Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/9891/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/9891/22 пров. № А/857/1444/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЛЕО БУД" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Карп`як О.О. у м. Львові, у справі № 380/9891/22 за позовом Приватного підприємства "ЛЕО БУД" до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : Приватне підприємство "ЛЕО БУД" звернулось в суд із адміністративним позовом до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому просить зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради прийняти рішення про зміну адреси будівлі складу обмінного фонду , літ. Б-1, загальною площею 60 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Т. Шевченка, 327, та належить на праві приватної власності Приватному підприємству ЛЕО БУД (ЄДРПОУ 34461959); зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради прийняти рішення про зміну адреси будівлі гаражу, літ. Б-3, загальною площею 2032,9 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Т. Шевченка, 327, та належить на праві приватної власності Приватному підприємству ЛЕО БУД (ЄДРПОУ 34461959); зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради прийняти рішення про зміну адреси будівлі ремонтно будівельної дільниці, літ. 3-2, загальною площею 259,8 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Т. Шевченка, 327, та належить на праві приватної власності Приватному підприємству ЛЕО БУД (ЄДРПОУ 34461959); зобов`язати Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради прийняти рішення про зміну адреси будівлі контрольно пропускного пункту, літ. А-1, загальною площею 63,9 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Т. Шевченка, 327, та належить на праві приватної власності Приватному підприємству ЛЕО БУД (ЄДРПОУ 34461959). Обґрунтовує позов тим, що підприємству на праві приватної власності належать чотири об`єкти нежитлової нерухомості за адресою м. Львів, вул. Т. Шевченка, 327, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Звернувшись до відповідача із заявою про впорядкування нумерації об`єкта нерухомого майна, отримано повідомлення від Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про те, що зміна, коригування адреси у цьому випадку має здійснюватися на підставі рішення суду. Позивач звертає увагу, що існування за однією адресою чотирьох об`єктів нерухомості створює значні проблеми та незручності для власника майна, так як власник об`єктів нерухомості позбавлений можливості розпорядитись належним йому майном, оскільки при оформленні договорів купівлі-продажу нерухомості нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із тим, що за даною адресою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано декілька нежитлових об`єктів, що перебувають у приватній власності, відтак, єдиним способом змінити адреси є рішення суду про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року позов задоволено частково. Зобов`язано Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради повторно розглянути заяву Приватного підприємства ЛЕО БУД від 28.06.2022 р.н.2-18305/АП-Ф-36 (про впорядкування нумерації об"єкта нерухомого майна у зв`язку з наявністю чотирьох зареєстрованих об`єктів нерухомого майна за однією адресою: м. Львів, вул. Т.Шевченка, буд.327), з урахуванням мотивів судового рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що судом першої інстанції помилково обрано такий спосіб захисту порушеного права позивача, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву, оскільки розгляд заяви Приватного підприємства ЛЕО БУД за правилами, встановленими пунктом 1.7 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.02.2018 №120 для адміністративної послуги надання дозволу на впорядкування нумерації квартир та присвоєння їм окремих номерів, призведе до відмови у задоволенні заяви, адже дана заява не відповідає вимогам, вказаним у додатку №7 зазначеного рішення. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши докази та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що подана апеляційна скарга до задоволення не підлягає. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено доказами, що є в матеріалах справи, на праві приватної власності ПП ЛЕО БУД зареєстровано об`єкти нерухомого майна, а саме: склад обмінного фонду літ.Б-1 площею 60,0 кв.м., м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 327; гараж літ. Б-3 площею 2032, 9 кв.м., м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 327., контрольно пропускний пункт літ А-1, заг. площею 63,9 кв.м., м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 327; будівля З-2, загальною площею 259,8 кв.м., м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 327, відповідно до Витягів з реєстру права власності на нерухоме майно за № 22336716 від 31.03.2009 року, за № 22336533 від 31.03.2009 року, Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 249458796 від 23.03.2021 року, за № 301942744 від 02.06.2022. 28.06.2022 року представником Приватного підприємства "ЛЕО БУД" подано заяву голові Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про впорядкування нумерації об`єкта нерухомого майна у зв`язку з наявністю чотирьох зареєстрованих об`єктів нерухомого майна за однією адресою: м. Львів, вул. Т. Шевченка,

327. До заяви було додано копії виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, довідка Управління у Львівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копії технічних паспортів. На звернення позивача Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради надано відповідь від 08.07.2022 №36-вих-45278, у якій вказано, що відповідно до п.52 «Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів МУ від 07.07.2021 №690 у разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об`єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду. Враховуючи таку відповідь, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача змінити адресу. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-УІ (далі - Закон №3038). У Законі №3038-VI визначено, що Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України (далі КМУ). Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Відповідно до п.4 ст.26-3 Закону №3038 адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Відповідно до п.4 ст.26-3 Закону №3038 реквізитами адреси є, зокрема, номер об`єкта (будинку, будівлі, споруди); номер корпусу - для об`єктів, які складаються з декількох корпусів; номер квартири, гаражного боксу, машиномісця, іншого житлового та нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна (за наявності). Згідно п. 5 ст.26-3 Закону №3038 адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради; місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а у містах з районним поділом за рішенням міських рад повноваження щодо присвоєння, зміни, коригування, анулювання адрес можуть делегуватися виконавчим органам районних в місті рад. Пунктом 11 статті 26-3 Закону №3038 передбачено, що підставами для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта є: 1) зміни в адміністративно-територіальному устрої (у тому числі зміна назви області, району, населеного пункту); 2) зміна назви вулиці, її об`єднання та поділ; 3) зміна назви гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта; 4) об`єднання, поділ закінчених будівництвом об`єктів, виділення частки із закінченого будівництвом об`єкта (з урахуванням вимог пункту 2 частини третьої цієї статті);5) упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна у визначених цим Законом випадках та в інших випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес. Водночас, пунктом 15 ст.26-3 Закону №3038 визначені підстави для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта за заявою власника (співвласника) закінченого будівництвом об`єкта (його представника) про зміну адреси, якими є: 1) подання неповного пакета документів; 2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально; 3) подання заяви особою, яка не є власником (співвласником) об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву про зміну адреси, або його (їх) представником; 4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння адреси на відповідній території. Цією ж статтею встановлено, що відмова у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається. Після усунення причин, що були підставою для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта, заявник може повторно подати документи для зміни адреси. Таким чином, з аналізу вищенаведених норм висновується, що Законом України Про регулювання містобудівної діяльності чітко врегламентовано підстави та умови для зміни адреси і визначено вичерпний перелік підстав для відмови у зміні адреси. Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, відповідь Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради не містить жодної з підстав, передбачених пунктом 15 ст.26-3 Закону №3038, для відмови у зміні адреси об`єктів нерухомого майна, належних позивачу. Колегія суддів зазначає, що суд у даному випадку позбавлений можливості перевірити законність та обґрунтованість відмови відповідача у задоволенні заяви позивача про впорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна. Отже, таке рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям рішення, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України. Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 №690 (далі Порядок №690). Відповідно до п.50 Порядку №690 упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна здійснюється: - у випадку виявлення невідповідності адреси фактичному розташуванню об`єкта; - у випадку виявлення дублювання адрес існуючих об`єктів державної або комунальної власності; - у випадку подвоєння адрес внаслідок об`єднання населених пунктів; - у випадках, визначених пунктами 9, 10 та 41 цього Порядку; - у випадках, встановлених законодавством та цим Порядком. Пункти 51-52 Порядку №690 передбачають, що упорядкування нумерації будинків здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності. У разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об`єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду. З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що за результатами розгляду заяви власника об`єктів нерухомого майна про зміну адреси об`єкта нерухомого майна уповноважений орган містобудування та архітектури зобов`язаний прийняти рішення про зміну адреси або про відмову у зміні адреси з надсиланням заявнику повідомлення про відмову у зміні адреси з обґрунтуванням підстав для відмови. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано відповідь від 08.07.2022 №36-вих-45278, у якій вказано, що відповідно до п.52 «Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів МУ від 07.07.2021 №690 у разі виявлення дублювання номерів об`єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об`єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду. Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку суб`єкт владних повноважень не розглянув заяву позивача від 28 червня 2022 року про впорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна у встановленому законом порядку, не встановив чи є об`єкти нерухомого майна самостійними об`єктами ( як передбачено п.4 ст.26-3 Закону №3038 ), чи не підпадає даний випадок під випадки, визначені пунктами 9, 10 та 41 Порядку №690 ( як передбачено п.50 Порядку №690 ), не встановив наявність у позивача підстав для зміни адреси чи підстав для відмови у зміні адреси, відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір виник у зв`язку з формальною відповіддю Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради на заяву позивача про зміну адреси, яка не була розглянута відповідачем у належний спосіб і обгрунтоване рішення не прийняте. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно із Положенням про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 1 листопада 2016 року № 977 Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Згідно пункту 4.37 вказаного Положення до компетенції Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради належать такі повноваження, зокрема, присвоєння поштових адрес на об`єкти нерухомого майна в порядку, визначеному виконавчим комітетом. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин результатом розгляду заяви позивача про впорядкування нумерації має бути розпорядження голови районної адміністрації про надання дозволу на впорядкування нумерації або рішення про відмову у зміні адреси, яке має бути аргументовано з посиланням на чинне законодавство та містити мотивацію такої відмови. Разом з тим, апеляційний суд вважає слушними аргументи апелянта, що повноваження щодо розгляду заяви про зміну адреси не є дискреційними, оскільки у відповідача відсутні альтернативи дії. На підставі поданої позивачем заяви Шевченківська районна адміністрація зобов`язана прийняти відповідне рішення. Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18, від 16 листопада 2020 року у справі № 640/5615/19, від 4 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19. Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18 сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення, суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд. Відповідно до частини 2 ст.6, частин 1, 2 ст.7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейський суд з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Як встановлено, розгляд заяви ПП «ЛЕО БУД» був неналежним, і за даних обставин суд може лише зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки суду, а тому доводи апелянта про неефективність обраного судом способу захисту прав позивача є необґрунтованими. Водночас, в розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права і суд позбавлений можливості задовольняти вимоги в разі, якщо права позивача не були порушені. З позовної заяви не можна встановити, які права чи законні інтереси позивача порушені відповідачем. Адміністративний позов не містить вимог про визнання протиправними будь-яких дій, бездіяльності чи рішень відповідача, а позовні вимоги про зобов`язання відповідача змінити адресу не містять правової підстави для їх задоволення. З урахуванням наведеного та за відсутності належного розгляду та рішення відповідача за заявою позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення. При обґрунтуванні постанови і спростуванні доводів апелянта колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також враховується позиція Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформована, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), згідно якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Підстави для нового розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні. Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 328Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЛЕО БУД" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі № 380/9891/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар