Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/5621/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4531/23 Справа № 199/5621/22 Суддя у 1-й інстанції - Спаї В.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді - Никифоряка Л.П., суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участю секретаря - Лопакової А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, про виселення, - В С Т А Н О В И В: У липні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, про виселення. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року провадження у справі закрито. В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, заявляє вимогу про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що правові підстави для закриття провадження у справі відсутні та суд першої інстанції безпідставно застосував пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України при розгляді даної справи, оскільки в рішення суду на яке посилався заявник та суд постановлено щодо іншого кола сторін та не є тотожними підстави спору. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції установлено, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2014 року у цивільній справі № 199/6277/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 , яка діє також в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , третя особа - Відділ опіки та піклування державної адміністрації Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська про виселення, задоволено позовні вимоги Банку та виселено відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Визначено що судове рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 07 червня 2014 року (а.с.43-44). Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2015 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2014 року скасоване в частині висновків суду першої інстанції про те, що дане судове рішення не підлягає примусовому виконанню на період чинності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 07 червня 2014 року (а.с.45-46). Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2014 року в цивільній справі № 199/6277/13-ц ухвалено рішення з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження у даній цивільній справі. Однак, суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають нормам процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Так, закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а припинення провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. У відповідності до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що набрало законної сили рішення, ухвалене з приводу спору, який є тотожним позову, що розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Як убачається з матеріалів справи, позов у справі № 199/6277/13-ц був обґрунтований тим, що згідно статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи нежитлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. У справі, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції, АТ КБ "ПриватБанк" обґрунтував позов порушенням іпотекодавцем пункту 17.12 договору іпотеки від 21 червня 2005 року, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 . Отже, підстави позовів у справі № 199/6277/13-ц та у справі № 199/5621/22 не є тотожними. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) вказано, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір». Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19). Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). У рішенні від 08 грудня 2016 року у справі «ТОВ ФРІДА проти України» (заява № 24003/07) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) нагадав, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення від 17 січня 2012 року у справі «Станев проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06). Згідно практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Проте, суд першої інстанції належним чином не перевірив дані обставини, не встановив, які дійсні підстави звернення позивача до суду, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню. Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За викладених обставин, ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року про закриття провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2023 року про закриття провадження у справі - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 квітня 2023 року. Судді: