Постанова 4814 № 552/8517/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/8517/22 Номер провадження 33/814/998/23Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О.С. Доповідач ап. інст. Корсун О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2023 року м. Полтава Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Греся А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Максименко Ю.П., на постанову Київського районного суду м. Полтава від 06 лютого 2023 року, в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік; визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст.38 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Стягнуто з ОСОБА_1 536 гривень 80 копійок судового збору на користь держави. За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 30 жовтня 2022 року о 01 годині 24 хвилин по пл. Павленківській, 3-А у м. Полтава керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів, мови) та в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан названого сп`яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою спеціального технічного приладу й у медичному закладі. У цей же час ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований ліворуч транспортний засіб "MG ZS", н.з. НОМЕР_1 , у результаті чого зазначеним автомобілям спричинено механічні пошкодження. Далі ОСОБА_1 , вчинивши вказану ДТП, залишив її місце. В апеляційній скарзі з доповненнями адвокат Максименко Ю.П. просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтава від 06 лютого 2023 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв`язку з відсутністю події цього адміністративного правопорушення. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, повідомив поліції, що не довіряє застосуванню спеціального технічного засобу, а тому зайняв позицію не проходити огляд на стан вказаного сп`яніння як необхідний, здійснивши це внаслідок провокації поліцейського; свідки в наданих поясненнях не вказували на наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, які в останнього були відсутніми; в протоколі про адміністративне правопорушення відсутня відмітка про роз`яснення поліцією ОСОБА_1 його прав та обов`язків; за даними протоколу Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Центрального регіону з 20 жовтня до 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, переміщував особовий склад свого відділення на інше місце постійної дислокації, виконуючи обов`язок військової служби, а тому складений щодо нього протокол у розглядуваній справі за ч.1 ст.130 КУпАП не відповідає вимогам закону, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 необхідно ставити у вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-20 КУпАП. Водночас до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання щодо проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 та його представника. Суд апеляційної інстанції перевірив матеріали справи, дослідив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке. Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення переглядається у межах доводів апеляційної скарги. Обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, в апеляційних скаргах не оспорюється, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржувана постанова в апеляційному порядку не переглядається. Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови, як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за обставин, установлених в оскаржуваній постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми доказами, та є обґрунтованим. Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №086905 30 жовтня 2022 року о 01 годині 24 хвилин ОСОБА_1 по пл. Павленківській, 3-А у м. Полтава керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів, мови) та в порушення вимог п.2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан названого сп`яніння у встановленому законом порядку на місці за допомогою спеціального технічного приладу та в медичному закладі (а.с.1). Факт керування ОСОБА_1 автомобілем «DAEWOO LANOS», н.з. НОМЕР_2 , з подальшим вчиненням ДТП та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, за наведених вище місця, дати, часу в апеляційній скарзі не оспорюється. Разом з цим, викладені вище обставини протоколу повністю підтверджуються даними відеозаписів від 30 жовтня 2022 року, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що 30 жовтня 2022 року о 01 годині 24 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом «DAEWOO LANOS», н.з. НОМЕР_2 , і вчинив зіткнення з іншим автомобілем. На місці правопорушення поліцією повідомлено ОСОБА_1 про наявність у нього ознак алкогольного сп`янніння, факт існування яких підтвердили свідок і сам ОСОБА_1 . При цьому, в останнього візуально вбачались явно виражені ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді: порушення мови, координації рухів, почервоніння шкіри обличчя. Затим ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовився від проходження відповідно до встановленого порядком огляду на стан алкогольного сп`яніння: на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцією, та в медичному закладі. Будь-якого тиску, впливу чи провокування працівниками поліції щодо ОСОБА_1 не здійснювалось (а.с.8). При цьому, ОСОБА_1 як водій був обізнаний та усвідомлював його обов`язок, передбачений п.2.5 ПДР України, пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, через це посилання представника, які зводяться до того, що ОСОБА_1 вважав проходження названого огляду необов`язковим, є неспроможними. Отже, зазначені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і об`єктивних підстав не довіряти їм немає. Аргументи адвоката про те, що, виходячи зі змісту протоколу Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сферах Центрального регіону, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», н.з. НОМЕР_2 , виконував службові обов`язки, у зв`язку з чим його дії підлягали кваліфікації за ст.172-20 КУпАП, апеляційний суд уважає необґрунтованими. Натомість, відповідальність за ч.1 ст.172-20 КУпАП настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Частина 2 ст.172-20 КУпАП передбачає відповідальність за участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів. Згідно з ч.3 ст.172-20 КУпАП відповідальність установлено за дії, передбачені ч.ч.1 або 2 ст.172-20 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Однак, як убачається з аналізу витребуваних апеляційним судом для перевірки доводів апелянта матеріалів службового розслідування, ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення, керуючи автомобілем «DAEWOO LANOS», н.з. НОМЕР_2 , здійснював виїзд до населеного пункту для вирішення особистих питань, тобто не перебував на території військової частини й не виконував обов`язки військової служби в розумінні ст.172-20 КУпАП, про що йдеться в апеляційній скарзі, а тому підстави для кваліфікації його дій за названою статтею, що передбачає відповідальність за військові адміністративні правопорушення, відсутні. Учинене ж ОСОБА_1 діяння повністю охоплюється диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, містить, як об`єктивні, так і суб`єктивні ознаки складу даного адміністративного правопорушення, а тому правильно кваліфіковане за ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до п.2 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (даліполіцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Саме ці дискреційні повноваження поліцейського, дають право останньому самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння. Перевіркою матеріалів справи, зокрема даних відеофіксації, встановлено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та повідомлення поліцейським про їх існування ОСОБА_1 , через це доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для проведення огляду останнього на стан алкогольного сп`яніння позбавлені підстав. Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що місцевим судом ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, яка керує транспортним засобом, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Усупереч доводам апелянта, в протоколі про адміністративне правопорушення, засвідченому підписами 2 свідків, наявна відмітка про роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, а відмова ОСОБА_1 від підпису протоколу, в тому числі й у цій частині, пов`язана виключно з волевиявленням останнього. Разом з цим, можливість реалізації прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, ОСОБА_1 було надано під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, у ході чого він міг навести доводи щодо його невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, які не знайшли свого підтвердження в ході перевірки справи в апеляційному порядку. Названі мотиви апеляційної скарги не спростовують наявність у діях ОСОБА_1 події та складу вказаного вище адміністративного правопорушення. Таким чином, доводи апеляційної скарги з доповненнями не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Як видно з матеріалів провадження, апелянт є водієм, що підтверджується даними схеми місця ДТП, направлення до медичного закладу та протоколу від 30 жовтня 2022 року, відповідно до яких ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 . Тому, суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Отже, апеляційна скарга з доповненнями не підлягає до задоволення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу з доповненнями представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Максименко Ю.П., залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Полтава від 06 лютого 2023 року щодо ОСОБА_1 - без зміни. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду О.М. Корсун