Постанова 4801 № 930/1490/22

Справа № 930/1490/22 Провадження № 22-ц/801/921/2023 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 рокуСправа № 930/1490/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Медвецького С. К., суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу №930/1490/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Науменка С. М. у залі суду, встановив: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивований тим, що 12 липня 2007 близько 20:00 год ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-110307», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням м. Могилів-Подільський -м. Немирів Вінницької області, в районі 4-го км даної автодороги у с. Мухівці Немирівського району Вінницької області допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину зліва на право по ходу його руху. У результаті наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 ,. останній отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, загрозливих для життя в момент їх заподіяння і стоять у причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_3 18 грудня 2015 року до Єдиного державного реєстру судових рішень внесені відомості за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року у справі № 140/3405/19 звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020240000724 від 18 грудня 2015 року відносно нього закрито. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2021 року цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Указує, що діями відповідача їй завдано матеріальну шкоду витрати пов`язані з похованням та спорудженням надгробного пам`ятника, з урахуванням індексу інфляції, а також моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 200 000 грн. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь 45 561,02 грн матеріальної шкоди та 200 000 грн моральної шкоди; Стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 561, 02 грн завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 000 грн завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди та судові витрати у справі. Рішення суду мотивоване тим, що: підтвердженим та доведеним є факт наїзду автомобіля марки «ЗАЗ-110307», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 на потерпілого ОСОБА_3 , який від отриманих тяжких тілесних ушкоджень помер на місці; позивачка була дружиною загиблого ОСОБА_3 , тому заподіяна їй матеріальна та моральна шкода внаслідок смерті чоловіка підлягає відшкодуванню відповідачем як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки він в судовому засіданні не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У березні 2023 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження у цій справі та надано позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 квітня 2023 року справу призначено до розгляду на 27 квітня 2023 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що: судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи; суд першої інстанції не врахував, що вина ОСОБА_2 у заподіянні позивачці матеріальної та моральної шкоди є недоведеною, оскільки кримінальне провадження відносно відповідача закрито та його звільнено від кримінальної відповідальності; поза увагою суду залишився той факт, що ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння - 2,3 проміле, і саме його дії призвели до дорожньо-транспортної пригоди; позивачкою неправильно визначений та проіндексований розмір матеріальної шкоди. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки указує, що: рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують; звільнення особи від кримінальної відповідальності не є виправданням особи, тому не спростовує відсутності вини відповідача у спричиненні матеріальної та моральної шкоди; відповідач не надав суду доказів на підтвердження факту виникнення такої шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що 12 липня 2007 близько 20:00 год ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ-110307», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням м. Могилів-Подільський -м. Немирів Вінницької області, в районі 4-го км даної автодороги у с. Мухівці Немирівського району Вінницької області допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 , який перетинав проїзну частину зліва на право по ходу його руху. У результаті наїзду на велосипедиста ОСОБА_3 , останній отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, загрозливих для життя в момент їх заподіяння і стоять у причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_3 18 грудня 2015 року до Єдиного державного реєстру судових рішень внесені відомості за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2021 року у справі № 140/3405/19 звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020240000724 від 18 грудня 2015 року відносно нього закрито. Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 24 травня 2021 року цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на таке. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК Україна майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо). Згідно з установленими судом обставинами, ОСОБА_2 керував автомобілем марки «ЗАЗ-110307», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 04 жовтня 2005 року. Відповідно до ст. 6 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок суду першої інстанції про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим. Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, на яку посилався суд першої інстанції, а також постанови від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54)та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-ц та № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)). Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Водночас відповідачем у справі є лише ОСОБА_2 . При цьому позивачка не заявляла клопотань про залучення до участі у розгляді справи власника транспортного засобу ОСОБА_4 та страховика як співвідповідачів у справі. Вирішуючи спір, суд першої інстанції не з`ясував склад учасників справи, можливості залучення у якості співвідповідачів власника транспортного засобу та страховика, дійшов помилкового висновку про задоволення позову та стягнення моральної і матеріальної шкоди лише з ОСОБА_2 . Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Щодо судових витрат Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідач сплатив за подання апеляційної скарги 3684 грн судового збору. Позивачка звільнена від сплати судового збору. Отже, судовий збір сплачений ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2023 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити. Компенсувати ОСОБА_2 3684 грн судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач С. К. Медвецький судді: С. Г. Копаничук / В. В. Оніщук