Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2748/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/2748/22 пров. № А/857/18240/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Тернопільської митниці, на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року (суддя Мірінович У.А., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Тернопіль, дата складання повного тексту 06.09.2022), в адміністративній справі №500/2748/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Сіфуд" до Тернопільської митниці, про визнання протиправним та скасування рішення, встановив: У липні 2022 року позивач ТОВ "Лотос Сіфуд" звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Тернопільської митниці, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000111/2 від 21.07.2022. Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив відмовити повністю у задоволенні позову вимог у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2022 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000111/2 від 21.07.2022. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, були недоведеними належними та допустимими доказами, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що під час здійснення митного контролю за МД №UA403020/2022/015338 від 21.07.2022 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено наступне: пунктом 4.4. договору продажу і поставки товару від 21.06.2022 №21062022 передбачено, що товар має бути відправлений протягом 10 календарних днів з моменту здійснення передоплати Покупцем і поступлення даних коштів на рахунок Продавця. Проте, всупереч умовам п.4.4 договору продажу і поставки товару від 21.06.2022 №21062022 декларантом до митного оформлення не надано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які б підтверджували факт здійсненої передоплати за товар; в графі 31 МД зазначено «Дата виробництва - 02/2022», проте такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойс) № SR040800 від 14.07.2022, що не відповідає п.1.1 договору продажу і поставки товару від 21.06.2022 №21062022; вартість товару зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 19.07.2022 №22LTLC0100EK17C1D3 (15814,8 євро) не відповідає відомостям щодо вартості товару, вказаній у рахунку-фактурі від 14.07.2022 № SR040800 (16638,75 дол. США); у листі № б/н від 14.07.2022 продавець зазначає, що згідно процедури фірмою LLC Lotos Seafood було зроблено замовлення на 334 935 кг мороженої мойви 25-35 шт/кг завод А439, відображене у проформі AS038221 від 23.06.2022. Далі було складено проформи, відповідно до запланованого відвантаження товару, а саме: ... AS038449 від 14.07.2022 до котрої належить інвойс SR040800 від 14.07.2022.... Оплата за товар у цьому інвойсі проводилась згідно проформи AS038221 від 23.06.2022. Разом із цим, банківський платіжний документ б/н від 07.07.2022 неможливо ідентифікувати із здійсненою операцією купівлі-продажу товару, оскільки сума оплати (180000,00 дол. США) згідно даного банківського платіжного документа від 07.07.2022 не відповідає сумі (284694,75 дол. США) зазначеній у рахунку-проформі від 23.06.2022 № AS038221. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах. Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці було додатково надано, окрім тих документів, які вже подавались разом із МД від 21.07.2022 № иА403020/2022/015338, лише прайс-лист № б/н від 14.07.2022. Інших документів, зазначених у вимозі митниці, декларантом додатково не було надано. Також, листом від 21.07.2022 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що до митного оформлення подані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість, інших додаткових документів не існує та не будуть подані. Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 21.07.2022 №UА403020/2022/000111/2 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та підстав для його скасування у суду першої інстанції не було, оскільки митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про конкретні недоліки зазначив у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та витребував саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 06.09.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ТОВ Лотос Сіфуд зареєстрований як суб`єкт господарювання з основним видом економічної діяльності 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с. 9-10). 21.06.2022 між Iceland Seafood ehf., що є юридичною особою за законодавством Ісландії, в особі Mr Bjarni Benediktsson Managing Director, що діє на підставі Статуту (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лотос Сіфуд (покупець) укладено договір №21062022 продажу і поставки (далі - Договір), за умовами якого продавець продає, а покупець придбаває морожену рибу та рибні продукти з неї, з урахуванням того, що асортимент, кількість, якість і ціна обумовлені рахунками (інвойс), підготовленими для кожної партії (пункт 1.1 Договору). Сторони узгодили, що продавець повинен передати покупцю з кожною партією товару наступні документи: транспортну накладну (оригінал); пакувальний лист (оригінал); прайс лист (оригінал); інвойс (оригінал); сертифікат походження (оригінал); ветеренарний сертифікат (оригінал); сертифікат якості (оригінал); страховий поліс (оригінал) чи (та) експортна декларація (оригінал) (пункт 1.2 Договору). Загальна сума контракту складається з сум інвойсів вказаних в пункті 1.1 Договору (пункт 2.1 Договору). Поставка товару здійснюється партіями (пункт 4.1 Договору). Товар має бути відправлений протягом 10 календарних днів з моменту здійснення передоплати покупцем і поступлення даних коштів на рахунок продавця (пункт 4.4 Договору). Ціни в інвойсах на товар, що поставляється, вказується на окрему партію товару, що поставляється (пункт 5.1 Договору). За умовами пункту 5.2 Договору, оплата товару проводиться в доларах США або Євро на розрахунковий рахунок продавця. Умови будуть змінюватись від продажу та продажу відповідно до інвойсу. Зазвичай купівля-продаж здійснюватиметься таким чином: після оплата протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару на склад покупця; 100% передоплата (а.с. 41-46). Надалі, 14.07.2022, між сторонами укладено додаткову угоду №5 до Договору продажу і поставки товару №21062022 від 21.06.2022 (далі Додаткова угода №5), за умовами якої сторони погодили, що поставку продукції відповідно до інвойсів №SR040798, №SR040799, №SR040800, №SR040801, №SR040802, №SR040803, №SR040804, №SR040805, №SR040806, №SR040807, №SR040808 від 14.07.2022: мойва морожена, розмір 25/35 шт./кг, завод виробника А439 буде здійснено за ціною товару 0,850 дол. США/кг (а.с. 47-48). 21.07.2022 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA403020/2022/015338, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: Риба морожена: мойва (Mallotus villosus), ціла (не патрана), 25-35 шт/кг, - 19575,00 кг. Запаковано у 725 картонних коробки. Тепловій кулінарній обробні не піддавалася, приправи та вміст складових сумішей відсутні. Не містить ГМО. Дата виробництва: 02/2022р. Термін придатності: 18 місяців від дати виробництва. Температура зберігання: - 18 град. С. Виробник: А439 Hakon ЕА148 (Giocrur hf), Iceland. Торговельна марка: GTOGUR НЕ (а.с. 70). До митної декларації представником декларанта додано документи, зокрема: сертифікат якості №б/н від 14.07.2022; рахунок-проформа №AS038221 від 23.06.2022; рахунок-проформа №AS038449 від 14.07.2022; рахунок-фактура (інвойс) №SR040800 від 14.07.2022; автотранспортна накладна - CMR №б/н від 19.07.2022; сертифікат про походження товару № IS-049255-1 від 14.07.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 07.07.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № Х-00000058 від 21.07.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка від 21.07.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №21062022 від 21.06.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 14.07.2022; договір про надання послуг митного брокера №171 від 24.06.2022; договір (контракт) про перевезення №0924062022 від 24.06.2022; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № б/н від 21.07.2022; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 8778716 від 20.07.2022; інші некласифіковані документи - довідкова інформація №б/н від 04.10.2021; інші некласифіковані документи - лист № б/н від 14.07.2022; інші некласифіковані документи - лист №б/н від 14.07.2022; копія митної декларації країни відправлення №22LTLC0100EK17C1D3 від 19.07.2022. Під час здійснення митного контролю за МД №UA403020/2022/015338 від 21.07.2022 відповідачем опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої відповідач дійшов висновку, що позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, а саме: фактурну вартість, з огляду на що митницею розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту: Прошу надати додаткові документи, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару згідно вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ, а саме: каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару. На виконання вказаного запиту контролюючого органу, уповноваженою особою декларанта додатково надано прайс-лист № б/н від 14.07.2022. Також, листом від 21.07.2022 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що до митного оформлення подані усі документи, які підтверджують заявлену митну вартість, згідно вимог статті 53 МК України, інших додаткових документів не існує та не будуть подані. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2022/000111/2 від 21.07.2022, у графі 33 якого зазначено: Митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товару. В документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також не документально не підтверджено числові значення складових митної вартості товару. В документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, що не відповідає пункту 4.4 Договору купівлі-продажу від 21.06.2022 №21062022. У зв`язку із тим, що в поданих до митного оформлення документах наявні розбіжності, а саме: в графі 31 митної декларації зазначено, що Дата виробництва 02/22, однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі від 14.07.2022 №SR040800, що не відповідає пункту 1.1 Договору від 21.06.2022 №21062022. У листі від 05.07.2022 №б/н продавець повідомляє, що покупець здійснив у них замовлення зазначеного товару у кількості 334935 кг, а також, що оплата за товар проводилась згідно проформи від 23.06.2022 №AS038221, однак сума оплати згідно із банківським платіжним документом від 01.07.2022 №б/н не відповідають сумі зазначеній в проформі від 23.06.2022 №AS038221. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних і документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною четвертою статті 54 МК України, визначено, що органи доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. За результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів, 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість подібних товарів є значно вищою, зокрема наявні митні формальності ідентичного товару в попередніх періодах: за ЕМД від 25.06.2022 №UA403020/2022/12981, від 06.06.2022 №UA403020/2022/10543, від 01.06.2022 №UA403020/2022/10054, від 31.05.2022 №UA403020/2022/10001, від 28.05.2022 №UA403020/2022/9656, від 26.05.2022 №UA403020/2022/9462 по яким митну вартість заявлено декларантом за резервним методом на рівні 1,10 USD/кг. Також, відповідно до доведеної Держмитслужбою інформації щодо вартості імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації Українським імпортерів риби та морепродуктів вартість такої рибної продукції становить 1,1 USD/кг. У зв`язку із чим митним органом розпочато процедуру консультації та направлено декларанту вимогу щодо документального підтвердження числового значення визначення митної вартості товару. Також, відповідно до частини шостої статті 53 МК України декларанта повідомлено про право декларанта або уповноваженої ним особи за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митно вартості товару. Листом від 25.07.2022 декларантом повідомлено митний орган про відсутність інших додаткових документів. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів з метою усунення розбіжностей, а також документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно із частиною другою статті 53 МК України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування та додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України, виписку з бухгалтерської документації, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних чи подібних (аналогічних товарів), що продаються на території України, а також складові компоненти, що можуть виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути застосований оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що враховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості, згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого відповідно до митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 28.05.2022 №UA403020/2022/9656 на рівні 1,10 США/кг (а.с. 11-12). Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування. Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України). Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України). Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України). Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України). Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України). Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України). Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Крім цього, відповідно до ч.5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно ч.ч. 1-3 ст.54 цього Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Колегія суддів звертає увагу, що в частині четвертій статті 54 МК України визначено виключний перелік підстав, за яких митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналогічний перелік причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), наведено у Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р.. Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Частинами 1, 2, 5, 6 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді. Згідно ч.ч. 1, 2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Відповідно до ч.1 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Відповідно до ч.4, ч.5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Частинами 1, 2 ст.64 цього Кодексу встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «Риба морожена: мойва (Mallotus villosus), ціла (не патрана), 25-35 шт/кг, - 19575,00 кг. Запаковано у 725 картонних коробки. Тепловій кулінарній обробні не піддавалася, приправи та вміст складових сумішей відсутні. Не містить ГМО. Дата виробництва: 02/2022р. Термін придатності: 18 місяців від дати виробництва. Температура зберігання: - 18 град. С. Виробник: А439 Hakon ЕА148 (Giocrur hf), Iceland. Торговельна марка: GTOGUR НЕ» та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, вважаючи, що декларантом заявлено неповні та недостовірні відомості про митну вартість товару. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого відповідно до митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 28.05.2022 №UA403020/2022/9656 на рівні 1,10 США/кг. З поданої ТОВ Лотос Сіфуд митної декларації видно, що декларант визначив митну вартість товару за першим методом за ціною договору. Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією №UA403020/2022/015338 представником декларанта додано документи, зокрема: сертифікат якості №б/н від 14.07.2022; рахунок-проформа №AS038221 від 23.06.2022; рахунок-проформа №AS038449 від 14.07.2022; рахунок-фактура (інвойс) №SR040800 від 14.07.2022; автотранспортна накладна - CMR №б/н від 19.07.2022; сертифікат про походження товару № IS-049255-1 від 14.07.2022; банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 07.07.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № Х-00000058 від 21.07.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка від 21.07.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №21062022 від 21.06.2022; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №5 від 14.07.2022; договір про надання послуг митного брокера №171 від 24.06.2022; договір (контракт) про перевезення №0924062022 від 24.06.2022; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією, виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів № б/н від 21.07.2022; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 8778716 від 20.07.2022; інші некласифіковані документи - довідкова інформація №б/н від 04.10.2021; інші некласифіковані документи - лист № б/н від 14.07.2022; інші некласифіковані документи - лист №б/н від 14.07.2022; копія митної декларації країни відправлення №22LTLC0100EK17C1D3 від 19.07.2022. При цьому, митний орган пояснює правомірність прийнятого оскаржуваного рішення наступним: неподанням декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення передоплати за товар (порушує пункт 4.4 Договору); порушенням пункту 1.1 Договору, зокрема в графі 31 митної декларації декларантом зазначено "Дата виробництва 02/2022", однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR040800 від 14.07.2022; вартість товару, що зазначена в копії митної декларації країни відправлення від 19.07.2022 №22LTLC0100EK17С1D3 (15814,8 Євро), не відповідає відомостям щодо вартості товару вказаного в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR040800 від 14.07.2022 (16638,75 дол. США); у листі б/н від 14.07.2022 продавець зазначає, що фірмою LLC Lotos Seafood зроблено замовлення 334935 кг мороженої мойви 25-35 шт./кг завод А439, яке відображено у проформі від 23.06.2022 №AS038221. Надалі, складено проформу від 14.07.2022 №AS038449 відповідно до запланованого відвантаження товару до якої належить інвойс від 14.07.2022 №SR04080 від 14.07.2022. При цьому, оплата за товар в даному інвойсі здійснювалась відповідно до проформи від 23.06.2022 №AS038221. Банківський платіжний документ б/н від 07.07.2022 неможливо ідентифікувати у зв`язку із здійсненою операцією купівлі-продажу товару, оскільки сума оплати (180000 USD) відповідно до даного банківського платіжного документа не відповідає сумі (284694,75 USD), яка значиться в рахунку-проформі від 23.06.2022 №AS038221. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів з метою усунення розбіжностей, а також документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно із ч.2 ст.53 МК України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних чи подібних (аналогічних товарів), що продаються на території України, а також складові компоненти, що можуть виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути застосований оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що враховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень ч.4 ст.57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості, згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості відповідно до ст.64 МК України. Разом з тим, суд першої інстанції вірно зауважив, що подані декларантом документи співвідносяться із приписами ч.2 ст.53 МК України, які підтверджуються митну вартість імпортованого товару. Так, після подання позивачем-декларантом митної декларації із переліченими документами, митний орган уповноважений здійснити їх аналіз на предмет наявності: (1) розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; (2) ознак підробки; (3) відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; (4) відсутності відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме із встановленням таких обставин (однієї або декількох) МК України пов`язує (обумовлює) право митного органу скористатись частиною третьої статті 53 МК України, зокрема: витребувати документи, що охоплені приписами цієї частини статті. При цьому, митний орган має право витребувати не всі документи, які передбачені ч.3 ст.53 МК України, а лише ті, які пов`язані із встановленими обставинами та за конкретизованим переліком. Таку вимогу декларант виконує протягом десяти календарних днів. Відповідно до наданого позивачем переліку документів необхідно виокремити ті, які не охоплено ч.2 ст.53 МК України (сертифікат якості б/н від 14.07.2022; прайс-лист б/н від 14.07.2022; пакувальний лист б/н від 14.07.2022; сертифікат якості від 14.07.2022; декларація виробника від 14.07.2022; сертифікат походження IS-049257-1 від 14.07.2022; міжнародний сертифікат для ввезення (пересилання) на митну територію України рибних продуктів призначених для споживання людиною №LT0298777/L2-14018 від 22.07.2022; пре-експортний сертифікат №РХ22211 від 10.06.2022; митна декларація країни відправлення №22LTLC0100EK18D0D6 від 26.07.2022), однак такі надано декларантом добровільно, без вимоги митного органу. Разом з тим, визначеному частиною третьою статті 53 МК України обов`язку декларанта надати на вимогу митного органу витребувані документи, кореспондує право особи (юридичної/фізичної) бути обізнаним про причину витребування суб`єктом владних повноважень інших документів з конкретизацією його переліку. В надісланому відповідачем декларанту запиті не зазначено, які саме документи містять розбіжності, до яких документів наявні зауваження. Крім того, митним органом не повідомлено декларанта про конкретні обставини, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості товару, що прямо впливає на можливість доведення правомірності такої. Надісланий ТОВ "Лотос Сіфуд" запит містить лише законодавчо встановлений загальний перелік документів, які може подати декларант на вимогу митного органу, а саме: каталоги, специфікації прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару. Колегія суддів вважає, що позивач у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару і такі документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення ) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа №826/12901/17). Отже, не зазначення відповідачем конкретних сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару призводить до протиправності дій (бездіяльності) та рішень відповідача. Тому суд першої інстанції правильно встановив, що своїми діями відповідач порушив принцип правової визначеності, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. До того ж, судом встановлено, що митний орган вимагав у позивача надати документи, які ним вже подавались разом із митною декларацією, а саме: декларантом вже подавалось платіжне доручення, транспортні документи та митна декларація країни відправлення. Стосовно надання страхових документів, то їх надання, в силу використаної законодавцем конструкції в пункті 8 частини другої статті 53 МК України "якщо проводилось страхування, не є обов`язковим. Форма та зміст вимоги митного органу свідчить про те, що митний орган не виконав вимоги частини третьої статті 53 МК України. Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов`язується із вимогами до суб`єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (пункт 2 частини другої статті 2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (пункт 9 частини другої статті 2 КАС України). Щодо суті поданих декларантом документів та підтвердженнями ними числового значення митної вартості товару, то суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне. Інвойс - це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов`язання клієнта на оплату цих послуг. Інвойс це первинний документ у міжнародній торгівлі, який супроводжує вантаж на всьому шляху закордон. Його створює продавець та надсилає покупцю водночас з вантажем, оскільки без цього документа жоден перевізник не буде транспортувати товар. В інвойсі вказується, які саме послуги надані клієнту, та яку оплату він зобов`язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари. У пункті 3 ч.2 ст.53 МК України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Тобто, в даному випадку законодавець вжив поняття інвойсу та рахунку-проформи як тотожні. У міжнародному законодавстві існують декілька видів інвойсів. Зокрема, проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та надалі може змінюватись без проблем. Тобто, проформа існує, для узгодження ціни, обсягу поставки і тільки після того, коли сторони між собою досягнули згоди, складається рахунок-фактура (інвойс) або, як його ще іменують комерційний інвойс. Комерційний інвойс (рахунок-фактура) це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві. Таким чином, зовнішньоекономічна операція між сторонами має такий зміст: 1) сторони уклали Договір на поставку товару; 2) на виконання Договору склали проформу від 23.06.2022 №AS038221 на загальну суму 284694,75 USD (ця проформа складена саме на виконання умов усього договору, при цьому домовленості, які викладені в проформі, носять не остаточний характер); 3) поставка товару здійснюється партіями (пункт 4.1 Договору). На кожну партію складається проформа (в даному випадку складена проформа від 14.07.2022 №AS038449). В проформі відбувається узгодження обсягу поставки та ціни товару, який буде поставлено в партії; 4) після того, коли сторони досягли згоди про обсяг та ціну, а також відобразили це в проформі, складається інвойс первинний документ в міжнародній торгівлі (в даному випадку складено інвойс від 14.07.2022 №SR040800); 5) оплата товару здійснюється у спосіб передоплати (в даному випадку надано платіжне доручення). Дослідивши наведені документи, судом не встановлено розбіжностей між проформою від 14.07.2022 №AS038449 та інвойсом від 14.07.2022 №SR040800. Суд зазначає, що вказані проформа та інвойс складені відповідно до Договору за поставлений товар "Морожену мойву цілу 25/35 шт./кг" на загальну суму 16638,75 USD, в розрахунку 0,85 USD/кг, загальна маса нетто 19 575 кг, загальна кількість ящиків - 725 шт. Платіжний документ б/н від 07.07.2022 на суму 180000 USD підтверджує факт розрахунку між сторонами Договору. Вказаний платіжний документ підтверджує, що станом на момент поставки чергової партії товару відповідно до інвойсу від 14.07.2022 №SR040800, товар був оплачений на загальну суму 180000 USD, яка включає суму, вказану в інвойсі від 14.07.2022 №SR040800 (16638,75 USD). Слід зауважити, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення/чеку тощо не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 22.10.2020 (справа №320/2455/19). Тобто, умови оплати у спірних правовідносинах безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Крім того, ненадання банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. З урахуванням такого правильно суд першої інстанції вважав, що неподання декларантом до митного оформлення банківських платіжних документів або інших платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, які підтверджують факт здійснення оплати за товар, який поставлявся в партії, не може бути підставою для коригування митної вартості товару за наявності інших документів, які підтверджують числові значення усіх складових вартості імпортованого товару. Так, платіжне доручення б/н від 07.07.2022 на суму 180000 USD підтверджує факт внесення передоплати товару, який охоплює поставку конкретної партії товару. Вказане не є порушенням пункту 4.4 Договору, позаяк перед відправленням конкретної партії товару та подання митної декларації, товар, що входить до партії, вже оплачений. Надане ж декларантом платіжне доручення б/н від 07.07.2022 на проведення оплати 180000 USD підтверджує виконання відповідних умов договору. Наведеним спростовуються відповідні доводи апеляційної скарги. Покликання відповідача (скаржника) на те, що в порушення пункту 1.1 Договору, в графі 31 митної декларації зазначено "Дата виробництва 02/2022", однак такі відомості відсутні в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR040803 від 14.07.2022, суд оцінює критично, оскільки такі свідчать про окремі недоліки, допущені в міжнародному первинному документі, які не стосуються числового значення вартості товару, який підлягав декларування. Неістотні недоліки в рахунку-фактурі, який містить відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання числового значення вартості товару, який підлягає відображенню в митній декларації, оскільки він містить повну інформацію, яка дає змогу ідентифікувати господарську операцію. Розбіжності повинні мати вплив на визначення числового значення митної вартості товару. Вказуючи, що вартість товару, яка зазначена в копії митної декларації країни відправлення №22LTLC0100EK17С1D3 від 19.07.2022 (15814,8 Євро), не відповідає відомостям щодо вартості товару, вказаного в рахунку-фактурі (інвойсі) №SR040800 від 14.07.2022 (16638,75 дол. США) відповідач залишив поза увагою, що ціна зазначена в різних грошових одинцях, зокрема Євро та доларах США. З огляду на це, така різниця пояснюється різним співвідношенням валютного курсу грошової одиниці Євро до долара США в країні відправлення. Відповідач належних мотивів з цього приводу не виснував. Відтак, такі доводи апеляційної скарги не можуть виступати самостійною підставою для коригування митної вартості товару, оскільки не свідчить про розбіжності числового значення вартості товару, що вказується в митній декларації. Таким чином, для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту, разом з митною декларацією №UA403020/2022/015338 від 21.07.2022 року ТОВ «Лотос Сіфуд» надало митному органу всі необхідні документи, які, з врахуванням ст.53 МК України, підтверджують митну вартість товару та всі числові складові митної декларації. Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу. З матеріалів справи видно, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору. Однак відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару за вказаним методом, вважаючи, що подані документи до розмитнення містять розбіжності, а тому застосував другорядні методи визначення митної вартості товару. Митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних чи подібних (аналогічних товарів), що продаються на території України, а також складові компоненти, що можуть виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути застосований оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що враховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості відповідно до статті 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого відповідно до митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах за ЕМД від 28.05.2022 №UA403020/2022/9656 на рівні 1,10 США/кг. Проте, апелянтом (відповідачем) не надано суду митну декларацію (її копію), на підставі якої відкоригована митна вартість імпортованого позивачем товару, що унеможливило її дослідження. Рішенні про коригування митної вартості №UA403020/2022/000111/2 від 21.07.2022 не містить всієї необхідної інформації: митним органом не здійснено відповідних коригувань, зважаючи на характеристики товару. Оцінюючи обґрунтованість обрання відповідачем другорядного методу визначення митної вартості товару (резервний), сама лише наявність в інформаційних базах даних митного органу інформація про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Така правова позиція узгоджується із наведеною Верховним Судом у постанові від 14.08.2022 (справа №820/9195/15). За вказаного суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відповідач не обґрунтував однозначність скоригованої ним ціни, не довів обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої вартості декларантом, як наслідок, не пояснив чому позивач, який надав необхідні документи до митного оформлення свого товару, повинен визнати та сплатити митні платежі від вартості іншого товару, яку теж було скориговано митним органом, за невідомих позивачу умов та обставин. Тобто, контролюючий орган, визначаючи необхідним до застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які, при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Як передбачають положення ч.7 ст.54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Таким чином, позивачу протиправно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства. Відповідно частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч приписами частини другої статті 77 КАС України не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості імпортованого товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує відсутність у даному конкретному випадку підстав для відмови у задоволенні цього позову, тоді як апеляційна скарга не містить належних, настільки вагомих і обґрунтованих міркувань, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували викладені у оскаржуваному судовому рішенні висновки й давали підстави вважати інакше. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року в адміністративній справі №500/2748/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Сіфуд" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький