Постанова 4856 № 120/9859/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9859/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 02 травня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2022 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абз.3-6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 28.05.2020. Також, позивач просив зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.05.2020, виходячи з фіксованої величини 4326,05 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз.3-6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в сумі 116384,70 грн. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.12.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2023 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії закрито. Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Враховуючи положення ст.311 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись з адміністративним позовом, у справі №120/12718/21-а, представником позивача заявлено позовні вимоги про: - визнання протиправними дій відповідача щодо врахування серпня 2015 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.12.2015 по 28.02.2018; - визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування вимог абз. 3-6 п. 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві в період з 01.03.2018 по 28.05.2020; - зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 79341 грн 90 коп із застосуванням січня 2008 року як місяця, за ким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); - зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.03.2018 по 28.05.2020 в сумі 116620 грн 98 коп відповідно до вимог абз. 3-6 п. 5 Порядку № 1078. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №120/12718/21-а визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо врахування серпня 2015 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) ОСОБА_1 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.12.2015 по 28.02.2018; зобов`язано ВЧ 308 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008, з урахуванням вже виплаченої суми. В решті позовних вимог відмовлено. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 02.11.2022. 29.11.2022 позивач повторно звернувся до суду з адміністративним позовом до ВЧ НОМЕР_1 та просить: - визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 28.05.2020; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.05.2020, виходячи з фіксованої величини 4326,05 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в сумі 116384,70 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі № 120/12188/21-а відповідача було зобов`язано здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 05.11.2018 в повному обсязі із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 05.11.2018 - березень 2018 року. На виконання зазначеного рішення суду відповідачем було здійснено виплату індексації грошового забезпечення. При цьому, сума нарахованої індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року склала 4258,75 грн. Проте, відповідачем в порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 28.05.2020, виходячи з фіксованої величини 4326,055 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу в сумі 116384,70 грн. Суд першої інстанції зазначає, що оцінку вищезазначеним доводам представника позивача вже надано у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду за результатом розгляду справи №120/12718/21-а. При цьому, представник позивача оскаржив вищезазначене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до суду апеляційної інстанції, однак, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 02.11.2022, таке рішення залишено без змін. Суд першої інстанції відхиляє доводи сторони позивача з приводу того, що в межах справи №120/12718/21-а не встановлювався грошовий дохід позивача, його підвищення та чи розмір підвищення доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення такого доходу відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, адже у таких доводах представник позивача вказує на недослідження, на його думку, судами обставин, які підлягають з`ясуванню в межах заявлених позовних вимог. Тобто, позивач фактично не погоджується з рішеннями прийнятими та результатом розгляду справи №120/12718/21-а, що не є підставою для повторного звернення до суду з позовними вимогами, які є аналогічними за своєю суттю та відрізняються способом викладення їх змісту. Відтак, зіставляючи предмет і підстави позовів у справі №120/12718/21-а та у справі, що розглядається, суд першої інстанції прийшов висновку про їхню тотожність, оскільки доводи позивача у цій справі зводяться до незгоди з діями (бездіяльністю) ВЧ НОМЕР_1 щодо виконання судового рішення у справі №120/12718/21-а. Отже, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені, тому належним способом захисту прав позивача, порушених на стадії виконання судового рішення, є звернення до суду в порядку статті 383 КАС України, а не подання нового адміністративного позову. Вказаний висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.03.2023 у справі № 120/8307/22. З огляду на викладене, оскільки рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №120/12718/21-а, яке набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження у справі. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Згідно з п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно з ч.2,3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Разом з цим, як вірно вказав суд першої інстанції, в межах справи №120/12718/21-а, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо врахування серпня 2015 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.12.2015 по 28.02.2018; визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування вимог абз. 3-6 п. 5 Порядку № 1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві в період з 01.03.2018 по 28.05.2020; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 79341 грн 90 коп із застосуванням січня 2008 року як місяця, за ким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.03.2018 по 28.05.2020 в сумі 116620 грн 98 коп відповідно до вимог абз. 3-6 п. 5 Порядку № 1078. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №120/12718/21-а визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо врахування серпня 2015 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) ОСОБА_1 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.12.2015 по 28.02.2018; зобов`язано ВЧ 308 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008, з урахуванням вже виплаченої суми. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції і цій частині та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.05.2020, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року - без змін. Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування цими судами норм матеріального та порушення норми процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 28 травня 2020 року та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення цих позовних вимог. Постановою Верховного Суду від 02.11.2022 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дзундзи Юрія Романовича залишено без задоволення. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі № 120/12718/21-а залишено без змін. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що судами в межах справи №120/12718/21-а досліджувалось саме питання щодо порушення вимог абз.3-6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.05.2020. 28 листопада 2022 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абз.3-6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 28.05.2020. Також, позивач просив зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 28.05.2020, виходячи з фіксованої величини 4326,05 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз.3-6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в сумі 116384,70 грн. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 27 серпня 2021 року у справі № 580/3966/20 зазначив наступне: «...позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права». При цьому, колегія суддів зауважує, що підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. В свою чергу, рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» визначено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. У постанові від 08 квітня 2021 року у справі № 520/14220/19 Верховний Суд наголосив, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав. Крім того, як зазначає Верховний Суд в своїй постанові від 14.02.2023 у справі №160/3599/20 - "Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. За наявності рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі № 160/3358/19, яке набрало законної сили, з тотожного спору, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 160/3599/20 за правилами пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України з підстав тотожності цих справ. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2021 року у справі №540/169/20, від 12 жовтня 2021 року у справі №200/2317/21-а, від 09 лютого 2022 року у справі №420/14441/20, від 01 вересня 2022 року у справі №320/2308/21, від 20 жовтня 2022 року у справі №580/2491/21 та від 22 грудня 2022 року у справі №640/10879/19." За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі, оскільки рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2022 у справі №120/12718/21-а, яке набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.