Ухвала ККС ВС № 607/9095/22

УХВАЛА 03 травня 2023 року м. Київ справа № 607/9095/22 провадження № 51-2630ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 грудня 2022 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 15 березня 2023 року щодо останнього, встановив: Захисник звернувся до суду з касаційною скаргою на указані вище судові рішення, де порушує питання про їх скасування з підстав, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції. Доводи касаційної скарги захисника зводяться до тверджень про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_5 . Стаття 414 КПК передбачає, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість. Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке би мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Захисник в касаційні скарзі в обґрунтування своїх вимог посилається на обставини, які проаналізовані і взяті до уваги судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про призначення ОСОБА_5 покарання, водночас касаційна скарга не містить обґрунтування того, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого в контексті його явної несправедливості через суворість враховуючи встановлені судом обставини цього провадження та мотиви, покладені судом в обґрунтування висновку про те, що затвердження угоди про примирення суперечить інтересам суспільства, оскільки вид і розмір узгодженого сторонами покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Захисник звертає увагу, що суд першої інстанції здійснив судове провадження за відсутності потерпілих, при цьому не стверджує, що оскаржені судові рішення відображають відомості, які не ґрунтуються на матеріалах провадження. Водночас за оскарженим вироком йдеться про те, що від потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на адресу суду надійшли заяви про розгляд вказаного кримінального провадження за їхньої відсутності, де потерпілі також зазначили, що матеріальні збитки їм повністю відшкодовані, жодних претензій до обвинуваченого не мають, просять суд не карати його в кримінальному порядку, і суд зважив на позицію потерпілих. В контексті доводів про порушення судом приписів п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК захисник не обґрунтовує того, які заходи, з передбачених законом, не були вжиті районним судом для забезпечення явки в судове засідання потерпілих, які клопотання з цього приводу були заявлені стороною захисту на виконання приписів ч. 2 ст. 22 КПК. Також не вказує, яким чином за вказаних вище обставин неявка потерпілих, які просили здійснити судовий розгляд за їх відсутності, процесуальну позицію яких врахував суд, вплинула на інтереси засудженого ОСОБА_5 . Наявність вказаних недоліків перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу. Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків. Недоліки касаційної скарги, пов`язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги. Керуючись ст. 429 КПК, Суд постановив: Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п`ятнадцять днів із дня її отримання. Роз`яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3