Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3560/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3560/22 пров. № А/857/151/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року у справі №500/3560/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» до Тернопільської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Дерех Н.В., час ухвалення - за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 02.12.2022),- В С Т А Н О В И В: Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос» звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської митниці Держмитслужби (надалі, відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення Тернопільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000161/2 від 12.09.2022. Позов обґрунтований тим, що 10.09.2022 з метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції, а саме: окунь без голови (Sebastes marinus), морожений, розмір 200- 300г/шт- в кількості 126,00кг; розмір 300-500г/шт. - в кількості 10752,00кг; розмір 500- 700г/шт,- в кількості 9030,00кг, загальна маса нетто - 19908,00кг, уповноваженим представником ПМП Лотос було подано електронну митну декларацію №UA403020/2022/018929 від 10.09.2022 з вартістю товару згідно рахунку в сумі: 3,20 дол. США/кг. Однак, після довготривалих консультацій між декларантом та митним органом, відповідач прийняв спірне рішення №UA403020/2022/000161/2 від 12.09.2022, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно із статтею 64 Митного кодексу України до суми 3,40 дол. США/кг аргументуючи наступним: документально не підтверджено числові значення складових митної вартості імпортованого товару; декларантом не подано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, що не відповідає п.4.4. договору купівлі- продажу від 26.08.2020 №2020-03; у поданих декларантом документах наявні розбіжності, а саме: в графі 31 митної декларації зазначено, що Дата виробництва - 07-08/2022, однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі від 02.09.2022 №SR041457, що не відповідає п. 1.1 договору купівлі-продажу від 26.08.2020 №2020-3. Дані відомості також відсутні у рахунку-проформі №AS039108 від 02.09.2022; вартість товару зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 07.09.2022 №22LTLC0100EK1F3307 не відповідає відомостям згідно з рахунком-фактурою від 02.09.2022 №SR041457; сумніви щодо складової митної вартості товару, а саме витрат на транспортування, які згідно рахунку на оплату від 08.09.2022 №Т22-000376 (до перетину кордону) становлять 30000,00 грн., а також відсутність Рахунку на надані послуги, що передбачено п.5.2. Розділу 5 Договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №31-2020 від 08.01.2020; заявлена митна вартість товару є нижчою, ніж вартість подібних товарів раніше ввезених на територію України. Позивач з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи передбачені частиною другою ст.53 Митного кодексу України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Також, звернув увагу суду на тому, що платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, оскільки банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Відтак, вважає, що прямого зв`язку між відомостями із платіжного банківського документа та митною вартістю товару немає. Його неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів UA403020/2022/000161/2 від 12.09.2022. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства "Приватне мале підприємство «Лотос» 2481 грн. 00 коп. сплаченого судового збору. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що із рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року в справі № 500/3560/22 Тернопільська митниця не погоджується, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи та які суд першої інстанції вважав встановленими були недоведеними належними та допустимими доказами, внаслідок чого відповідно до статті 317 КАС України вищевказане рішення суду повинно бути скасоване. Суть доволів апелянта зводиться до того, що при перевірці поданої митної декларації та документів, долучених до декларації, митним органом встановлено наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, а також декларантом до митного оформлення не надано повного пакету документів на підтвердження всіх складових митної вартості товару. Апелянт зазначає, що декларантом до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які б підтверджували факт здійсненої передоплати за товар, а додатково надані позивачем платіжні доручення від 09.09.2022 № 1881 та від 29.08.2022 №1774 не підтверджують понесені позивачем витрати на транспортування даної партії товару, так як вони не стосуються даного перевезення, оскільки перевезення даної партії товару здійснювалось відповідно до заявки Т22-000376 від 02.09.2022 до договору № 31-2020 від 08.01.2020, а оплата мала бути проведена на підставі рахунку №Т22-000376 від 08.09.2022. Крім цього, позивачем до митного оформлення не надано акт виконаних робіт, рахунок на оплату чи будь-який інший документ, який підтверджує факт перевезення даної партії товару. Оскільки декларантом до митного оформлення не надано акт виконаних робіт, рахунок на оплату чи будь-який інший документ, який підтверджує факт перевезення даної партії товару, митницею відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товарів була правомірно визначена самостійно. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що на виконання зовнішньоекономічного договору продажу і поставки товару від 26.08.2020 №2020-3, укладеного між компанією «Iceland Seafood ehf» (Ісландія) та Приватним підприємством «Приватне мале підприємство «Лотос» (Україна), згідно із рахунком-фактурою (інвойс) від 02.09.2022 № SR041457, CMR № б/н від 07.09.2022 позивачем на митну територію України ввезено товар: «Риба морожена окунь...». 10 вересня 2022 року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA403020/2022/018929, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Риба морожена: окунь (лат.Sebastes marinus), без голови: розмір 200-300 г. - 126,00 кг., розмір 300-500 г. - 10752,00 кг., розмір 500 -700 г. - 9030,00 кг. Запаковано в 948 картонних коробки. Без додаткової обробки, без первинної упаковки, без вмісту солі та спецій (прянощів), тепловій кулінарній обробці не піддавався. Дата виробництва: 07-08/2022. Не містить ГМО. Термін зберігання при температурі -18град. - 24 місяці. Торговельна марка: ICELAND SEAFOOD. Виробник: H208 Solborg RE 27, Iceland.». До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: сертифікат якості № б/н від 02.09.2022; рахунок-фактура (інвойс) №SR041457 від 02.09.2022; автотранспортна накладна - CMR № б/н від 07.09.2022; супровідний документ Т1 - №22UA209030100176Е3 від 08.09.2022; сертифікат про походження товару №IS-050012-1 від 02.09.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №Т22-000376 від 08.09.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2020-3 від 26.08.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 22.02.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 21.07.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №30 від 12.08.2022; договір про надання послуг митного брокера №33 від 05.05.2015; договір (контракт) про перевезення №31-2020 від 08.01.2020; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № б/н від 10.09.2022; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №8963726 від 10.09.2022; копія митної декларації країни відправлення №22LTLC0100EK1F3307 від 07.09.2022. Під час здійснення митного контролю за МД №UA403020/2022/018929 від 10.09.2022 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено наступне: пунктом 4.4. договору продажу і поставки товару від 26.08.2020 №2020-3 передбачено, що товар має бути відправлений протягом 10 календарних днів з моменту здійснення передоплати Покупцем і поступлення даних коштів на рахунок Продавця. Однак, декларантом до митного оформлення не надано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які б підтверджували факт здійсненої передоплати за товар; в графі 31 МД зазначено, що «Дата виробництва - 07-08/2022», проте такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойс) №SR041457 від 02.09.2022, що не відповідає п. 1.1 договору продажу і поставки товару від 26.08.2020 № 2020-3; вартість товару зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 07.09.2022 № 22LTLC0100EK1F3307 (64128,85 євро) не відповідає відомостям щодо вартості товару, вказаній у рахунку-фактурі №SR041457 від 02.09.2022 (63705,60 дол. США). Відтак, митний орган дійшов висновку про вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, тому уповноваженій особі декларанта було направлено електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.». На вимогу митного органу уповноваженою особою декларанта було додатково надано наступні документи: лист виробника товару від 02.09.2022, прайс-лист від 02.09.2022 та рахунок-проформу №AS039108 від 02.09.2022. Крім цього, оскільки відповідач дійшов висновку про те, що позивачем документально не підтверджено витрати на транспортування оцінюваних товарів, митницею 10.09.2022 було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням ще одну вимогу про надання додаткових документів наступного змісту: «На підставі п. 2.1. та п. 2.3.5. розділу 2, а також п. 4.1. та п. 4.2. розділу 4 Договору на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 08.01.2020 № 31-2020 та у відповідності до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати додатково до попереднього повідомлення наступні документи, а саме: Акт виконаних перевезень; заявки на перевезення. Також, на підставі п. 1.2. та п. 1.3. розділу 1 Договору на транспортно-експедеційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 08.01.2020 №31 2020 та у відповідності до ч. 2 ст 53 МКУ прошу надати договір на перевезення товару укладений між «Експедитором» ФОП ОСОБА_2 та суб`єктом з перевезення ПП «КПА-ТРАНС», який зазначений у автотранспортній накладній від 07.09.2022 №б/н.». На дану вимогу позивачем додатково було надано: договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №040422-2 від 04.04.2022. Крім цього, відповідач, дослідивши додатково наданий декларантом договір про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні №040422-2 від 04.04.2022 відповідачем встановлено наступне: - п.п. 5.1. п. 5 договору визначено, що вартість перевезення та інших послуг визначається на підставі Заявок Експедитора, узгоджених Перевізником, які є невід`ємною частиною даного договору, та вказується у виставлених Перевізником рахунках, - згідно із п.п. 5.2. п. 5 договору для проведення Експедитором оплати послуг по виконаній Заявці Перевізник протягом 5-ти календарних днів з моменту розвантаження автомобіля повинен надати Експедитору оригінали наступних документів: акт виконаних робіт, рахунок за надані послуги, податкова накладна та інші документи, які підтверджують факт перевезення. 10.09.2022 позивач направив митниці електронний лист, в якому повідомив, що ним подані до митного оформлення усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість, згідно вимог статті 53, п. 2 Митного кодексу України, інших додаткових документів не існує та будуть ним подаватись, а в подальшому в цей же день позивач направив митниці листа наступного змісту «Бажаю докинути додаткові документи для підтвердження митної вартості. Прошу призупинити митне оформлення.». 12.09.2022 позивачем додатково було надано до митного органу: платіжне доручення від 09.09.2022 № 1881 щодо здійсненої оплати за транспортні послуги згідно рахунків №Т22-000343, -354, -371 від 31.08-07.09.2022; довідку про транспортні витрати від 10.09.2022; заявку Т22-000376 від 02.09.2022 до договору №31-2020 від 08.01.2020; платіжне доручення № 1774 від 30.08.2022 щодо здійсненої оплати за транспортні послуги згідно рахунку №Т22-000346 від 29.08.2022. 12.09.2022 о 16:04 год. відповідачем уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням було направлено вимогу про надання додаткових документів наступного змісту: «На підставі п.5.2. Розділу 5 договору про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 04.04.2022 №040422-2 між «Експедитором» ФОП ОСОБА_2 та «Перевізником» ПП «КПА-ТРАНС», що стосується перевезення товару та у відповідності до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати додатково до попереднього повідомлення наступний документ, а саме: Рахунок за надані послуги.». Листом від 12.09.222 декларант повідомив митницю про те, що до митного оформлення подані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість, згідно вимог статті 53, п. 2 Митного кодексу України. Інших додаткових документів не існує та не будуть подані. Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.09.2022 №UA403020/2022/000161/2, у гр. 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, що не відповідає п. 4.4 договору купівлі-продажу від 13.01.2021 № 2021-01. У зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: в графі 31 даної митної декларації зазначено, що «Дата виробництва - 07-08/2022», однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі від 02.09.2022 № SR041457, що не відповідає п. 1.1 договору купівлі-продажу від 26.08.2020 № 2020-3. Дані відомості відсутні і в поданих документах, а саме в рахунку-проформі №AS039108 від 02.09.2022. Вартість товару зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 07.09.2022 №22LTLC0100EK1F3307 не відповідає відомостям згідно з рахунком-фактурою від 02.09.2022 №SR041457. Також, відсутній «Рахунок за надані послуги», що передбачено п. 5.2. Розділу 5 договору про надання транспортно-експедеційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 04.04.2022 №040422-2 між «Експедитором» ФОП ОСОБА_2 та «Перевізником» ПП «КПА-ТРАНС», що стосується перевезення товару. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість подібних товарів є значно вищою, зокрема: товар за ЕМД від 01.09.2022 №UA209160/2022/009883 на рівні 3,40 дол США/кг митне оформлення здійснено в попередніх періодах, а також відповідно до доведеної Держмитслужбою інформації щодо вартості імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів», де вартість становить 3,40 дол США/кг. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо складових митної вартості - витрат на транспортування, які відповідно до довідки про транспортні витрати № Т22-000376 від 08.09.2022 (до перетину кордону) становлять 30 000,00 грн., однак митному органу доведена інформація про вартість транспортування з перевезення вантажів в Україну. За результатами аналізу встановлено, що відстань від місця завантаження Клайпеда (Литва) до митного кордону України (п/п «Краківець») становить близько 989,2 км, а вартість перевезення за 1 км становить 0,82 євро, а згідно з інформацією, доведеною ДП «Укрпромзовнішекспертиза» середній рівень цін в діапазоні 0,8-2,00 євро/км. У зв`язку з чим митним органом розпочато процедуру консультації та направлено декларанту вимогу щодо документального підтвердження числового значення визначеної митної вартості товару. Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МКУдекларанта повідомлено про право декларанта або уповноваженої ним особи за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Листом від 12.09.2022 року декларантом повідомлено митний орган про відсутність інших додаткових документів та не будуть ним подані. Враховуючи дану інформації заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів з метою усунення розбіжностей, а також документів що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 01.09.2022 №UA209160/2022/009883 на рівні 3,40 дол. США/кг.» Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з вимогою визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі, також МК України) та іншими законами України. Відповідно до вимог частини першої статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з вимогами статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Митну вартість імпортованих товарів, що вказана уповноваженою особою позивача у митній декларації у спірному випадку визначено за основним методом. При здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 Митного кодексу України. У відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант зобов`язаний надати на письмову вимогу митного органу додаткові документи передбачені частиною третьою ст. 53 Митного кодексу України, а саме: каталог, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією лише в разі, якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В даному випадку жодної із перелічених підстав немає. Поряд з цим, відповідно до вимог частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Також, частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Частиною першою статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно частини першої статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною першою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Згідно вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з вимогами частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. За приписами статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта). Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. Тобто, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16. Відповідачем здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав та методу для визначення митної вартості товару відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України. Апелянт зазначає про те, що декларантом не надано документів на підтвердження оплати, проте згідно рахунку №SR041457 від 02.09.2022 року оплата за поставлений товар повинна бути здійснена протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати виставлення комерційного рахунку (відтермінування), тому відповідно на день митного оформлення імпортованого товару оплата не могла бути здійснена. Крім цього, ПМП «Лотос» здійснено оплату імпортованого товару в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 14.09.2022. Суд першої інстанції вірно вказав, що платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, оскільки банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар, тому прямого зв`язку між відомостями із платіжного банківського документа та митною вартістю товару немає. Його неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо ненадання банківського платіжного доручення, зокрема що ненадання такого не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей ( Постанови Верховного Суду від 13.02.2018 року у справі №803/1112/17, від 22.10.2020 у справі №320/2455/19). Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, тому основними документами, в яких зазначається вартість товару є: проформа-рахунок №AS039108 від 02.09.2022, рахунок №SR041457 від 02.09.2022р., прайс-лист б/н від 02.09.2022р., митна декларації країни відправлення №22LTLC0100EK1F3307 від 07.09.2022 року, додаткова угода №31 до Договору від 26.08.2020, лист Відправника від 02.09.2022. Крім цього, відповідно до п.9.1, Договору №2020-3 продажу і поставки товару від 26.08.2022, усі доповнення, зміни та додатки до даного Договору складають його невід`ємну частину тільки у разі, якщо вони подані в письмовому вигляді та підписані сторонами, тому відповідно умови поставки, оплати та інше можуть змінюватись за домовленістю сторін. Також апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів відповідача щодо ненадання декларантом банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, що не відповідає п.4.4. Договору купівлі-продажу від 26.08.2020 №2020-3, оскільки даний пункт Договору стосується умов відправлення Продавцем товару, а не його ціни. Що стосується доводів апелянта про наявність підстав коригування митної вартості товару через відсутність даних про дату виробництва товару у рахунку-фактурі від 02.09.2022 №SR041457 та проформі-рахунку №AS039108 від 02.09.2022, то апеляційний суд також вважає їх необґрунтованими з урахуванням наведених вище обставин справи та крім цього, пунктом 1.1. Договору передбачено, що в рахунках (інвойсах) обумовлені асортимент, кількість, якість і ціна придбаного товару. Апеляційний суд зазначає, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. Тобто, підставою для витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17, від 05 липня 2022 року у справі №804/150/16. В ході розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем, відповідно до пункту 1.2. Договору №2020-3 продажу і поставки товару від 26.08.2020 було надано в повному обсязі наступні документи: CMR б/н від 07.09.2022; Рахунок №SR041457 від 02.09.2022 року та переклад до нього; прайс-лист б/н від 02.09.2022 року; Пакувальний лист від 02.09.2022 року; Сертифікат якості від 02.09.2022 року; Декларацію виробника від 02.09.2022; сертифікат походження №IS-050012-l від 02.09.2022 року; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів, призначених для споживання людиною №LT0307400/L2-17660 від 07.09.2022; пре-експортний сертифікат №РХ22342 від 17.08.2022 року; митна декларація країни відправлення №22LTLС0100ЕК1Р3307 від 07.09.2022; договір на транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №31-2020 від 08.01.2020; заявка №Т22-000376 від 02.08.2022; рахунок на оплату №Т22-000376 від 08.09.2022 року; договір №2020-3 продажу і поставки товару від 26.08.2022; додаткова угода №1 від 22.02.2021 до Договору №2020-3 від 26.08.2020; додаткова угода №2 від 21.07.2021 до Договору №2020-3 від 26.08.2020; додаткова угода №31 від 02.09.2022 до Договору №2020-3 від 26.08.2020р.; лист від Відправника №б/н від 02.09.2022 року. Декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару (рибної продукції), і зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, суд вважає, що відповідачем не доведено обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Крім цього, відповідач не звернув увагу на те, що право витребувати документи, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, пов`язується із обов`язком встановлення наявності обставин, що охоплюється змістом диспозиції абзацу першого цієї частини статті, по відношенню до документів, які передбачені частиною другою статті 53 цього Кодексу. Іншими словами, спочатку аналізуються документи, які подані, встановлюються обставини (або не встановлюються, коли вони відсутні) і лише за цим, формується письмова вимога про витребування документів. Окрім цього, при проведенні консультації, повідомляючи про необхідність надати додаткові документи митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або, що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки. Відповідач також зазначає про те, що вартість товару в митній декларації країни відправлення №22LTLC0100EKlF3307 від 07.09.2022 не відповідає відомостям згідно рахунку від 02.09.2022 №SR041457, однак суд звертає увагу на тому, що експортна декларація ЕХ-1 - це митний документ, що підтверджує експорт товарів з країн Європейського Союзу законність вивезення продукції з країни-експортера і ввезення в країну-імпортер. Водночас подана позивачем митна декларація №22LTLC0100EKlF3307 від 07.09.2022, дає змогу ідентифікувати імпортований товар та підтвердити законність доставки товару. Також суд першої інстанції вірно вказав, що вартість поставленого товару у даній декларації вказана у валюті 64128,85 Євро, що в перерахунку на день відправлення (оформлення митної декларації) еквівалентно 63705,60 дол. США. Крім цього, митний орган, приймаючи рішення про коригування заявленої митної вартості використовував цінову інформацію з центральної бази даних ЄАІС, оскільки заявлені ціни на товари, на думку митниці, є нижчими від цін за аналогічні товари, які вже є в єдиній автоматизованій інформаційній системі. Зокрема, в оскаржуваному рішенні зазначено про те, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару, оскільки вартість подібних товарів є значно вищою, зокрема, товар за ЕМД від 01.09.2022 №UA209160/2022/009883 на рівні 3,40 дол США/кг митне оформлення здійснено в попередніх періодах, а також відповідно до доведеної Держмитслужбою інформації щодо вартості імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів», де вартість становить 3,40 дол США/кг. Проте апеляційний суд зазначає, що наведене не може бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог Митного кодексу України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер та не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 р. у справі №820/9195/15 і від 28.08.2018р. у справі № 810/3879/17 зазначив: «Сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів надано всі документально підтверджені дані про ціну договору». Згідно із статтями 33, 64 Митного кодексу України, митний орган має право на використання інформаційних ресурсів митниці для цілей визначення митної вартості товару, які містять інформацію про вартість раніше ввезених товарів (транспортних засобів) за умови, якщо подані декларантом документи є неповними та/або недостовірними для визначення митної вартості товару та неможливо визначити митну вартість за попередніми методами - щодо аналогічних, подібних товарів, за методами віднімання та додавання. Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Позивачем крім договору на транспортно- експедиційні послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом №31-2020 від 08.01.2020 було подано: заявку №Т22-000376 від 02.09.2022 року, що підтверджує загальну вартість транспортування з Клайпеди, Литва до м. Тернопіль, Україна. Так, пунктом 2.2. вищевказаного Договору передбачено, що вартість рейсу визначається сторонами згідно Заявок оформлених та підписаних Сторонами; рахунок на оплату №Т22-000376 від 08.09.2022 року, в якому чітко зазначено вартість послуг перевезення до кордону (м/п Краковець)- 30000,00грн. та вартість послуг перевезення після кордону (м/п Краковець-м. Тернопіль) - 10000,00грн. Послуги по перевезенню надані ФОП ОСОБА_2 оплачено позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №2000 від 23.09.2022. Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що доводи відповідача про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені даною статтею, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Отже, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на вимогу митного органу, а також в порядку частини 8 статті 55 МК України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Натомість відповідач не довів, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому рішення Тернопільської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA403020/2022/000161/2 від 12.09.2022 є протиправними та підлягає скасуванню. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року у справі №500/3560/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький