Постанова 4850 № 200/5343/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 року справа №200/5343/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 200/5343/22 (головуючий суддя І інстанції Логойда Т.В.), складеного в повному обсязі 08 лютого 2023 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила: 1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нарахування та виплати їй: - індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 лютого 2022 року включно із застосуванням фіксованої суми індексації - 4258,75 грн. та відповідно до абз. абз. 4 - 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням фактично виплачених сум; - грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплати їй: - індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 23 лютого 2022 року включно із застосуванням фіксованої суми індексації - 4258,75 грн. та відповідно до абз. абз. 4 - 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням фактично виплачених сум; - грошове забезпечення та інші додаткові виплати за період з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; - із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; 3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по день її фактичної виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не застосування в період з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року при обчисленні ОСОБА_1 грошового забезпечення (в тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення) - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діє з 29.01.2020 року. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 провести щодо періоду з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (в тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, додаткових видів грошового забезпечення) - шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діє з 29 січня 2020 року, та виплатити їй його недоотриману частину. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог не погодилась позивач, звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що індексації грошового забезпечення має бути обрахована із застосуванням фіксованої суми - 4 258,75 грн та відповідно до абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом від 21.02.2023 року суд першої інстанції повідомив, що справу в паперовому вигляді надати неможливо. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду». Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 16 лютого 2018 року по 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 проходила військову службу у Кальміусько-Нікольському об`єднаному районному військовому комісаріаті Донецької області, та з 25 вересня 2018 року по 23 лютого 2022 року в ІНФОРМАЦІЯ_4 (після перейменування - ІНФОРМАЦІЯ_3) - структурних підрозділах ІНФОРМАЦІЯ_1 (після перейменування - ІНФОРМАЦІЯ_2), який здійснював нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення (підтверджується, зокрема, військовим квитком позивача серії НОМЕР_1 , що виданий 13 лютого 2018 року, та не заперечується відповідачем). Наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23 лютого 2022 року №41 її з 23 лютого 2022 року виключено із списків особового складу у зв`язку зі звільнення з військової служби. Під час проходження служби та на час звільнення з неї їй щодо спірного періоду з 01 березня 2018 року по 23 лютого 2022 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення наступним чином: за грудень 2018 року в сумі 71,08 грн.; за 2019 рік: січень та лютий - по 71,08 грн. щомісячно, березень - червень - по 134,47 грн. щомісячно, липень - листопад - по 206,72 грн. щомісячно, грудень - 216,51 грн.; за 2020 рік: січень - червень - по 216,51 грн. щомісячно, липень - листопад - по 226,29 грн. щомісячно, грудень - 233,81 грн.; за 2021 рік: січень - березень - по 331,42 грн. щомісячно, квітень - червень - по 415,41 грн. щомісячно, липень - листопад - 540,03 грн. щомісячно, грудень - 563,19 грн.; за 2022 рік: січень - 563,19 грн., лютий (23 дні) - 552,29 грн. Вказані обставини підтверджуються розрахунком індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби з 16 лютого 2018 року по 23 лютого 2022 року (розрахунок від 18 листопада 2022 року №09/02/295) та архівними відомостями про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення (в тому числі індексацію) за спірний період. У зазначеному розрахунку індексації також відображено, що абз. 5 п. 5 та додатком №4 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (зі змінами з грудня 2015 року) встановлено, що у зв`язку з підвищенням посадового окладу під час порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації у місяці підвищення повинні враховуватися всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру виплати. Порівняння суми підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення (тобто порівнюється ні попередній місяць з поточним місяцем, а в умовах місяця підвищення). Індексація в березні 2018 року становила: 1762 х 28,2% = 496,88 грн. Посадовий оклад до підвищення становив 605 грн., крім того у березні індексація складає 496,88 грн. Також ОСОБА_1 отримує ОВЗ, НВР, НОПС, премію (з 01 березня 2018 року в нових розмірах, встановлених окремими рішеннями Міністра оборони України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»). Усього грошове забезпечення з урахуванням індексації в березні до підвищення становить 2692,21 грн. (496,88 + 2195,33). Посадовий оклад підвищився у березні 2018 року на 2125 грн. і становив 2730 грн., відповідно зросли всі складові грошового забезпечення. У зв`язку з підвищенням посадового окладу під час порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації у місяці підвищення повинні враховуватися всі складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру. З урахуванням суми підвищення посадового окладу та складових грошового забезпечення, розмір його після підвищення становить 7858,45 грн. Отже, сума підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року становить 5663,13 грн. (7858,45-2195,33). У зв`язку з тим, що сума підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року (5663,13 грн.) перевищує суму індексації, яка склалася у зазначеному місяці (496,88 грн.), у березні 2018 року сума індексації не нараховується. Для проведення подальшої індексації індекс споживчих цін розраховується наростаючим підсумком з квітня 2018 року. Вказані обставини також відображені в архівних відомостях про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення (в тому числі індексацію) за спірний період. Протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби - з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року обчислення розмірів її посадового окладу та окладу за військове звання відбувалося шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 квітня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. За таким же принципом були обчислені і додаткові види грошового забезпечення позивача, що відповідачем визнається. На звернення позивача до відповідача щодо нарахування та виплату грошового забезпечення та інших додаткових виплат за період з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, надана відповідь від 18 листопада 2022 року №09/02/296, в якій повідомлено, що їй був встановлений 4 тарифний розряд і посадовий оклад, що визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року - 1762 гри. на відповідний коефіцієнт згідно з додатком 1 - 1,55, що становило 2730 грн. Ії військове звання «солдат», і оклад за військовим званням визначений шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, - 1762 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 14 - 0,3, що становило 530 грн. Нарахування та виплата грошового забезпечення за вказаний період проводилися відповідно до вимог законодавства; підстав для перерахунку немає. Приймаючи спірне рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушене право позивача має бути відновленим шляхом проведення перерахунку грошового забезпечення за спірний період шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діє з 29 січня 2020 року. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції переглядає справу виключно в межах апеляційної скарги, тобто в відмови у задоволені позовних вимог Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Відповідно до ст. 6 Закону № 1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078). Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. З викладеного вище виходить, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №816/1728/16 за результатом аналізу п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, також зазначив: «Таким чином, фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації». Отже, є таке поняття як «фіксована сума індексації», яка залишається після підвищення посадових окладів, якщо сума підвищення грошового доходу не перевищила суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів, та виплачується до наступного підвищення посадових окладів (абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078). 01 січня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», якою були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови. Вказана постанова втратила чинність 01 березня 2018 року. 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців. Отже, березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, березень 2018 року - є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року. З огляду на наведене щодо позивача нарахування індексації грошового забезпечення щодо спірного періоду з 01 березня 2018 року по 23 лютого 2022 року (день виключення зі списків особового складу) повинно проводитися із застосуванням базового місяця - березень 2018 року. При цьому індексація повинна проводитися з урахуванням абзаців 4 та 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Судом встановлено, що відповідачем правомірно нарахована та виплачена позивачу індексація грошового забезпечення щодо періоду з 01 березня 2018 року по 23 лютого 2022 року (по день виключення зі списків особового складу) - із застосуванням базового місяця березня 2018 року та в розмірі, що відповідав вимогам законодавства. Щодо вказаного періоду відповідачем правомірно застосовані положення Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Щодо позовних вимог в частині застосування прожиткового мінімуму при обчисленні грошового забезпечення позивача (посадового окладу та окладу за військове звання, а також додаткових видів грошового забезпечення) за спірний період з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. 30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704, що набрала чинності 01.03.2018 року, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 (у редакції, яка була чинною на час її прийняття) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Проте, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (набрала чинності 24.02.2018 року) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 викладено в новій редакції, згідно з якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Суд апеляційної інстанції, приймаючи вказану постанову, дійшов висновку, що оскаржуваний пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, яким було внесено зміни у тому числі до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, стосується прав пенсіонера та звужує гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення вказаної категорії осіб, адже призводить до зменшення розміру грошового забезпечення при його обчисленні, яке використовується для перерахунку пенсії. Отже, з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року в справі № 826/6453/18 підлягає застосуванню пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 в редакції, яка діяла до змін, які в судовому порядку визнані протиправними та скасовані, тобто в редакції згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Відповідно до примітки 1 додатку № 1 «Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу» до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №

704. Разом з цим, з 29.01.2020 року знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року (в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 відсотків мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум). Проте, згідно з п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року в справі №240/4946/18, постановах Верховного Суду від 18.02.2021 року в справі №200/3775/20-а, від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Оскільки положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в частині обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50 відсотків мінімальної заробітної плати суперечить положенням п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, тому вони не підлягають застосуванню. Отже, з 29.01.2020 року суб`єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення зобов`язаний був обчислювати розміри посадового окладу та окладу за військове звання військовослужбовців з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2018 року 1762 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2020 року 2102 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» визначено, установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2021 року 2270 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» визначено, установлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2022 року 2481 грн. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби - з 29 січня 2020 року по 23 лютого 2022 року грошове забезпечення позивача мало обчислюватися згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діє з 29.01.2020 року, а саме: щодо періоду з 29 січня 2020 року по кінець 2020 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року; щодо періоду з 01 січня 2021 року по кінець 2021 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року; щодо періоду з 01 січня 2022 року по 23 лютого 2022 року - із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року. Застосування відповідачем прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року (як було передбачено п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 в редакції зі змінами, які визнані протиправними та скасовані), який є нижчим від вказаних прожиткових мінімумів, не відповідало вимогам законодавства та призвело до виплати позивачу грошового забезпечення в меншому розмірі, ніж встановлений законодавством, чим порушені права позивача на належне грошове забезпечення. З огляду на наведене порушені права позивача в цій частині підлягають захисту шляхом, який гарантував би повне їх відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України). Відтак, правильним є висновок суду про часткове задоволення позовних вимог та відновлення порушеного права позивача шляхом проведення перерахунку грошового забезпечення за спірний період шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, яка діє з 29 січня 2020 року. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 200/5343/22- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 квітня 2023 року. Судді А.В. Гайдар А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв