Постанова Харківський апеляційний суд № 639/829/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «09» травня 2023 року м. Харків справа № 639/829/23 провадження № 22ц/818/819/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б., за участю секретаря Волобуєва О.О., учасники справи: заявник ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_3 , заінтересована особа - державний виконавець Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юношев Д. А., представниця заінтересованої особи Галецька Т. М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 березня 2023 року в складі судді Гаврилюк С.М. в с т а н о в и в: У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на незаконні рішення та бездіяльність державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач: ОСОБА_3 . Скарга мотивована тим, що в провадженні Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження № 63577510 з виконання виконавчого листа № 617/762/16-к, виданого 09 червня 2020 року Жовтневим районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 спричиненої злочином моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн. 09 липня 2021 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. В зв`язку з чим на банківський рахунок боржника ОСОБА_1 НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» накладено арешт. Зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020 зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі, виходячи із закупівельної вартості станом на день звільнення з військової служби 12 серпня 2020 року. Вказав, що на виконання вказаного рішення суду 02 липня 2021 року військова частина НОМЕР_2 перерахувала ОСОБА_1 в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно суму коштів у розмірі 35 468,98 грн. Вважав, що вищезазначені кошти є такими, на які не може бути звернено стягнення в силу пункту 2 частини 2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження». 16 січня 2023 року він подав до відділу виконавчої служби заяву разом із судовим рішенням та виписками з банківського рахунку, в якій просив зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на його банківському рахунку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» і які були йому перераховані в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Однак, у відповіді від 07 лютого 2023 року № 1428 відділ державної виконавчої служби відмовився зняти арешт з коштів боржника в сумі 35 468,98 грн, що були сплачені 02 липня 2021 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, оскільки боржник, на думку державного виконавця, не надав документів на підтвердження правового статусу коштів, на які не може бути звернено стягнення в силу закону. Просив визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Дмитра Юношева, оформлене листом від 07 лютого 2023 року за № 1428 про відмову у знятті арешту з коштів боржника в рамках виконавчого провадження № 63577510, на які не може бути звернено стягнення в силу закону, та скасувати це рішення; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № 63577510, щодо не зняття арешту з грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку боржника ОСОБА_1 НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», і які були перераховані ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020; зобов`язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № 63577510, зняти арешт з грошових коштів в сумі 35 468,98 грн, що знаходяться на банківському рахунку боржника ОСОБА_1 НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», і які були перераховані ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 березня 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 через свого представника до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що сама по собі відсутність інформації банку про неможливість звернення стягнення на кошти боржника, що знаходяться на його банківському рахунку, не є підставою для відмови у знятті державним виконавцем арешту з таких грошових коштів. Зазначив, що ним надано державному виконавцю рішення суду і підтвердив, що перераховані йому військовою частиною НОМЕР_2 кошти в розмірі 35 468,98 грн були сплачені в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому на ці кошти не може бути звернено стягнення в силу заборони пункту 2 частини 2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, і державному виконавцю, і суду ним надано виписки з відповідного банківського рахунку, з яких вбачається, що на цьому рахунку немає інших коштів, окрім тих, що були сплачені військовою частиною НОМЕР_2 в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі рішення суду, що набрало законної сили. Вказав, що суд першої інстанції не звернув уваги і не врахував, що боржник не просив ані державного виконавця, ані суд зняти арешт з усього банківського рахунку. Він звертався з проханням зняти арешти лише із суми коштів в розмірі 35 468,98 грн, які були виплачені йому військовою частиною НОМЕР_2 на підставі рішення суду в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. При цьому, після скасування арешту із вказаної суми грошових коштів, що мають цільове призначення, боржник не заперечує проти збереження арешту на самому банківському рахунку. Вказав, що суд першої інстанції помилково вважає ніби з моменту зарахування коштів на банківський рахунок боржника ці кошти втратили своє цільове призначення та набули статусу банківського вкладу. Він не має будь-яких договорів банківського вкладу і не здійснював будь-яких депозитів, він лише користується поточним банківським рахунком. 08 травня 2023 року до суду апеляційної інстанції електронною поштою від Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав, що апеляційна скарга необґрунтована. При цьому виклав обставини справи та зазначив, що судове рішення щодо стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 250 000,00 грн протягом майже трьох років боржником не виконано. Вказав, що скаржником пропущено строк на оскарження постанови виконавчої служби. Разом з тим посилався на норми права, які забороняють звернення стягнення на грошові кошти, що застосовуються і до цього випадку. На його думку, оскільки судове рішення не виконано, підстав для задоволення скарги немає. До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. 09 травня 2023 року від представника ОСОБА_1 електронною поштою до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. В заяві зазначено, що апеляційну скаргу вони підтримують та просять її задовольнити. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, ухвалу суду скасувати. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не доведено, що його рахунок, на який за постановою виконавця накладено арешт, має спеціальний режим використання та на такий рахунок за законом заборонено накладення арешту та звернення стягнення на кошти, які знаходяться на цьому рахунку. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження № 63577510 з виконання виконавчого листа № 617/762/16-к, виданого 09 червня 2020 року Жовтневим районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 спричиненої злочином моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн., де боржником є ОСОБА_1 . Постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та по місту Чугуєву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пановою І.Ю. від 13 листопада 2020 року на підставі заяви стягувача ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 63577510 (а.с.5-6, 76-77). Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Касьян М.В. від 09 липня 2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_5 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 275 369,00 грн (а.с.7-8, 80-81). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби у запас грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178; зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно в розмірі, виходячи із закупівельної вартості станом на день звільнення з військової служби 12 серпня 2020 року; в решті позовних вимог відмовлено, вирішено питання щодо судових витрат (а.с.14-19, 93-98). Відповідно копії виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ) в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк» від 01 вересня 2021 року на вказаний банківський рахунок 02 липня 2021 рок зараховано від військової частини НОМЕР_2 виплату у розмірі 35 468,98 грн за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року по справі № 520/17546/2020 (а.с.20,99). 31 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якій просив повернути стягнуті 29 червня 2021 року кошти за виконавчими провадженнями № 63577502 та № 63577510, оскільки вказані кошти виплачені йому військовою частиною НОМЕР_2 як грошова компенсація вартості за неотримане речове майно (а.с.83). Листом від 16 серпня 2021 року за № 19.15-70/26747 Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) повідомив ОСОБА_1 про те, що станом на день надання відповіді платіжні вимоги щодо примусового списання грошових коштів до банківських установ не надсилались. Відповідно до статей 52, 59 Закону України «Про виконавче провадження» саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника повинен визначити статус коштів, на які заборонено накладення арешту та зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути постанову виконавця без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів. Також, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі у разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (а.с.84-85). У листі від 09 вересня 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» повідомив ОСОБА_1 про те, що, отримавши від державного виконавця постанови про арешт грошових коштів, що містяться на відкритих банківських рахунках, банк зобов`язаний прийняти їх до виконання та накласти арешт. Зняття арешту з коштів здійснюється банком за постановою виконавця про зняття арешту з коштів за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора. Водночас у постанові не зазначено, що накладення арешту має здійснюватися банком на всі кошти, крім цільових. Тому, якщо арешт накладено на грошові кошти, на які не може бути звернено стягнення відповідно до чинного законодавства України, банк рекомендував сформувати в системі Інтернет-бакінгу «Приват24» довідку про цільове призначення картки та звернутися з вказаною довідкою до відділу виконавчої служби для зняття арешту з таких грошових коштів (а.с.12-13). 16 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою, в якій просив зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на його банківському рахунку НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «Приватбанк», які були перераховані ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_2 в рахунок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020. До заяви додав роздруківку рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020 та копію виписки по рахунку від 01 вересня 2021 року (а.с.23-24). Листом від 07 лютого 2023 року № 1428 Відділ державної виконавчої служби повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для зняття арешту з грошових коштів, що містяться на рахунках боржника, відкритих в банківських установах. Відмова обґрунтована тим, що матеріали виконавчого провадження не містить відомостей щодо виконання рішення суду у справі № 617/762/16-к, та боржником ОСОБА_1 до відділу не було надано відповідний документ, який підтверджує, що рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (а.с.25-26, 101-102). Постановою старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юношевим Д.А. від 07 лютого 2023 року ВП № 63577510 про арешт коштів боржника, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що міститься на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 275 069,00 грн (а.с.87-88). Також, державним виконавцем направлено до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Акціонерного товариства «Універсал Банк», Акціонерного товариства «УкрСиббанк» вимогу про надання інформації стосовно наявності та/або стану рахунків ОСОБА_1 (а.с.89-90). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема, звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція). Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Частинами першої та другої статті 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону № 1404-VIII). Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. При цьому частина перша та друга статті 48 Закону № 1404-VIII чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених Законами, зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Законом № 1404-VIII також визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (частина восьма статті 48). У пункті 10 Розділу VIII Інструкції вказується також, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема, щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції. Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладенням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладення арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладення арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII). Відтак, частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII). Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Враховуючи вищевикладене, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Вказаний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21). Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено кошти, на які не може бути звернено стягнення. Зокрема, пунктом 2 частини 2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не здійснюється також із сум грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання. Накладаючи арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , який не виконав судове рішення, державний виконавець у постанові від 09 липня 2021 року зазначив, що арешт накладається на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , які містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 275 369,00 грн. Отже, державним виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відмовляючи у задоволенні вимог скарги, суд першої інстанції, виходив з того, що державний виконавець діяв в межах повноважень, передбачених вимогами чинного законодавства, а тому підстави для задоволення скарги відсутні. При цьому суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надав доказів того, що його рахунок, на який накладено арешт, має спеціальний режим використання. Також банком не повідомлено державного виконавця про цільове призначення рахунку й не повернуто постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Такі висновки суду першої інстанцій не ґрунтуються на висновках Верховного Суду, зроблених у подібних правовідносинах та встановлених обставинах справи з урахуванням наданих учасниками справи доказів. Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що заявник надав суду належні та допустимі докази на обґрунтування вимог своєї скарги, зокрема, щодо правової природи грошових коштів в розмірі 35 468,98 грн, які сплачені на виконання рішення суду та на які накладення арешту заборонено законом. Зокрема, пункт 2 частини 2 статті 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що стягнення не здійснюється також із сум грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання. Також, суд першої інстанції не звернув увагу і на те, що заявник неодноразово звертався до державного виконавця із заявами та відповідними повідомленнями щодо зняття арешту з грошових коштів, на які накладення арешту заборонено, зазначаючи, що арешт накладений, поміж іншого, на кошти, які він отримав на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року у справі № 520/17546/2020, як грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі, виходячи із закупівельної вартості станом на день звільнення з військової служби 12 серпня 2020 року. Отже, оскільки на вказаний рахунок в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», відкритий на ім`я боржника, зараховано грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно; боржник звертався до державного виконавця з клопотанням про зняття арешту з коштів на цьому рахунку, то не зняття арешту з цього рахунку порушує право заявника на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання). Виходячи з викладеного та встановивши, що арешт накладений на грошові кошти на рахунку банківської установи, звернення стягнення на які заборонено законом, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги. За змістом статті 451 ЦПК України у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_1 доведені ним, підлягають частковому задоволенню, оскільки їх формулювання в прохальній частині скарги є некоректним, тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з частковим задоволенням вимог скарги. Посилання Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, викладені у відзиві на апеляційну скаргу на те, що апеляційна скарга та скарга боржника є такими, що не підлягають задоволенню судова колегія відхиляє, виходячи з норм права та обставин справи, які вказують на порушення з боку Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції майнових прав скаржника. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 по суті задоволено, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 536,80 грн підлягає стягненню з Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь скаржника. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на незаконні рішення та бездіяльність державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач: ОСОБА_3 задовольнити частково. Скасувати постанову старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юношева Дмитра Анатолійовича від 07 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № 63577510 в частині накладення арешту на грошові кошти (грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно) на суму 35 468, 98 грн, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ) 02 липня 2021 року, що відкрито в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк». Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юношева Дмитра Анатолійовича щодо не зняття арешту у виконавчому провадженні № 63577510 на грошові кошти (грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно) на суму 35 468, 98 грн, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ) 02 липня 2021 року, що відкрито в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк». Зобов`язати державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Печенізькому, Чугуївському районах та місту Чугуїв Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Юношева Дмитра Анатолійовича зняти арешт на грошові кошти (грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно) на суму 35 468, 98 грн, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 ( НОМЕР_1 ) 02 липня 2021 року, що відкрито в Акціонерному товаристві Комерційний Банк «ПриватБанк». Стягнути з Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 536, 80 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили. Головуючий І.В. Бурлака Судді Ю.М. Мальований В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 09 травня 2023 року.