Постанова Одеський апеляційний суд № 520/12521/18

Номер провадження: 22-ц/813/597/23 Справа № 520/12521/18 Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Власенко С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Подольної Тетяни Альбертівни на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину, видане на ім`я ОСОБА_1 , недійсними. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений на користь ОСОБА_1 , посвідчений Третьою Одеською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 2-937 від 24 лютого 1994 року. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 30 липня 2018 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Білик О.Г., спадкоємцю за заповітом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно ОСОБА_4 , 1947 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в реєстрі за № 4-1467. Розподілено судові витрати, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в рівних частках, витрати у вигляді судового збору у розмірі 1409,60 грн., витрати пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 7536,00 грн., витрати пов`язані з забезпеченням доказів у розмірі 106 грн. Відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про розподіл понесених нею судових витрат. Додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 37 394 грн 25 коп. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Подольна Тетяна Альбертівна подала апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити заявнику у задоволенні заяви про стягнення судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване додаткове рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з недоведеністю обставин справи. Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи позивачі та їх представник в судове засідання, призначене на 18.04.2023 року на 14-30 г., не з`явилися, про причини неявки не повідомили, заяву про відкладення розгляду справи не подали. Відповідач ОСОБА_1 , яка прийняла участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, та її представник адвокат Полольна Т.А., яка була присутня в залі судового засідання, не заперечували проти розгляду апеляційної скарги без участі позивачів та їх представника, які будучи обізнаними про розгляд справи, не виявили ініціативи взяти участь у судовому засіданні особисто або у режимі відеоконференцзв`язку, та не з`явилися до суду, не повідомили суд про причину відсутності і не просили відкласти судове засідання. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Оскільки поважність причин неучасті позивачів та їх представника у судовому засіданні не встановлена, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності позивачів та їх представника при таких обставинах не є порушенням прав позивачів та їх представника щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18. За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи заяву адвоката Смирнової Л.П. про стягнення судових витрат на правничу допомогу по цивільної справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 37394 гривні 25 коп., суд першої інстанції виходив з того, що судові витрати на правничу допомогу обґрунтовані наявністю договору, укладеному адвокатом із позивачами, з визначенням почасової оплати наданих послуг адвоката, при цьому, заперечення представника відповідача про необґрунтованість розміру витрат на професійну допомогу не прийняті судом через їхню недостатню аргументованість, а заява про зменшення розміру судових витрат відхилена судом через відсутність належних та допустимих доказів скрутного матеріального стану сторони. Проте вказане додаткове рішення суду першої інстанції не може бути залишеним в силі з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що судові витрати позивачів на правничу допомогу у розмірі 37394,25 грн. обґрунтовані наявністю договору, укладеному адвокатом із позивачами, з визначенням почасової оплати наданих послуг адвоката. Рішенням суду від 03.06.2020 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено. Колегія суддів виходить з такого. Відповідно до змісту ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України закріплює принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 133 ЦПК України). За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 137 ЦПК України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). Згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В силу ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення без задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину недійсними, керуючись положеннями ч. 2 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на правову допомогу адвоката відсутні. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування додаткового рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2020 року, у зв`язку апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Подольної Тетяни Альбертівни - задовольнити частково. Додаткове Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2020 року - скасувати. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складений: 05.05.2023 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін С.О. Погорєлова