Постанова 4851 № 520/14348/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 р.Справа № 520/14348/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.12.22 року по справі № 520/14348/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 по справі №520/14348/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань виплати пенсій №8 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020121839 від 17.12.2019 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90 відсотків суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка визначена у висновку судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса №24152 від 05.12.2019 та складає 62180 грн. 66 коп., без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. В подальшому, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку 382 КАС, в якій просив суд: - встановити судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі № 520/14348/19 з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року у справі № 520/14348/19 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 520/14348/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про встановлення судового контролю задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ГУ ПФУ в Харківській області відмовляється виконувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 по справі №520/14348/19 з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2022. Також вказує, що у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення. Однак, такий механізм ним використано, про що свідчать ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяв, поданих в порядку ст. 378 та ст. 383 КАС України. З урахуванням наведеного, просить подану заяву задовольнити з метою відновлення його порушеного права. В судове засідання позивач та представник відповідача не з`явились, про день, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Позивач, в поданій апеляційній скарзі, просив розглядати справу без його участі. Також, від представника відповідача до суду апеляційної інстанції 19.04.2023 надійшла заява з проханням розглядати справу без його участі. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань виплати пенсій №8 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №963020121839 від 17.12.2019 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату призначеної пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії) з розрахунку 90 відсотків суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка визначена у висновку судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса №24152 від 05.12.2019 року та складає 62180 (шістдесят дві тисячі сто вісімдесят) грн. 66 коп., без обмежень її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат. 12.03.2020 Харківським окружним адміністративним судом у справі № 520/14348/19 видано виконавчий лист. Також, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2022 роз`яснено рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/14348/19 від 31.01.2020 таким чином, що при його виконанні слід проводити виплати пенсії в повному обсязі за вислугу років 90 відсотків від розміру заробітної плати та проводити перерахунки пенсії з дати звернення за перерахунком. Згідно ст.81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VIІ з 01 січня 2022 року підвищено посадові оклади керівника окружної прокуратури у відповідності до довідки, наданої Чернігівською обласною прокуратурою від 27.01.2022 року №21-9, де розмір заробітної плати (грошового забезпечення) з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 01.01.2022 за відповідною (прирівняною) посадою прокурора району, становить: (на день звільнення/призначення пенсії) - 87500,00 грн. без зменшення або ділення на загальну вказану в довідці про грошове забезпечення, без обмежень максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, без її оподаткування та нарахування військового збору та проводити виплати перерахованої пенсії за вислугу років без обмеження максимального розміру пенсії і повному обсязі та без обмежень. У разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури проводити перерахунок пенсії та ї виплатити, з урахуванням виплачених сум, але не більш як за 12 місяців, тобто з моменту зверненні про перерахунок пенсії до Головного у правління пенсійного фонду України в Харківській області. Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Проаналізувавши наведені положення КАС України, можна дійти висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд наділений правом, а не обов`язком. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. У разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи міститься лист ГУ ПФУ в Харківській області від 26.03.2020 № 706/04-10-20, в якому зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 по справі № 520/11439/19 ГУ ПФУ в Харківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 (рішення від 17.03.2020 № 963020121839) з 01.10.2017 по 31.03.2020 та нарахована заборгованість в розмірі 1046375 грн. 70 коп., яка буде проведена після надання фінансування в Державного бюджету, з 01.04.2020 пенсія нараховується в новому розмірі (90% від заробітної плати). Водночас, дослідивши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №520/14348/19, колегія суддів зазначає, що її суть фактично зводитья до вимог про встановлення судового контролю за виконанням саме ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року, однак зазначене не передбачено нормами КАС України. Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Також, Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі "Ліпісвіцька проти України" (заява N 11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24- 27 рішення від 13 червня 2006 року у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), N 2132/02). У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі "Шаренок проти України" (заява N 35087/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілейстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 589498/0). Таким чином, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 0640/3719/18 та від 11.06.2020 у справі №640/13988/19, що враховується до судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС україни. Щодо посилань ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що 21.01.2021 закінчено виконавче провадження №61591386 за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 і механізм примусового виконання рішення відсутній, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому, доказів оскарження постанов про закінчення виконавчого провадження або їх скасування у встановленому законом порядку матеріали справи не містять. Таким чином, наявність зазначених чинних постанов про закінчення виконавчих проваджень не є безумовною підставою для встановлення судового контролю за виконанням рішення в цій справі. Доводи апелянта з посиланням на те, що судом першої інстанції не взято до уваги вимоги статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини щодо ефективного засобу захисту, принципу належного урядування, рішення Конституційного Суду України щодо гарантій соціального захисту певних категорій громадян з урахуванням встановлених у цій справі обставин, колегія суддів відхиляє, оскільки ним не наведено жодних фактичних обставин справи на підтвердження вказаного факту. Крім того, положення вказаних статей ґарантують кожному право подати до суду будь-який позов щодо його прав і обов`язків та на їх ефективний захист, якими апелянт скористався. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення питання, тому підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 по справі № 520/14348/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 24.04.2023 року