Постанова Київський апеляційний суд № 760/2299/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/658/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 травня 2023 року місто Київ справа № 760/2299/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну за апеляційною скаргою Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року про часткове задоволення скарги, постановлену під головуванням судді Українця В.В., повний текст ухвали складено 22 серпня 2022 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченка Дмитра Євгеновича про скасування арешту, зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ювелірна гільдія»,- В С Т А Н О В И В: 29 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва зі скаргою у порядку ст.447 ЦПК України, в якій просив: визнати протиправними та незаконними дії начальника Голосіївського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту з його майна та зняти арешт, що був внесений на підставі постанови ВДВС Голосіївського РУЮ у м.Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження НОМЕР_2 від 07 травня 2014 року; зобов`язати посадових осіб Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна. В мотивування вимог посилався на те, що при зверненні до нотаріуса він дізнався, що на все його майно накладено арешт. Вказував, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №241895746 від 26 січня 2021 року встановлено обтяження всього нерухомого майна шляхом його арешту ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 травня 2014 року, видавник: Відділ державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві. Зазначав, що з відповіді Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 березня 2021 року вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва №1-92/12 від 27 лютого 2014 року про стягнення з нього на користь ТОВ «Українська ювелірна гільдія» грошових коштів. 28 лютого 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 07 травня 2014 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Посилався на те, що 11 грудня 2014 року за заявою стягувача про направлення виконавчого документа за місцем роботи боржника державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Вказував, що 23 листопада 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а постановою державного виконавця від 18 березня 2016 року повернуто виконавчий документ стягувачу. Виконавчий лист також направлявся до Другого Приморського ВДВС у м. Одесі, проте 06 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Станом на 26 квітня 2021 року виконавчий документ повторно до відділу на виконання не пред'являвся. Зазначав, що на теперішній час будь-які відкриті виконавчі провадження щодо нього відсутні, а з моменту завершення виконавчого провадження НОМЕР_1 минуло майже шість років, виконавчі провадження знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, проте арешт з майна не знятий. УхвалоюСолом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано посадових осіб Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжити дій щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва №1-92/12 від 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська ювелірна гільдія» грошових коштів. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Голосіївський ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою скаргу залишити без задоволення. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції ухвалою від 15 серпня 2022 зобов`язуючи посадових осіб Голосіївського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вжити дій щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 не врахував ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має правозвернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як cуд першої інстанції. Вказував, що суд першої інстанції не врахував статтю 433 ЦПК України, якою передбачено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Зазначав, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником не сплачено, виконавчий лист №1-92/12 від 27 лютого 2014 рокувиданий Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська ювелірна гільдія» боргу у розмірі 114030,80 грн. не виконаний. Вважає, що відсутні будь-які підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 18 листопада 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні апеляційного суду боржник ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Начальник Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченко Д.Є. та заінтересована особа ТОВ «Українська ювелірна гільдія» в судове засідання нез`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися в судове засідання, оскільки відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення боржника ОСОБА_1 , з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва №1-92/12 від 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська ювелірна гільдія» грошових коштів у розмірі 114030,80 грн. 07 травня 2014 року державним виконавцем в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 11 грудня 2014 року за заявою стягувача про направлення виконавчого документа за місцем роботи боржника державним виконавцем на підставі п.10 ч.1 ст.49Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, який був чинний на дату винесення постанови, у виконавчому провадженні НОМЕР_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. З відповіді Другого Приморського ВДВС у м. Одесі від 26 квітня 2021 року вбачається, що 06 лютого 2015 року до відділу на виконання надійшов виконавчий лист Солом'янського районного суду міста Києва №1-92/12 від 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська ювелірна гільдія» грошових коштів у розмірі 114030,80 грн. 06 лютого 2015 року на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. Станом на 26 квітня 2021 року виконавчий документ повторно до відділу на виконання не пред`являвся. 23 листопада 2015 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Солом`янського районного суду м. Києва № 1-92/12 від 27 лютого 2014 року. Постановою державного виконавця від 18 березня 2016 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV повернуто виконавчий документ стягувачу, що підтверджується відповіддю Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 31 березня 2021 року. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26 січня 2021 року постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у місті Києві від 07 травня 2014 року накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_1 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з заявою, в якій просив зняти арешт з його майна, який було накладено згідно постанови НОМЕР_2 від 07 травня 2014 року. У відповідь на вказану заяву Голосіївський районний ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 14 грудня 2021 року повідомив ОСОБА_1 , що підстави для зняття арешту з майна боржника визначені п.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Згідно з п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України). Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вказував на те, що згідно приписів Закону України «Про виконавче провадження», що діяв на момент винесення постанови від 18 березня 2016 року, державний виконавець завершуючи виконавче провадження НОМЕР_1 та повертаючи виконавчий лист стягувачу, повинен був зняти накладений арешт з його майна, проте цього зроблено не було. В апеляційній скарзі Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначав, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження боржником ОСОБА_1 не сплачено, виконавчий лист №1-92/12 від 27 лютого 2014 року виданий Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська ювелірна гільдія» боргу у розмірі 114030,80 грн. не виконаний, а відтак вважає, що відсутні будь-які підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 . Суд першої інстанції частково задовольняючи скаргу ОСОБА_1 посилався на те, що на даний час будь-які відкриті виконавчі провадження щодо останнього відсутні, виконавчі провадження, де скаржник був боржником, знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання, проте арешт з майна боржника не знятий, а тому вважав, що дії Голосіївського районного ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стосовно відмови у знятті арешту з майна боржника є неправомірними, а вимога скаржника про зобов`язання посадових осіб відділу вжити дії щодо зняття арешту з майна підлягає задоволенню. Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року, а Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року втратив чинність. Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIIIвиконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Згідно з п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (чинного на час винесення постанови від 11 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2), виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Положеннями ч.ч.1, 2 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (чинного на час винесення постанови від 11 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2) визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення. У разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Оскільки постанова державного виконавця від 11 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 була винесена на підставі п.10 ч.1 ст.49Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, отже у державного виконавця згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV були відсутні правові підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1 . Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (чинного на час винесення постанови від 18 березня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні НОМЕР_1) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно ч.5 даної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону. Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV, при цьому стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання. Відповідно до ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV повернення виконавчого документа не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Отже зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 22 грудня 2021 року у справі №634/292/21, від 12 серпня 2020 року у справі №569/17603/18, від 26 квітня 2022 року у справі №242/4601/20, від 04 листопада 2022 року у справі №686/6010/14-ц. Оскільки постановою державного виконавця від 18 березня 2016 року виконавчий лист №1-92/12 повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону №606-XIV, тобто, виконавче провадження не є закінченим, а тому відсутні підстави для застосування правових наслідків, передбачених ч.2 ст.50 Закону №606-XIV, у вигляді зняття арешту з майна ОСОБА_1 . Положеннями статті 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Колегія суддів вважає, що оскаржувані дії та бездіяльність начальника Голосіївського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та державного виконавця, який виносив постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 були вчинені відповідно до закону, в межах повноважень, а відтак відсутні правові підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 . Зазначених вимог закону суд першої інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ОСОБА_1 , отже ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги. Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що право ОСОБА_1 на розпорядження належним йому майном без будь-яких обтяжень у вигляді арешту, може бути поновлено, зокрема, шляхом добровільного виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду міста Києва №1-92/12 від 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська ювелірна гільдія» грошових коштів у розмірі 114030,80 грн., сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Крім того, звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просив поновити йому строк для подання скарги на дії державного виконавця, посилаючись на те, що ним до Солом'янського районного суду міста Києва 24 грудня 2021 року було подано скаргу на дії начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції м. Київ) Нідченко Д.Є. щодо відмови у знятті арешту з майна. За результатами розгляду скарги, судом постановлено ухвалу від 31 грудня 2021 року про повернення його скарги без розгляду (справа №760/34804/21). Вказував, що з моменту постановлення ухвали 31 грудня 2021 року до 25 січня 2022 року ані ухвали суду, ані повернутої скарги та її матеріалів він від суду не отримував, лише 27 січня 2022 року він отримав вказані матеріали та подав вказану скаргу повторно. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 строку для подання вказаної скарги. На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року - скасувати та постановити нове судове рішення. Поновити ОСОБА_1 строк на подачу до суду скарги на дії начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченка Дмитра Євгеновича та скасування арешту, зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ювелірна гільдія». У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нідченка Дмитра Євгеновича та скасування арешту, зобов`язання вчинити дії, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ювелірна гільдія» відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 10 травня 2023 року. Головуючий: Судді: