Постанова 4803 № 176/1799/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2076/23 Справа № 176/1799/22 Суддя у 1-й інстанції - Кучма В.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, В С Т А Н О В И В: 25 серпня 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк, банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 07 липня 2015 року між банком та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н про надання йому кредиту, розмір якого у подальшому збільшився до 5 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором № б/н від 07 липня 2015 року становила 5 191,70 грн. Спадкоємицею померлого ОСОБА_2 , на думку позивача є відповідач, яка зареєстрована з боржником за однією адресою на момент його смерті, тобто постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. На виконання вимог статті 1281 ЦК України 22 липня 2021 була направлена претензія кредитора до Бериславської державної нотаріальної контори та 02 серпня 2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову у прийнятті спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії позивача. Позивач вважав, що відповідач є такою, що прийняла спадщину, оскільки спадкування обов`язків відбулося відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовилась від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. За таких умов позивач зазначав, що згідно з частиною третьою статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Посилаючись на те, що спадкоємці в силу частини другої статті 1282 ЦК України зобов`язані задовольнити вимоги кредитора, позивач виклав вимогу про стягнення з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 липня 2015 року в розмірі 5 191,70 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявляє вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилався на те, що відповідач є спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та ніщо не вказує на те, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту. Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції з`ясовано, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 07 липня 2015 року, згідно якої отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору, розмір якого в подальшому був збільшений до 5 500,00 грн. (а.с.22-23 т.1). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 15 липня 2020 року, актовий запис № 1021 зроблено Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.81 т.1). На підставі претензії АТ КБ ПриватБанк державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контри Херсонської області надано інформацію про відсутність спадкоємців, які б звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 . Спадкову справу було заведено на підставі претензії (а.с.84 т.1) Листом-претензією, яка була надіслана відповідачу більше ніж через рік після смерті спадкодавця, було повідомлено про необхідність сплати борг спадкодавця в сумі 5 191,70 грн. (а.с.85 т.1) Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 07 липня 2015 року станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість становила 5 191,70 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту (а.с.9-16 т.1). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач у справі є спадкоємцем за законом або заповітом померлого ОСОБА_2 , а спадкодавець ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно мешкав разом з відповідачем або він іншим чином прийняв спадщину, також не підтверджено обставин щодо розміру часток у праві на спадщину відповідача, наявність спадкового майна та його вартість. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). У відповідності до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зі змісту статей 608, 1218, 1219 ЦК України вбачається, що у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Оскільки ОСОБА_2 помер, то відповідати перед АТ КБ ПриватБанк на підставі статей 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна одержаного у спадщину. Аналогічні роз`яснення надані в абзаці 2 пункту 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30.03.2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. 05 липня 2021 року АТ КБ ПриватБанк було складено претензію кредитора в порядку статті 1281 ЦК України до спадкоємців ОСОБА_2 вих. № SAMDNWFC00018422793, яку було направлено 22 липня 2021 року до Бериславської державної нотаріальної контри Херсонської області (а.с.82,83 т.1). Листом № 561/02-14 від 26 липня 2021 року Бериславською державною нотаріальною конторою Херсонської області було повідомлено АТ КБ ПриватБанк про те, що претензія кредитора з вимогами до спадкоємців ОСОБА_2 одержана та заведена спадкова справа № 148/2021 (а.с.84 т.1). Таким чином, АТ КБ ПриватБанк, як позивач, зобов`язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем померлого, прийняв після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину. Згідно статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України вважає ОСОБА_1 такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Основною умовою для визнання спадкоємця таким, що своєчасно прийняв спадщину, є факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не факт реєстрації місця проживання спадкоємця за адресою місця реєстрації спадкодавця. Крім того, сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме відповідач є спадкоємцем та прийняла після померлого ОСОБА_2 спадщину. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Жодних доказів того, що відповідач на час відкриття спадщини ОСОБА_2 дійсно постійно фактично проживала з останнім та прийняла спадщину після його смерті, позивачем не надано, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі твердження позивача є недоведеними. Спадкова справа № 148/2021, заведена Бериславською державною нотаріальною конторою Херсонської області після смерті ОСОБА_2 , також не дає підстав вважати встановленими обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог. Інформації щодо спадкоємців ОСОБА_2 вказана спадкова справа не містить, а заведена вона була 26 липня 2021 року лише на підставі претензії самого ж позивача як кредитора АТ КБ ПриватБанк. При цьому, суд також звертає увагу, що відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Належних документів, які б підтверджували родинні зв`язки відповідача зі спадкодавцем позивачем суду не надано, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити до якої черги спадкоємців за законом може належати відповідач та чи має він взагалі право на спадкування після смерті ОСОБА_2 . Жодних доказів того, що відповідач не був усунутий від спадкування іншими спадкоємцями позивачем також не надано. Положеннями статті 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Правило, передбачено частиною другою статті 1282 ЦК України, відповідно до якого встановлено, що задоволення вимог кредитора до спадкоємців позичальника шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку, може бути застосовано виключно у випадку наявності спадкоємців, які прийняли спадщину. В той же час, судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред`явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно. Тобто, тільки у випадку наявності двох обов`язкових умов, а саме: належних та допустимих доказів щодо існування спадкоємців та прийняття ними спадщини після померлого; встановлення факту відмови спадкоємців здійснити одноразовий платіж в рахунок задоволення вимог кредитора; стане можливим задоволення вимог кредитора шляхом накладення стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 та що вона прийняла спадщину після його смерті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 07 липня 2015 року є недоведеними. Доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що відповідач є спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також те, що відповідач не надав доказів того, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказів того, що відповідач на час відкриття спадщини ОСОБА_2 дійсно постійно фактично проживала з останнім та прийняла спадщину після його смерті, позивачем банком ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було. Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги покладенням на спадкоємців обов`язку сплатити заборгованість в межах вартості спадкового майна, АТ КБ ПриватБанк не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та щодо його вартості. При цьому позивач не заявляв суду відповідних клопотань про витребування відомостей щодо наявності у спадкодавця будь-якого рухомого/нерухомого майна та його вартості. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду апеляційної інстанції про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Зважаючи, що позивачем є юридична особа банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 25 квітня 2023 року. Судді: