі № 200/9334/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі №200/697/20-а, від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24. Крім того, суд уважає за необхідне звернути увагу на Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі - Порядок №727). Згідно з підпунктом 1 розділу ІІ вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки. Пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку №727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У ньому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків. Суд наголошує на тому, що незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, він є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акта перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення.

Описова частина акта перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акта перевірки порушень, на підставі яких прийнято рішення, мав змогу подати заперечення проти акта перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу. Про обов`язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 26 червня 2023 року у справі №815/6819/14, від 18 березня 2025 року у справі № 160/21398/24. Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки зазначено, що згідно з інформаційними базами даних ДПС України у реєстраційних даних ФОП ОСОБА_1 зазначено, крім іншого, такий вид діяльності як «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» (61.90). Також в акті перевірки цитуються норми підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291, підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України та зроблено висновок про встановлення порушення платником податків умов застосування спрощеної системи оподаткування, а саме: абз. 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК Кодексу (у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання). Серед переліку документів та відомостей з інформаційних баз, використаних під час проведення перевірки, зазначено: ІКС "Податковий блок"; заяви платника про обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця. Разом з цим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення, взагалі не відображає зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень. З описової частини акта перевірки не зрозуміло в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення, якими первинними документами та фактичними доказами підтверджується виявлене порушення. Зміст акта перевірки свідчить, що податковим органом не наведено жодного доводу, який би підтверджував здійснення позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку першої - третьої груп. У свою чергу, неповнота висновків акта перевірки, виключає можливість стверджувати про здійснення позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку першої - третьої груп, така неповнота фактично унеможливлює здійснити аналіз правових норм в межах конкретних правовідносин. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24. Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято з порушенням норм ПК України, не у порядку, встановленому ПК України, а тому не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню. Водночас суд першої інстанції обґрунтовано не надав правову оцінку підставі для анулювання реєстрації, як платника єдиного податку, оскільки відповідачем порушено процедуру анулювання реєстрації платника єдиного податку-фізичної особи, що є основною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Разом з цим, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Згідно з пунктом 19-3.1 статті 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом. Відповідно до п. 299.1 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Згідно з п. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному вебпорталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному вебсайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку. Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування. Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків. Водночас нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу з заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним відновленням порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління ДПС у Сумській області відновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку 3 групи з дати анулювання шляхом включення ФОП ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку та видати довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку другої групи з 01.10.2024, з метою недопущення порушення права позивача та повернення його у становище, яке існувало до винесення протиправного рішення. Аргументи відповідача, наведені ним в апеляційній скарзі, фактично зводяться до викладу обставин, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому не беруться колегією суддів до уваги. Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи сторін, оскільки судом досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. З огляду на приписи статті 139 КАС України підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі № 480/2758/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц