Постанова 4803 № 216/1492/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4363/23 Справа № 216/1492/23 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 216/1492/23 провадження № 22-ц/803/4363/23 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Тимченко О.О., суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В., за участю секретаря судового засідання - Тимофєєвої В.О., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 216/1492/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту перебування на утриманні, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року (суддя Онопченко Ю.В.),постановлену в приміщенні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЗАЯВИ В березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту перебування на утриманні. Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , про що Довгинцівським відділом державної реєстрації цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 29 вересня 2022 року зроблено актовий запис №

704. На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як вона була зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживала разом зі своїм чоловіком, що підтверджується актом, складеним сусідами 28.11.2022 року і завіреним старостою Веселівського старостинського округу, а також довідкою № 446 від 01.11.2022 року Веселівського старостинського округу Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області. Після смерті чоловіка вона 02 листопада 2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою № 8030 про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. У відповідності до принципу екстериторіальності її заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Згідно з рішенням № 912110174798 від 09 листопада 2022 року пенсійним фондом було відмовлено їй в переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника. ОСОБА_2 за життя отримував пенсію за віком в розмірі 6 152,77 грн щомісяця, що підтверджується довідкою № 69 від 20.02.2023 року, виданою відділом обслуговування громадян № 14 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян в Дніпропетровській області Головного управління Пенсійного фонду України, а вона на момент смерті чоловіка отримувала пенсію у зв`язку з виходом на пенсію за віком, що складала 2 100,00 грн щомісяця. Тобто, її розмір пенсії значно менший, ніж розмір пенсії її померлого чоловіка, а тому, вказує, що вона знаходилась на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , допомога якого була постійним і основним джерелом засобів до існування заявника, тобто, у зв`язку зі смертю чоловіка вона втратила джерело засобів до існування. Враховуючи вищезазначене, просила суд встановити факт її перебування на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно в порядку позовного провадження. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на порушення норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не перешкоджало в реалізації ОСОБА_1 права на призначення пенсії, спір про право відсутній. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заінтересована особа просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В відзиві зазначено, що посилання в заяві на те, що перебування ОСОБА_1 на утриманні у чоловіка було основним і постійним засобом до існування і на те, що розмір її пенсії є меншим за розмір пенсії чоловіка, не може бути підтвердженням факту перебування на його утриманні. Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не надходив. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В апеляційній скарзі просила розглянути справу за її відсутності. Представник головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту перебування на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09.11.2022 року № 912110174798 у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника, в переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви ОСОБА_1 від 02.11.2022 року № 8030 відмовлено. В повідомленні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10 листопада 2022 року ОСОБА_1 зазначено, що вона має право оскаржити рішення територіального органу Пенсійного фонду України відповідно до Порядку розгляду скарги на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2007 року за № 1241/14508, або/та у судовому порядку. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 та частини 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно в порядку позовного провадження. Проте, апеляційний суд не погоджується з ухвалою суду першої інстанції в частині мотивів для відмови у відкритті провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20. Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Тобто, враховуючи зазначене, Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями. У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30 січня 2020 року зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.» Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно в порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства. В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 (провадження № 61-3264сво22) вказано, що: «до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єкт спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21). Апеляційний суд враховує, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка є в подальшому її перехід з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Тобто, вимога заявника в даній справі пов`язана з доведенням наявності у неї підстав для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника і не пов`язана з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існування та припиненням. Крім того, така заява подана саме у зв`язку з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09 листопада 2022 року про відмову в перерахунку пенсії. Тобто, метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження за ОСОБА_1 певного соціального-правового статусу для отримання від держави відповідної пенсії, що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Так, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 зазначила, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання справи про встановлення факту) не повинен використовуватися учасниками для оцінки обставин, які становлять предмет доказування у адміністративному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20) зробила схожий за змістом висновок та зазначила, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, щодо якого виник публічно-правовий спір, не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства. З урахуванням викладеного, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, зроблених Касаційним цивільним судом у постановах: від 16 квітня 2020 року в справі № 210/3705/17 (провадження № 61-37673св18), від 22 жовтня 2020 року в справі № 210/343/19 (провадження № 61-22247св19), від 02 грудня 2020 року в справі № 212/5707/17 (провадження № 61-1281св19) та від 31 серпня 2022 року в справі № 592/13089/21 (провадження № 61-5213св22) щодо юрисдикції цієї категорії спорів. За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що встановити факт перебування на утриманні померлого для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника можливо винятково під час розгляду справи в суді адміністративної юрисдикції. В адміністративній справі встановлення такого факту не є самостійною метою, а є передумовою задоволення адміністративного позову. Аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 696/879/21. Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Верховний Суд в своїй практиці неодноразово зазначав, що в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України виходить з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв`язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства. Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 . Проте, суд першої інстанції помилився в частині мотивів для постановлення оскаржуваної ухвали. А тому ухвала суду підлягає зміні в мотивувальній частині з викладенням її в редакції цієї постанови. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 та частини 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині з викладенням її у редакції цієї постанови. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Згідно із частиною 7 статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Керуючись статтями 367, 374, 377, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 березня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі, змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.О.Тимченко Судді О.А. Мірута Я.В. Хейло Повне судове рішення складено 26 квітня 2023 року. Головуючий О.О. Тимченко