Ухвала КГС ВС № 910/18196/21

УХВАЛА 02 травня 2023 року м. Київ cправа № 910/18196/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О.М. - головуючого, Губенко Н. М., Кролевець О. А., розглянувши матеріали касаційної скарги розглянувши матеріали касаційної скарги Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва у складі судді Шкурдової Л. М. від 30.08.2022 та на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Євсікова О. О., Попікової О. В., Корсака В. А. від 14.12.2022 у справі за позовом Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Національний Банк України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, про припинення зобов`язання, ВСТАНОВИВ: Державна іпотечна установа 08.03.2023 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (повний текст складений 22.12.2022) у справі № 910/18196/21. Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023. Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з чим ухвалою від 27.03.2023 касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху надати суду: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (повний текст складено 22.12.2022) у справі № 910/18196/21, у якому навести інші підстави для поновлення такого строку, в обґрунтування яких надати відповідні докази; касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, а також надати докази надіслання копії касаційної скарги у новій редакції іншим учасникам справи. Державною іпотечною установою 07.04.2023 на виконання ухвали Верховного Суду від 27.03.2023 до Верховного Суду направлено уточнену касаційну скаргу, у якій підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте подана скаржником касаційна скарга в новій редакції так і не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом, оскільки фактично дублює зміст тих підстав касаційного оскарження, що викладені у касаційній скарзі, яка залишена Верховним Судом без руху ухвалою від 27.03.2023. Так, текст касаційної скарги не містить посилання на постанови Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також скаржник у поданій касаційній скарзі не зазначає яку саме норму права застосував суд попередньої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування та який саме правовий висновок Верховного Суду не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні із конкретизацією подібних правовідносин, у яких ця норма права застосована. Отже, скаржником не приведено касаційну скаргу у відповідність із нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в частині належного обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина четверта статті 294 Господарського процесуального кодексу України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Також слід зауважити, що відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже вимоги ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2023 про залишення касаційної скарги без руху Державною іпотечною установою не виконано, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржником не зазначено конкретну норму права щодо застосування у подібних правовідносинах якої відсутній висновок Верховного Суду. А отже, конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України та які саме норми процесуального та матеріального права суди попередніх інстанцій порушили скаржником не наведено. Крім того, скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (повний текст складено 22.12.2022) у справі № 910/18196/21. Розглянувши матеріали касаційної скарги, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Оскаржувана постанова Північним апеляційним господарським судом прийнята 14.12.2022, повний текст складений 22.12.2022, тому днем закінчення строку для подання касаційної скарги є 11.01.2023. Державна іпотечна установа звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (повний текст складений 22.12.2022) у справі № 910/18196/21 - 08.03.2023 (майже через два місяці), тобто з пропуском строку, встановленого для подання касаційної скарги. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Електронний варіант постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 910/18196/21 розміщено 26.12.2022 в мережі Інтернет за адресою https://reyestr.court.gov.ua/Review/107994297 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Згідно з частиною першою статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо у випадку, коли скаржник зацікавлений у вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій і ставить під сумнів їх законність. Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій 4 статті 293 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989). Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з частиною третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обґрунтовуючи в заяві про усунення недоліків касаційної скарги підстави неможливості звернутися з касаційною скаргою в межах строку, встановленого для подання касаційної скарги, скаржник повторно зазначив, що повний текст постанови отримано скаржником 17.02.2023 згідно з штампом вхідної кореспонденції № 195-1 від 17.02.2023, але внаслідок механічної помилки доказів отримання постанови Північного апеляційного господарського суду матеріали справи не містять. Враховуючи, що обставини, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не підтверджені належними доказами (поштовим конвертом, довідкою органу поштового зв`язку, відомостями електронної пошти тощо), що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, то у суду відсутні підстави для визнання їх поважними, і відповідно - для поновлення пропущеного строку. Перевіривши доводи скаржника, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що Державною іпотечною установою не наведено належних обґрунтувань причин, які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали можливості подати без зайвих зволікань у максимально короткий проміжок часу касаційну скаргу у справі № 910/18196/21 раніше, ніж 08.03.2023. Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»). Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Однак таких обставин скаржником не наведено. За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків». Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010) Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010). У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника. Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004). Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06). Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними. Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і, як наслідок, про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (повний текст складений 22.12.2022) у справі № 910/18196/21 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені Державною іпотечною установою в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (повний текст складений 22.12.2022) у справі № 910/18196/21.

2. Відмовити у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (повний текст складений 22.12.2022) у справі № 910/18196/21.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (повний текст складений 22.12.2022) у справі № 910/18196/21.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. Баранець Судді Н. Губенко О. Кролевець