Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/22136/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (додаткова) 10 травня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/22136/22 Провадження № 22-з/4820/92/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В. розглянув заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі № 686/22136/22за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення відшкодування шкоди. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з заявою, суд в с т а н о в и в: В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТДВСК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування в розмірі 20112,71 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування в розмірі 20112,71 грн., та судові витрати в розмірі 13642,40 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 квітня 2023 року апеляційну скаргу ТДВ СК «Альфа-Гарант» було залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року без змін. 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи в апеляційному суді. Вказує, що у відзиві на апеляційну скаргу зазначав орієнтований попередній розрахунок суми судових витрат, який складав 7500 грн. 05 травня 2023 року представник ТДВ СК «Альфа-Гарант» Білинова А.В. надіслала до апеляційного суду заяву де вказує на неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу ціні позову і обсягу роботи адвоката, адже підстава для відмови у задоволенні апеляційної скарги не є в причинно-наслідковому заявку з діями адвоката чи складені ним процесуальні документи, вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити в повному обсязі Також вказує, що витрати на оплату послуг адвоката становлять 30% від ціни позову, що є абсурдним, враховуючи малозначність справи. Крім того, за обставинами - справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу чи зусиль, адже позовна заява є простою, навіть типовою. Отже, визначений розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеними, не відповідає принципам і критеріям розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Так, встановлено, що 24 квітня 2023 року Хмельницьким апеляційним судом в порядку ст. 369 ЦПК України було розглянуто справу за позовом ОСОБА_1 до ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ТДВ СК «Альфа-Гарант» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2023 року. Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Справа апеляційним судом розглядалася в порядку ст. 369 ЦПК України спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що подана заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Статтею 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту. Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18). На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). З матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2023 року між адвокатом Терличем А.В. та ОСОБА_1 був укладений договір про надання професійної правничої допомоги при апеляційному розгляді даної цивільної справи. На підставі укладеного договору та ордеру про надання правничої допомоги адвокат Терлич А.В. надавав ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції професійну правничу допомогу у справі у вигляді підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Терлич А.В. та позивач ОСОБА_1 просили стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 7500 грн., на підтвердження чого надали договір про надання професійної правничої допомоги, ордер, акт-розрахунок наданих послуг і понесених витрат, платіжну інструкцію про сплату 7500 грн адвокату позивачем за надані послуги. В клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представник відповідача вказала, що розмір даних витрат є неспівмірними з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, сумою позову, оскільки справа є малозначною, а розмір витрат в суді апеляційної інстанції складає 30% від суми позову, тому вважає, що взагалі відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи доводи, викладені в клопотанні представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 2500 грн. Зокрема, як вбачається із Договору про надання правової допомоги послуги, які надавалися адвокатом - одна усна консультація, вивчення апеляційної скарги, перевірка доводів апелянта фактичним обставинам справи та чинному законодавству, підготовка відзиву. Як видно з відзиву на апеляційну скаргу, відзив складається з обставин справи, узагальнених доводів представника, які в значній мірі вже були зазначені у позовній заяві. Враховуючи наведене колегія суддів частково погоджується з доводами представника ТДВ СК «Альфа-Гарант» - адвоката Білинової А.В. щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу виходячи з конкретних обставин та вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню на користь позивача в сумі 2500 грн. Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, ч.ч.2,3, ст. 381 ЦПК України, суд у х в а л и в : Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (код ЄДРПОУ: 32382598, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки 26) на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 2500 грн. витрат на правову допомогу. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту підписання, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення. Додаткова постанова складена 10 травня 2023 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова