Постанова 4803 № 198/159/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3987/23 Справа № 198/159/22 Суддя у 1-й інстанції - Жмуд Н. М. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за невиплату аліментів,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за не виплату аліментів. Позов мотивовано тим, що позивач є опікуном неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2006 року народження, ОСОБА_4 , 2008 року народження, ОСОБА_5 , 2009 року народження. Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2014 року мати дітей - ОСОБА_6 , відповідачку по справі позбавлено батьківських прав та стягнуто аліменти на їх утримання у розмірі 1/3 частини усіх видів її доходу, щомісячно. На підставі рішення суду державним виконавцем відкрито виконавче провадження №44593561. Відповідачка рішення суду не виконує, в результаті чого виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 252775 грн. Також позивач зазначила, що внаслідок несплати відповідачкою аліментів вона має право стягнути з неї неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Таким чином, розмір неустойки (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з 02 вересня 2014 року по 01 травня 2022 року становить 252775 грн. На підставі викладеного просить стягнути з відповідачки на свою користь вищевказану суму неустойки (пеню) за прострочення сплати аліментів. Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів у розмірі 166910,50 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи баланс інтересів дітей, та матеріальних можливостей матері, приймаючи до уваги, що позивачем надано належні і допустимі докази, які свідчать про обов`язок відповідача своєчасно сплачувати аліменти на утримання дітей, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , та стягує з відповідачки на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 166910,50 грн., з розрахунку не більше 100 відсотків заборгованості по сплаті аліментів та без урахування заборгованості за період 24 грудня 2014 року по 01 серпня 2017 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково в сумі 30 000 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Так, судом встановлено, що відповідачка є матір`ю неповнолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей. 08 квітня 2014 року заочним рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнуто аліменти на їх утримання у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 24 грудня 2013 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного з дітей. Розпорядженням голови Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за №Р-301/01-08/14 від 13 серпня 2014 року, ОСОБА_2 призначено опікуном над малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та їх майном. 02 вересня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Юр`ївського районного управління юстиції Правдун О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44593561 про примусове викоання виконавчого листа №198/771/13-ц, виданого 02 вересня 2014 року Юрївським районним судом про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку. Згідно довідки-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, наданої Павлоградсько-Юрївським ВДВС у Павлоградському районі Дніпропетровської області ПівденноСхідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на 27 грудня 2022 року становит 204706,00 гривень. Також вказано, що заборгованість за період з 24 грудня 2014 року по 01 серпня 2017 рік становить 37795,50 гривень. Відповідно до вказаної довідки-розрахунок позивачем надано розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 02 вересня 2014 року по 13 липня 2022 рік, що становить 209157,71 гривень. Так, пеня за прострочення сплати аліментів, яка розрахована позивачкою за період з 24 грудня 2014 року по грудень 2022 року, складає 209157,71 грн., в тому числі: за період з 24 грудня 2014 року по 01 серпня 2017 рік 37795,50 грн., серпень 2017 рік 2665,50 грн., вересень 2017 рік 2665,50 грн., жовтень 2017 рік 2665,50 грн., листопад 2017 рік 2665,50 грн., грудень 2017 рік 2790 грн.; січень 2018 рік 2790 грн., лютий 2018 рік 2790 грн., березень 2018 рік 2790 грн., квітень 2018 рік 2790 грн., травень 2018 рік 2790 грн., червень 2018 рік 2790 грн., липень 2018 рік 2916 грн., серпень 2018 2916 грн., вересень-2916 грн., жовтень 2018 рік - 2916 грн., листопад 2018 рік - 2916 грн., грудень 2018 рік - 3040,50 грн.; січень 2019 рік 3040,50 грн., лютий 2019 рік 3040,50 грн., березень 2019 рік 3040,50 грн., квітень 2019 рік 3040,50 грн., травень 2019 рік 3040,50 грн., червень 2019 рік 3177 грн., серпень 2019 рік 3177 грн., вересень 2019 рік 3177 грн., жовтень 2019 рік 3177 грн., листопада 2019 рік 3177 грн., грудень 2019 рік 3327 грн.; січень 2020 рік 3327 грн., лютий 2020 рік 3327 грн., березень 2020 рік 3327 грн., квітень 2020 рік 3327 грн., травень 2020 рік 3327 грн., червень 2020 рік 3327 грн., липень 2020 рік 3477 грн., серпень 2020 рік 3477 грн, вересень 2020 рік 3477 грн., жовтень 2020 рік 3477 грн., листопад 2020 рік 3477 грн., грудень 2020 рік 3592,50 грн.; січень 2021 рік 3592,50 грн., лютий 2021 рік 3592,50 грн., березень 2021 рік 3592,50 грн., квітень 2021 рік 3592,50 грн., травень 2021 рік - 3592,50 грн., червень 2021 рік 3592,50 грн., липень 2021 рік 3765 грн., серпень 2021 рік 3765 грн., вересень 2021 рік 3765 грн., жовтень 2021 рік 2765 грн., листопад 2021 рік 1765 грн., грудень 2021 рік 1927 грн.; січень 2022 рік 1927 грн., лютий 2022 рік 927 грн., березень 2022 рік - 927 грн., квітень 2022 рік 927 грн., травень 2022 рік 852,84 грн., червень 2022 рік 287,37 грн. Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з наступного. Проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідає висновкам, викладеним у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц, його здійснено з урахуванням за кожний день прострочення сплати аліментів, та у відповідності до вимог ст. 196 СК України, розрахована не більше 100 відсотків заборгованості та становить 209157,71 грн. є арифметично правильно зробленою. Проте, такий розмір вказаної суми не відповідає положенням ч. 1 ст. 196 СК України, оскільки не відповідає сумі заборгованості нарахованої державною виконавчою службою, що становить 204706,00 гривень, а тому на переконання суду саме, ця сума може бути стягнута, як пеня зі сплати аліментів за зазначений період, як така, що розрахована не більше 100 відсотків заборгованості по сплаті аліментів. При цьому, для розрахунку пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції не брав до уваги борг станом на 01 серпня 2017 рік у розмірі 37795, 50 грн., оскільки як позивачем так і ВДВС не надано помісячний розрахунок заборгованості, що позбавило суд можливості перевірити правильність нарахування позивачем та здійснити належний обрахунок судом. Відповідачкою не було підтверджено жодним належним та допустимим доказом те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася з незалежних від неї причин, а саме ту обставину, що вона була позбавлена можливості ( в силу стану здоров`я, тяжких збігів обставин тощо) перераховувати аліменти на утримання дітей, відносно яких її позбавлено батьківських прав, нею не доведено, що вона вжила всіх залежних від неї заходів належного виконання зобов`язання, так як відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання ч.1, ч.2 ст. 614 ЦК України). Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідачка винна у виникненні даної заборгованості по аліментах, оскільки доказів на спростування своїх дій по несплаті аліментів суду не надала, заборгованість утворилася без поважних причин та не пов`язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками тощо. Враховуючи зазначене, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, провівши розрахунок пені згідно з методикою її обчислення та враховуючи розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, який відповідачкою не спростований, враховуючи баланс інтересів дітей, та матеріальних можливостей матері, приймаючи до уваги, що позивачем надано належні і допустимі докази, які свідчать про обов`язок відповідача своєчасно сплачувати аліменти на утримання дітей, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 , та стягує з відповідачки на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 166910,50 грн., з розрахунку не більше 100 відсотків заборгованості по сплаті аліментів та без урахування заборгованості за період 24 грудня 2014 року по 01 серпня 2017 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Згідно з ч.1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. При цьому за змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Так, у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного правового висновку. Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, формула така: заборгованість за місяць * кількість днів заборгованості * 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Вирішуючи вказаний спір, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня їх фактичної сплати чи до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, вважаючи, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: р=(А1 х Q1 х 1 %)+(A2 х Q2 х 1 %)+………(An х Qn х l %), де:p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що її матеріальний стан змінився з 2017 року у зв`язку з укладенням шлюбу та народження двох дітей, а саме ОСОБА_9 , 2017 року народження та ОСОБА_10 , 2020 року народження, а тому в цей час утворилась заборгованість з незалежних від неї причин, оскільки в цей період вона не могла працювати, так як перебувала та досі перебуває у декретній відпустці, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вказані обставини не свідчать про неможливість сплати відповідачкою аліментів. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказів того, що заборгованість по аліментам утворилася з неналежних від неї причин, ОСОБА_1 ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було. Окрім цього, як вбачається з Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельні ділянки та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно було придбане ОСОБА_1 12.06.2019 року, тобто в період нарахування заборгованості зі сплати аліментів. Також, останній на праві спільної сумісної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 та квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Вірно встановивши, що обов`язок відповідача по утриманню дітей виник з моменту їх народження, а отже з цього часу є відомим для неї. Відповідачкою не зазначено та не надано доказів того, що вона як мати надавала або пропонувала допомогу на утримання дітей у вигляді грошової і (або) натуральної форми, що могло б бути враховано під час вирішення питання про нарахування неустойки. Так само не зазначено і не надано доказів неспроможності сплачувати аліменти своєчасно та з поважних причин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, з висновком якого погоджується й апеляційний суд. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко