Ухвала КЦС ВС № 201/12275/20

Ухвала 28 квітня 2023 року м. Київ справа № 201/12275/20 провадження № 61-5681ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Суслов Максим Євгенійович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Чижик Ірина Олександрівна, про встановлення факту родинних відносин, застосування наслідків недійсності правочину (заповіту) шляхом визнання права на спадкування за законом, визнання права власності на майно (квартиру) в порядку спадкування за законом, встановив: 14 квітня 2023 року представник заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Курячий А. М. засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у вказаній справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке. Разом з касаційною скаргою представник заявників подав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, посилаючись на те, що копію повного тексту постанови апеляційного суду було надіслано на його електронну пошту 15 березня 2023 року та отримано ним у цей же день, на підтвердження чого надає роздруківку розсилки процесуальних документів. Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. Відповідно до частини п'ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Наведені представником заявників причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень та надані докази на підтвердження вказаних обставин не дають достатніх підстав для визнання їх поважними. Заявниками та їх представником не надано належних доказів щодо недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України, із доданих до касаційної скарги матеріалів неможливо встановити, чи був порушений апеляційним судом порядок вручення судового рішення. Слід зазначити, що за приписами пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Колегія суддів звертає увагу на те, що з доданої до касаційної скарги роздруківки розсилки процесуальних документів неможливо достовірно встановити, що дата, яка зазначена у цьому документі, є саме датою доставлення копії постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року на офіційну електронну адресу представника позивачів. Враховуючи викладене, долучений представником заявників документ на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження не може вважатись належним доказом дати отримання ним оскаржуваного судового рішення, а відтак причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними. Оскільки безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заявникам необхідно надіслати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази (зокрема, довідку Дніпровського апеляційного суду про надсилання згідно з вимогами статті 272 ЦПК України на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи їх представника копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 01 березня 2023 року та про отримання чи неотримання ними копії цієї постанови). Крім того, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 102, 00 грн. Кожен з позивачів у позові заявляє по дві вимоги немайнового характеру (про встановлення факту родинних відносин та про визнання права на спадкування за законом) та по одній вимозі майнового характеру (про визнання за кожним з позивачів права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом). За приписами частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру. Таким чином, кожен з позивачів при поданні позову до суду повинен був сплатити судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру в розмірі, встановленому статтею 4 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір», тобто по 1 681, 60 грн (2 102, 00 грн * 0, 4 * 2). З огляду на викладене, кожен з заявників повинен сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги в частині оскарження вимог немайнового характеру в розмірі 3 363, 20 грн (2 102, 00 грн * 0, 4 * 2 * 200 %). Крім того, кожен з позивачів при поданні позову до суду повинен був сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру пропорційно долі поданих кожним з них вимог з урахуванням загальної суми позову. До касаційної скарги заявниками додано квитанції про сплату кожною з них судового збору у розмірі 6 534, 65 грн, проте незрозуміло, чим керувались ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при визначенні розміру судового збору за подання касаційної скарги, не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами розмір сплаченого судового збору. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову в частині оскарження позовної вимоги майнового характеру, оскільки неможливо встановити вартість спірного нерухомого майна, визнати право власності на яке просили позивачі. Таким чином, заявникам необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження кожною з них позовної вимоги майнового характеру, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел стосовно ринкової вартості нерухомого майна) та сплатити його у розмірі 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості майна, визнати право власності на яке просили позивачі. При цьому при визначенні розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги в частині оскарження вимоги майнового характеру, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні враховувати приписи частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір». Оскільки заявниками до касаційної скарги додано квитанції про сплату кожною з них судового збору у розмірі 6534, 65 грн, тому за оскарження судових рішень в частині вимог немайнового характеру судовий збір у розмірі по 3 363, 20 грн сплачено. Поряд з цим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно доплатити різницю судового збору в частині оскарження кожною з них вимоги майнового характеру, визначену заявниками відповідно до вимог закону. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перерахований або внесений до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату. Також за приписами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення. У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів. Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Так, заявникиу касаційній скарзі визначають підставою касаційного оскарженнясудових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на постанову Верховного Суду, в якій зроблено висновок щодо застосування норм права, та зазначаючи, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваних судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах. Поряд з цим касаційна скарга мотивована й тим, щосудами не було досліджено всі зібрані у справі докази, зокрема, не надано оцінку показанням свідка щодо обставин посвідчення заповіту.Проте заявники не визначаютьпідставою касаційного оскарження судових рішень пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, натомість у скарзі є лише посилання на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, яким передбачено підставу для скасування судових рішень, а не підставу касаційного оскарження. У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтовано (мотивовано) наявність цієї підстави (підстав). З огляду на викладене, заявникам необхідно уточнити підстави касаційного оскарження та надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості всіх учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), подати заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази, а також доплатити судовий збір за подання касаційної скарги. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникам строку для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, ухвалив: Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року за заявою представника заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Курячого Андрія Миколайовича неповажними. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року залишити без руху. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя М. Ю. Тітов