Ухвала КЦС ВС № 756/17298/21

Ухвала 27 квітня 2023 року м. Київ справа № 756/17298/21 провадження № 61-5831ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КРИСТАЛ-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КРИСТАЛ-5» (далі - ОСББ «КРИСТАЛ-5») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. В обґрунтування позову зазначало, що здійснює свою діяльність спрямовану на забезпечення і захист прав співвласників будинку та дотримання ними своїх обов`язків щодо належного утримання та використання спільного майна багатоквартирних будинків і прибудинкової території, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою, та зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати усі внески і платежі. Оскільки ОСОБА_1 несвоєчасно та не у повному обсязі оплачує надані йому житлово-комунальні послуги, за період з 01 вересня 2019 року до 01 жовтня 2021 року утворилась заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 10 059,14 грн. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року, позов ОСББ «КРИСТАЛ-5» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «КРИСТАЛ-5» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 10 059,14 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , а тому має належним чином оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги та витрати на управління будинком. Відповідач не в повному обсязі вносить позивачу кошти на оплату, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 10 059,14 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСББ «КРИСТАЛ-5». 18 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 10 059,14 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а інші з них - зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження судами попередніх інстанцій. Верховний суд дійшов переконання, що заявник не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції. Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КРИСТАЛ-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний