Постанова 4811 № 466/9422/20

Справа № 466/9422/20 Головуючий у 1 інстанції: Кічак Ю.В. Провадження № 22-ц/811/434/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.., секретаря: Назар Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янчака П.О. на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 04 січня 2023 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, - в с т а н о в и в : В листопаді 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Янчак П.О. звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства «Таскомбанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого стало ПАТ «Фольксбанк», а в подальшому ПАТ «ВіЕсБанк», а згодом АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_2 11.02.2008р. укладено кредитний договір №KF47014. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, банк зобов`язується відкрити кредитну лінію в сумі 900 000 доларів США на 15 років на поновлювальній основі. Згідно з п.1.3 договору кінцевий строк погашення заборгованості не пізніше 10 лютого 2023 року. Пунктами 1.4 та 1.5 цього договору передбачено, що процентна ставка за користування траншами кредитної лінії встановлюється в розмірі 11,5% річних. У випадку простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 14,5% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка повертається до попереднього рівня. За невиконані зобов`язання з кредитування позичальник сплачує банку плату в розмірі 1% річних. Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечується іпотекою нежитлового приміщення (прибудова до будівлі гуртожитку), заг. пл.453,8 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , іпотекою нежитлового приміщення (булочний цех) заг. пл.675,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , іпотекою нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 заг. пл.191,4 кв.м; порукою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зазначає, що між ВАТ «Електрон Банк» (кредитором) з однієї сторони, ОСОБА_2 (боржником) з другої сторони та ОСОБА_1 (поручителем) з третьої сторони укладено договір поруки №РО92561 від 11.02.2008 року, в п.1.2 якого передбачено, що поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за порушення зобов`язань боржника, які випливають з кредитного договору від 10.02.2008 року №KF47014, укладеного між кредитором і боржником. Відповідно до п.3.2 договору поруки, порука припиняється у наступних випадках: з припиненням основного зобов`язання, а також у разі зміни зазначеного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Вказаний договір поруки підписано представником банку, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Також, зазначає, що 28.11.2012 року між ПАТ «Фольксбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 11.02.2008 року №KF47014 та викладено нову редакцію пункту 2.1 кредитного договору, а саме: «Виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечується: іпотекою нежитлового приміщення (прибудова до будівлі гуртожитку), заг. пл. 453,8 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ; іпотекою нежитлового приміщення (булочний цех та кулінарія з розробкою, заморозкою та фасуванням м`ясних напівфабрикатів) заг. пл. 804,7кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ; іпотекою земельної ділянки заг.пл. 0,1216га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; іпотекою нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 178.2 кв.м.; заставою майнових прав на отримання коштів по зобов`язаннях, що випливають з договору оренди нежитлових приміщень, укладеного між ОСОБА_3 та ТзОВ «Керхер», порукою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Крім того, додатковою угодою від 28.11.2012 року змінено умови сплати позичальником частини кредиту, отриманого згідно умов кредитного договору, а саме: «позичальник бере на себе зобов`язання, починаючи з грудня 2012 року по 30 листопада 2013 року включно здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 1 247,00 дол. США та починаючи з 01 грудня 2013 року здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами в сумі не менше 6 831,00 дол. США в термін не пізніше останнього робочого дня місяця». У пункті 2.1 додаткової угоди вказано про те, що з укладанням цієї угоди сторони домовились внести відповідні зміни до правочинів, що забезпечують виконання зобов`язань позичальника по кредитному договору. Як вбачається з другої сторінки цієї додаткової угоди, така підписана представником банку та боржником. Також свої згоди з умовами додаткової угоди надали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згоду на укладення цієї додаткової угоди поручитель ОСОБА_1 не надавав, особистого підпису не ставив. Покликається на те, що 23 червня 2014 року ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду по кредитному договору №KF47014 від 11.02.2008р., якою кредитний договір викладено у новій редакції. Згідно з п.п.1.8.1 нової редакції кредитного договору, процентна ставка становить 10,00% річних + ЗМ LIBOR (індекс, що означає Лондонську міжбанківську ставку для кредитів строком на 3 місяців у доларах США, що розрахована Британською банківською асоціацією). Відповідно до п.п.9.5.1 нової редакції кредитного договору сторони погодились, що при прийнятті законодавчих актів України, які надають право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентів, додаткова угода про зміну розміру процентів не укладається і розмір процентів змінюються у строки, які будуть вказані в письмовому повідомленні банку. Згідно з п.п.9.5.2 нової редакції кредитного договору, зокрема сторони домовились: що у випадку порушення позичальником будь-якого із своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором та/або правочинами забезпечення, розмір процентів (процентної ставки) збільшується на 1% річних; після вищевказаного підвищення розміру процентів (процентної ставки) та усунення позичальником вчиненого порушення розмір процентів (процентної ставки) зменшується на 1% річних; при зміні розміру процентів (процентної ставки) графік не підлягає обов`язковому підписанню сторонами в новій редакції, при цьому позичальник зобов`язаний сплачувати проценти (процентної ставки), виходячи з нового розміру процентів (процентної ставки). Відповідно до п.9.6 нової редакції кредитного договору у випадку неналежного виконання позичальником своїх боргових зобов`язань щодо погашення кредиту, проценти повинні сплачуватись позичальником банку негайно в повному обсязі таких нарахованих процентів. На вказані зміни (зокрема щодо зміни процентної ставки) надали згоду ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про що свідчать їх підписи на додатковій угоді від 23.06.2014р. Згоду на укладення цієї додаткової угоди поручитель ОСОБА_1 не надавав, особистого підпису не ставив. Крім того, стверджує, що згодом між сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до кредитного договору, такі умови з поручителем ОСОБА_1 не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру відповідальності, згоду на укладення таких угод останній не надавав. Також укладались договори поруки, зокрема з ТзОВ «РостСлава», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та у зв`язку зі змінами у зобов`язаннях укладались договори про внесення змін до договорів поруки. Договору про внесення змін до договору поруки №РО92561 від 11.02.2008 року щодо поручителя ОСОБА_1 не укладалось. Відтак, в силу закону та враховуючи умови договору поруки №РО92561 від 11.02.2008 року, порука, що надана ОСОБА_1 на забезпечення зобов`язання за кредитним договором №47014 від 11.02.2008 року припинена. Інших договорів поруки ОСОБА_1 не укладав. Вказує, що 23.12.2019 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось у Личаківський районний суд м.Львова (справа №463/11022/19, головуючий суддя Нор Н.В.) з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ТзОВ «Рост Слава» про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 438 236,96 дол. США, з яких 353801,36 дол. США - заборгованість по тілу кредиту, 63217,17 дол. США - заборгованість по відсотках, 21218,43 дол. США - пеня на суму простроченої заборгованості за період з 19.11.2018 року по 18.11.2019 року. З розрахунку боргу за кредитним договором, який наданий банком до матеріалів цивільної справи вбачається, що з моменту отримання кредиту боржник ОСОБА_2 здійснив часткове погашення кредиту, проте допустив системні порушення встановленого кредитним договором графіку, а саме з липня 2018 року не сплачував чергові платежі по тілу кредиту. Вперше банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 23.12.2019 року, про що свідчать дані з офіційної веб-сторінки «Судова влада». Тобто, позивач пред`явив вимогу до поручителів, зокрема ОСОБА_1 через рік і п`ять місяців після здійснення прострочення чергових платежів боржником за кредитним договором. Однак, ОСОБА_1 не погоджується з тим фактом, що він й надалі є поручителем за кредитним договором №КF 47014 від 11.02.2008 року, що зумовило звернення з відповідним позовом до суду. З огляду на наведене, зокрема з урахуванням того, що порука ОСОБА_1 є припиненою з підстав, передбачених статтею 559 ЦК України, оскільки банк уклав з позичальником зміни до кредитного договору, про які поручитель не був належним чином повідомленим, що зумовили збільшення обсягу відповідальності поручителя, просить ухвалити рішення, яким визнати припиненою поруку, що виникла на підставі договору №РО92561, укладеного 11.02.2008р. між ВАТ «»Електрон Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Таскомбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 04 січня 2023 року в позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» та до ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим відмовлено. Вказане рішення суду оскаржив представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Янчак П.О., подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Висновки суду першої інстанції є помилковими, не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Зазначає, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У кожній конкретній справі позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його порушеного, оспорюваного чи не визнаного права. Вважає, що визнання поруки припиненою є належним та ефективним способом судового захисту прав, оскільки ні Конституцією, ні жодним законом України не передбачено можливості відмови у позові у випадку, якщо спосіб захисту є неефективним чи не передбачений законом або договором. Крім того, звертає увагу суду й на те, що в розумінні ч.2 ст.5 ЦПК України, суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, з частковим відступом від принципу диспозитивності для захисту особи, яка звернулась з позовом. З обставин даної справи слідує, що позивач просив визнати припиненою поруку, оскільки банк в односторонньому порядку без повідомлення та письмового погодження з ним як з поручителем збільшив розмір процентної ставки за кредитним договором, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності. Відтак, зазначає, що завданням суду є вирішити спір по суті, а не ознайомити сторін із правовими позиціями Верховного Суду чи оцінити ефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволити. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 19 квітня 2023 року від представника АТ «Таскомбанк» надійшла заява про розгляд справи без його участі. Дана справа перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції з лютого 2023 року і у всіх учасників справи було достатньо часу для наведення своїх доводів у поданому до суду позові, запереченні на позов, письмових поясненнях, апеляційній скарзі та відзиві на скаргу тощо. За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим здійснити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних та доказів. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що така не підлягає до задоволення. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дана цивільна справа №466/9422/20 про визнання договору поруки припиненим ініційована стороною позивача у листопаді 2020 року, тобто після того, як банк звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з позичальника та поручителів. Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки банк (АТ «Таскомбанк») ініціював вирішення такого спору (спору про стягнення коштів, справа №463/11022/19), то на переконання суду, поручитель ОСОБА_1 може ефективно захистити своє право саме у справі №463/11022/19, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 62-63)). Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Судом встановлено, що між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого стало ПАТ «Фольксбанк», а в подальшому ПАТ «ВіЕс Банк», а згодом АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_2 11.02.2008р. укладено кредитний договір №KF47014. Відповідно до п.1.1 вказаного договору, банк зобов`язується відкрити позичальнику кредитну лінію в сумі 900 000 доларів США на 15 років на поновлювальній основі. Надання коштів по кредитній лінії здійснюється банком повністю або окремими частинами (надалі траншами) на письмову вимогу позичальника, в межах вищезазначеної суми кредитної лінії (надалі ліміту). Згідно з п.1.3 договору, позичальник зобов`язується повернути банку основну суму заборгованості по кредитній лінії та сплатити проценти за користування кредитною лінією у строки та в порядку, передбачених кредитним договором на умовах погашення згідно з графіком зменшення ліміту, визначеним в Додатку №1 до даного договору. Кінцевий строк погашення заборгованості по кредитній лінії не пізніше 10 лютого 2023 року. Пунктами 1.4 та 1.5 цього договору передбачено, що процентна ставка за користування траншами кредитної лінії встановлюється в розмірі 11,5% річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 14,5% річних. Після повного погашення простроченої заборгованості процентна ставка повертається до попереднього рівня. Згідно з додатком №1 від 11.02.2008 року до кредитного договору №KF47014 від 11.02.2008 року, позичальник зобов`язується забезпечити погашення кредиту відповідно щомісячно по 5 000 дол. США. Пунктом 2.1 договору передбачено, що виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором забезпечується іпотекою нежитлового приміщення (прибудова до будівлі гуртожитку), заг. пл.453,8 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , іпотекою нежитлового приміщення (булочний цех) заг. пл.675,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , іпотекою нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3 заг. пл.191,4 кв.м; порукою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Між ВАТ «Електрон Банк» (кредитором), ОСОБА_2 (боржником) та ОСОБА_1 (поручителем) укладено договір поруки №РО92561 від 11.02.2008 року. В п.1.2 даного договору передбачено, що поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за порушення зобов`язань боржника, які випливають з кредитного договору №KF47014, укладеного між кредитором і боржником. У п.1.3 договору поруки визначено, що у випадку порушення боржником своїх зобов`язань перед кредитором за кредитним договором №KF47014 боржник і поручитель згідно цього договору відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідно до п.3.2 договору поруки, порука припиняється у наступних випадках: з припиненням основного зобов`язання, а також у разі зміни зазначеного зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. За умовами пункту 5.1 вказаного договору поруки, зміни та доповнення до даного можливі тільки за взаємною згодою сторін, яка оформляється у письмовій формі. Вказаний договір поруки підписано представником ВАТ «Електрон Банк» Морозюк І.Я., ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. В подальшому, між кредитором та позичальником ОСОБА_2 укладено ряд додаткових угод до Кредитного договору №KF47014 від 11.02.2008р., зокрема додаткові угоди від 28.11.2012р., від 23.06.2014р., від 09.07.2014р., від 01.08.2014р., від 26.06.2015р., від 22.07.2015р., від 31.08.2015р., від 28.10.2015р., від 07.07.2016р. та від 23.02.2017р. У грудні 2019 року АТ «Таскомбанк» звернулося до Личаківського районного суду м.Львова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ТзОВ «Рост Слава» про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором №KF47014 від 11.02.2008р. у розмірі 438236, 96 дол.США. Суддею Личаківського районного суду м.Львова Нор Н.В. 22 січня 2020 року постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі №463/11022/19 за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ТзОВ «Рост Слава» про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором №KF47014; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання. Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03.06.2022р. по справі №463/11022/19 у відкритому підготовчому судовому засіданні призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Натомість з даним цивільним позовом до АТ «Таскомбанк» та до ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим (справа ЄУН 466/9422/20) адвокат Янчак П.О., який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся у листопаді 2020 року, тобто вже після того, як АТ «Таскомбанк» ще у грудні 2019р. звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_2 та поручителів, в тому числі з поручителя ОСОБА_1 (справа ЄУН 463/11022/19). Так, провадження у даній цивільній справі ЄУН 466/9422/20 за позовною заявою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання договору поруки припиненим відкрито 16.12.2020р. згідно ухвали судді Шевченківського районного суду м.Львова від 16.12.2020р., а 30.08.2021р. дану справу прийнято до провадження Мостиського районного суду Львівської області. Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див., наприклад, постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Тому ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 71)). Після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки банк ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у справі № 462/5579/15-ц, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 62-63)). Із врахуванням наведеного та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки банк (АТ «Таскомбанк») ініціював вирішення такого спору (спору про стягнення коштів, справа №463/11022/19), то на переконання суду, поручитель ОСОБА_1 може ефективно захистити своє право саме у справі №463/11022/19, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. Для цього непотрібно заявляти зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора (про визнання поруки припиненою) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункти 62-63)). Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі №462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20), у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20). Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням вимог закону та встановлених обставин у справі, на підставі досліджених доказів, яким надано належну правову оцінку, правильно вирішив спір, у повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Згідно зі статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат,понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутні. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Янчака П.О. - залишити без задоволення. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 04 січня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 25 квітня 2023 року Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.