Постанова Дніпровський апеляційний суд № 187/1171/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4722/23 Справа № 187/1171/22 Суддя у 1-й інстанції - Соловйов І.М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Барильської А.П., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, - в с т а н о в и л а: У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, мотивуючи його тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого вони мають спільного сина, який на даний час є студентом 2-го курсу факультету інформаційних технологій Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», денної форми навчання. Посилаючись на те, що син їх продовжує навчання, проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні, а відповідач у добровільному порядку жодної допомоги не надає, хоча має змогу, а тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на її користь, аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним 23 річного віку, за умови що він буде продовжувати навчання. Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання починаючи з 20 жовтня 2022року до закінчення його навчання у вищому учбовому закладі чи до досягнення 23 річного віку, в залежності, яка з цих обставин настане першою. В іншій частині позову відмовлено. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/8 частини усіх видів його доходу. Апеляційна скарга мотивована тим, що обов`язок утримувати повнолітню дитину яка продовжує навчання, лежить і на позивачці. Розмір аліментів стягнутий судом є надмірним тягарем для нього. Позивачка правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Згідно з п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони по справі є батьками повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2006 року відповідач сплачував на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до його повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 досягнув повноліття та виплата аліментів припинилась. Згідно довідки №16/56-137 від 05 вересня 2022 року Національного технічного Університету «Дніпровська політехніка», ОСОБА_3 навчається на 2-му курсі даного закладу на курсі інформаційних технологій, форма навчання денне відділення на умовах договору, стипендія не нараховується. Термін навчання з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року. Відповідно до довідки наданої Петриківською селищною радою від 25 серпня 2022 року №763 ОСОБА_3 проживає спільно з матір`ю. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що син сторін, у зв`язку з навчанням, має право на отримання аліментів від відповідача, а останній має змогу сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини, що на думку суду буде відповідати вимогам ст.ст.182,200 СК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Правовідносини батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199,200,201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Встановивши, що син сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на 2-му курсі Національного технічного Університету «Дніпровська політехніка», на курсі інформаційних технологій, форма навчання денне відділення на умовах договору, стипендію не отримує, та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_1 , який є працездатним, має можливість надавати сину таку допомогу, суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази на предмет їх належності, допустимості та достатності для правильного вирішення справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина на період його навчання у розмірі 1/6 частини щомісячно, починаючи з 20 жовтня 2022 року і до закінчення строку навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років. Посилання апелянта на те, що він згодний сплачувати аліменти у розмірі 1/8 частини, не є підставою для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру аліментів. Жодних доказів того, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є надмірним тягарем для нього відповідачем не надано. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 10 травня 2023 року. Головуючий: Е.Л.Демченко Судді: А.П.Барильська Т.Р.Куценко