Постанова 4803 № 209/499/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8121/22 Справа № 209/499/22 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк, банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення боргу. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ним була підписана анкета-заява № б/н від 28.10.2010 року. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі договір), що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а позичальнику надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10 500,00 грн. Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком позичальник не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер. Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 25.11.2019 року по 25.05.2020 року. В даному випадку спадкоємцями, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Позивачем 12.05.2021 року була направлена претензія кредитора до Другої кам`янської нотаріальної контори та 27.05.2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ ПриватБанк. 02 вересня 2021 року до спадкоємців позичальника було направлено листи-претензії, згідно яких позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано. Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № б/н від 28.12.2010 року становить 7 555,85 грн., яка складається із: 7 555,85 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 7 555,85 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нарахована комісія. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.12.2010 року в розмірі 7 555,85 грн., а також судові витрати в розмірі 2 481,00 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.04.2022 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою було відмовлено у відкритті провадження щодо позовних вимог, заявлених до відповідача ОСОБА_2 , у зв`язку з його смертю. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.09.2022 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ ПриватБанк відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач є спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Апелянт вказує, що відповідач не надав доказів того, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони по справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ним була підписана анкета-заява № б/н від 28.10.2010 року. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с.26-53). Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с.24 об.). Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_3 на момент його смерті існувала заборгованість за кредитним договором в сумі 7 555,85 грн., яка складається із: 7 555,85 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 7 555,85 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нарахована комісія (а.с.16). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.60). Згідно відповіді Другої кам`янської державної нотаріальної контори від 20.05.2021 року на претензію банку, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ніхто із спадкоємців для оформлення спадщини не звертався і спадкова справа заведена на підставі претензії кредитора № SAMDN50000067657842 від 26.04.2021 року (а.с.63). Також убачається, що 26.04.2021 року АТ КБ ПриватБанк зверталося до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з листами-претензіями про сплату заборгованості за кредитним договором від 28.12.2010 року, укладеного між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_3 (а.с.64, 65, 66). Із досліджених судом копії паспортів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , встановлено, що вони були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.55-59). За інформацією, яка міститься в картотеці Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради, на час смерті гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстроване з 07.02.1989 року по теперішній час; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання зареєстроване з 07.02.1989 року по теперішній час. (а.с.94). 18 серпня 2022 року до суду надійшла копія спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (а.с.95-99), відповідно до якої спадкова справа заведена на підставі претензії банка. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач у справі є спадкоємцем за законом або заповітом померлого ОСОБА_3 , а спадкодавець ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно мешкав разом з відповідачем або він іншим чином прийняв спадщину, розмір часток у праві на спадщину відповідача, наявність спадкового майна та його вартість. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). У відповідності до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Зі змісту статей 608, 1218, 1219 ЦК України вбачається, що у зв`язку зі смертю боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Оскільки ОСОБА_3 помер, то відповідати перед АТ КБ ПриватБанк на підставі статей 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна одержаного у спадщину. Аналогічні роз`яснення надані в абзаці 2 пункту 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30.03.2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. 26 квітня 2021 року АТ КБ ПриватБанк було складено претензію кредитора в порядку статті 1281 ЦК України до спадкоємців ОСОБА_3 вих. № SAMDN50000067657842, яку було направлено до Другої кам`янської державної нотаріальної контори. Листом № 777/02-14 від 20.05.2021 року Другою кам`янською державною нотаріальною конторою було повідомлено АТ КБ ПриватБанк про те, що претензія кредитора з вимогами до спадкоємців ОСОБА_3 одержана та заведена спадкова справа № 264/2021, а також повідомлено, що коли стане відомо про наявність спадкоємців, які прийняли спадщину після ОСОБА_3 їм буде повідомлено про надходження претензії. Таким чином, АТ КБ ПриватБанк, як позивач, зобов`язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем померлого, прийняв після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину. Згідно статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де в якості адреси реєстрації зазначено: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України вважає ОСОБА_1 таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 . Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Основною умовою для визнання спадкоємця таким, що своєчасно прийняв спадщину, є факт його постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не факт реєстрації місця проживання спадкоємця за адресою місця реєстрації спадкодавця. Крім того, сам факт реєстрації місця проживання відповідача за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме відповідач є спадкоємцем та прийняв після померлого ОСОБА_3 спадщину. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Жодних доказів того, що відповідач на час відкриття спадщини ОСОБА_3 дійсно постійно фактично проживав з останнім та прийняв спадщину після його смерті, позивачем не надано, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі твердження позивача є недоведеними. Наявна в матеріалах справи копія спадкової справи № 264/2021, заведена Другою кам`янською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , також не дає підстав вважати встановленими обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог. Інформації щодо спадкоємців ОСОБА_3 вказана спадкова справа не містить, а заведена вона була 20.05.2021 року лише на підставі претензії самого ж позивача як кредитора АТ КБ ПриватБанк. При цьому, суд також звертає увагу, що відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Належних документів, які б підтверджували родинні зв`язки відповідача зі спадкодавцем позивачем суду не надано, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити до якої черги спадкоємців за законом може належати відповідач та чи має він взагалі право на спадкування після смерті ОСОБА_3 . Жодних доказів того, що відповідач не був усунутий від спадкування іншими спадкоємцями позивачем також не надано. Положеннями статті 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Правило, передбачено частиною другою статті 1282 ЦК України, відповідно до якого встановлено, що задоволення вимог кредитора до спадкоємців позичальника шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку, може бути застосовано виключно у випадку наявності спадкоємців, які прийняли спадщину. В той же час, судовий спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред`явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно. Тобто, тільки у випадку наявності двох обов`язкових умов, а саме: належних та допустимих доказів щодо існування спадкоємців та прийняття ними спадщини після померлого; встановлення факту відмови спадкоємців здійснити одноразовий платіж в рахунок задоволення вимог кредитора; стане можливим задоволення вимог кредитора шляхом накладення стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Встановивши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 та що він прийняв спадщину після його смерті, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.10.2010 року є недоведеними. Доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що відповідач є спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також те, що відповідач не надав доказів того, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту, колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, з огляду на наступне. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказів того, що відповідач на час відкриття спадщини ОСОБА_3 дійсно постійно фактично проживав з останнім та прийняв спадщину після його смерті, позивачем банком ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було. Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги покладенням на спадкоємців обов`язку сплатити заборгованість в межах вартості спадкового майна, АТ КБ ПриватБанк не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та щодо його вартості. При цьому позивач не заявляв суду відповідних клопотань про витребування відомостей щодо наявності у спадкодавця будь-якого рухомого/нерухомого майна та його вартості. Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях. Зважаючи, що позивачем є юридична особа банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. Керуючись ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 13 грудня 2022 року. Головуючий Л.П. Никифоряк Судді: А.В. Гапонов Г.В. Новікова